Нещодавно ми разом з колегами підготували дуже важливий проект рішення, який надав би можливість представникам батьківських комітетів в школах та дошкільних закладах контролювати ремонтні роботи в приміщеннях, де навчаються чи виховуються їхні діти.
Логіка такої ініціативи обумовлена неприємними прецедентами, які вже траплялися у столичних навчальних закладах. Йдеться про випадки, коли в спортивних залах кількох київських шкіл недобросовісні підрядники зробили ремонт, використовуючи дешеві та шкідливі для здоров’я дітей будівельні матеріали. Учні скаржилися на їдкі та неприємні запахи, які спричинили головний біль та погіршили їхнє самопочуття, внаслідок чого діти ще тривалий час не могли займатися в цих “відремонтованих” спортзалах. Аби убезпечити в майбутньому здоров’я столичних дітей від таких ремонтів за моєї ініціативи й був підготовлений проект рішення “Про впорядкування процедури погодження переліку ремонтних робіт в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах комунальної власності територіальної громади міста Києва”.
Цей проект успішно пройшов розгляд на постійній комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, а також постійну комісію КМР з питань освіти, науки, молоді та спорту де отримав від фахівців позитивні та схвальні відгуки. Але перед тим, як виносити розгляд проекту на сесію Київради його, незважаючи на всі пройдені процедурні вимоги, просто “зарубали”, а по-іншому і не скажеш, в управлінні правового забезпечення Київської міської ради. Ігноруючи нормативно-правове обґрунтування проекту рішення, міжнародні та національні законодавчі норми, “юристи” визнали його таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України. Фактично це рішення нівелювало закріплене в конституції право на освіту. Бо як можна здобувати знання, засвоювати практичні навички, коли для цього немає необхідних умов? Чому може навчитися дитина, в якої розколюється голова від запахів у приміщенні? Правильно, нічому. Адже про освіту вона думатиме в останню чергу.
Виникає логічне запитання: для чого блокується ініціатива, яка знайшла підтримку в усіх можливих комісіях та була визнана і схвалена професійними фахівцями у питаннях освіти, науки, молоді та спорту? Можливо, цей проект рішення зачіпає бізнес інтереси якогось чиновника? Бо ж на ремонти столичних закладів навчання виділяються колосальні кошти, а як ти “заробиш”, якщо ці ремонти будуть контролювати батьки – люди, зацікавлені у надійності, безпечності та якості виконаних робіт? Ніяк, бо “лавочка прикриється”. Тільки от прикривати її у когось немає бажання.
Я переконана, що підготовлений нами проект рішення – це правильний крок на посилення громадського контролю і він повинен бути реалізованим. Залишається лише сподіватись, що здоровий глузд все таки переможе і батьки отримають можливість контролювати якість ремонтних робіт у столичних школах та дитячих садочках. Бо це – не питання інтересу чиновників, будівельників, підрядників. Йдеться про здоров’я та успішність наших дітей, майбутнє країни. І це повинно бути головним пріоритетом при прийнятті рішень.
Алла Шлапак, лідер “Соціальної справедливості”, депутат Київради
