“Алих парусів” для української економіки не буде. Таке очікування різного роду принців, капітанів капіталів з іноземним інвестиціями чи кредитами “по любові” затягнулося і навряд чи може бути можливим в інтересах українців. Годі сидіти на березі.
Необхідно відмовлятися від спроб застосування рецептів зовнішньої модернізації країни і переходити до економічного націоналізму, забезпечуючи власними ресурсами, в тому числі і фінансовими, розвиток промисловості. Економіка країни повинна ставати агресивнішою по відношенню до свого розвитку.
При впровадженні Нової промислової політики дуже важлива правильна пріоритетність у виборі напрямків розвитку, модернізації, підтримки чи створенні нових промислових виробництв. Від правильної пріоритетності буде залежати і отримання перших результатів і їх вагомість для економіки країни та суспільства.
Визначення пріоритетів у створенні, відновленні чи розвитку промислового виробництва повинно ґрунтуватися на принципах від простого до складного, від менших витрат до більших, від швидкої до більш тривалої окупності інвестицій в капіталовкладення.
Пріоритети виробництва необхідно формувати за наступними напрямками: імпортозаміщення, експортно-орієнтоване виробництво та розвиток внутрішнього споживання.
Імпортозаміщення, обсяги його виробництва, визначаються за простою схемою, яка передбачає визначення асортименту та кількості імпортованого товару шляхом аналізу даних про імпортовані в країну товари. Після цього необхідно провести економічний аналіз ресурсних обмежень, які можуть виникнуть в процесі організації виробництва та безпосереднього самого виробництва продукції з подальшим наданням висновків щодо можливості виробництва промислових товарів, його асортименту і кількості. Потім визначаються можливі організаційні форми підприємства та його учасники, ресурсне та фінансове забезпечення. Фактично це план виробництва з технічно-економічним обґрунтуванням. Далі, після затвердження плану виробництва, відбуваються етапи практичної організації створення виробництва і виготовлення промислової продукції з налагодженням її збуту.
Експортна орієнтація виробництва промислової продукції, формування її обсягів, повинна базуватися на існуючій сировинній базі, продукції первинної переробки, яка формує експорт зараз і може бути спожита країнами імпортерами вже у якості готової продукції, що пройшла оптимальну кількість переділів виробництва в Україні. Іншими словами, країни експортери експортують з України сировину, переробляють її у себе в країні для кінцевого споживання у вигляді готової продукції. При дефіциті сировини, країни експортери будуть вимушені поступово переходити від переробки сировини з України до споживання продукції української переробної галузі.
Одним з наслідків розширеного зростання виробництва в промисловості буде зростання зайнятості і доходів населення, а як наслідок – зростання споживання. Таке зростання необхідно задовольнити збільшенням власного виробництва. Прикладом зростання такого споживання може бути будівництво житла, соціально-економічної інфраструктури в тому числі і доріг. Таке споживання не може бути ні імпортоване, ні експортоване.
Нова промислова політика повинна спиратися на створення нових виробничих підприємств нової формації, які діятимуть як суспільно значимі підприємства. Цим буде сформована широка база для кредитування економіки країни через механізми прямого державного кредитування.
На шляху до відтворення економіки країни та зростання благополуччя українців не можуть стояти перепонами монополії, відсутність дієвих державних механізмів управління, обмеженість у фінансових ресурсах. Це національні інтереси і Нова промислова політика повинна бути спрямована в забезпечення її реалізації.
Читайте: Президентським програмам – конституційні норми
Роман Головін, кандидат наук з державного управління
