Міфи про розгортання великомасштабної антиепідемічної компанії в шалашах, стадіонах і спортивних палацах є дуже теоретичним. Досвіду таких масштабних операцій в останні три десятиліття в країні не було, а відповідно буде вимагати додаткового часу на навчання. Технологічні рішення, навіть з підведення кисневих комунікацій до ліжка хворого у безпечний спосіб займає до двох місяців. Це за умови готових проєктних рішень. Але найголовніше це кадрове забезпечення. Хто і в який спосіб буде лікувати хворих?
На початок року в місті працювало 15155 лікарів (78% від реальної потреби), ще 19457 (72% від потреби) молодшого медичного персоналу. Це при усіх запевненнях під час проведення реформи, що наша медична мережа кадрами перенавантажена і потребує скорочення. Потрібно зазначити, що пропорція лікар – медична сестра в країні стрімко урівнювалася останні два десятиліття. А це реальна проблема, тому що увесь тягар, а це практично 80%, в догляді та лікуванні пацієнта лежить на середньому та молодшому медичному персоналові.
Лікар- це стратег, який визначає план лікування хворого, та визначає метод і спосіб. В нормальній пропорції це повинно бути у пропорції 1:4, 1:5. В цьому випадку виникає логічне запитання, якими кадрами будуть укомплектовувати розгорнуті “нові мобільні шпиталі”?
Ще потрібно зазначити, що в останні два десятиліття випускниці медичних коледжів, більше як виключення ніж правило, приходили в державні лікарні. А частіше відразу ставали персоналом для приватних клінік. Не вирішувані соціальні питання в галузі стали причиною практичної відсутності серед сестринського персоналу киян. До 70-90% середнього та молодшого медичного персоналу мешканці областей, що межують зі столицею, а це в умовах карантину суттєвий логістичний ризик. Тож мобілізація таких професійних ресурсів виглядає дещо фантастично, особливо в реаліях епідемії та економічного занепаду.
Які можуть бути рішення:
1. Розгортання клінічних баз лише на підготовлених клінічних базах. Затрати на створення нових та час на їх побудову зведуть на нівець мету.
2. Провести агітаційну роботу з населенням для залучення в лікарні при масових надходженнях волонтерами громадян міста.
3. Створювати довгострокову стратегію підготовки молодшого та середнього медичного персоналу в місті з соціальними гарантіями для працівників медичної галузі.
Віктор Яцик, нейрохірург, фахівець з управління охороною здоров’я
