На сьогодні роль аграрного виробництва стає не лише більш важливою, а навіть й стратегічною. Багато галузей зменшать обсяги виробництва, багато українців втратять роботу – структура економіки вже змінилась й буде змінюватись.
Аграрне виробництво – первинна ланка економіки. Без забезпечення продовольчої безпеки будь-яка країна постає перед загрозами й викликами.
Разом з цим аграрна галузь залишається не контрольованою та антисуспільною. Всі прибутки від землі та аграрного виробництва належать не Українському народу та державі, а орендарям та олігархам. Власники землі та Український народ усунутий від володіння та користування найціннішим, усунутий від прибутків та позбавлений роботи.
В аграрній галузі ми маємо повну деструктивність – процеси, які зруйнували й руйнують аграрну галузь, руйнують країну та її суспільно-економічний потенціал. Орендні відносини знищили тваринництво, переробку – сотні тисяч українців втратили роботу. В Україні практично не виробляється сільгосптехніка. Причина такій ситуації проста – відсутність державної політики в інтересах власників землі й наявність політики направленої на концентрацію землі й прибутків в “одних руках”. Прибутки орендарів затьмарили очі орендарям та владі – прибутки понад усе, а не Україна!
Замість того, щоб прибутки від землі усуспільнювались, йшли на покращення добробуту Українського народу й Держави та на посилення обороноздатності Держави, прибутки від землі спрямовувалися на збагачення орендарів та олігархів… джипи, яхти, вілли, вертольоти, свої футбольні команди та безліч розкоші, яка підривала обороноздатність держави. Рішення розпродати українську землю також ніяким чином позитивно не вплинуло на обороноздатність та економічну ситуацію в країні й було продиктоване орендарями з метою остаточного узаконення віджатої у селян через оренду землі. Олігархи постійно крали сотні мільярдів в Українського народу, а зараз дають копійки на каски й піаряться на інших копійчаних допомогах.
А після того, як все закінчиться, олігархи будуть здирати з безробітних Українців-переможців борги за комуналку й за кредитами, а також забирати житло й землю.
Події в країні вимагають термінових змін економічних процесів в аграрному секторі економіки, мобілізації аграрного сектору.
Для вирішення питання продовольчої безпеки державі необхідно взяти під контроль всю аграрну галузь (рослинництво, тваринництво, переробку), забезпечити проведення аграрних робіт та усуспільнити результати діяльності.
Самостійне господарювання на землі є найефективнішою формою господарювання. Самостійне господарювання, засноване на об’єднавчих принципах, відповідає вимогам мобілізаційної економіки та забезпечить умови реалізації мобілізаційної економіки.
Без формування українця-власника землі в українця власника землі й власника аграрного виробництва країна приречена.
В основі нового аграрного устрою країни повинні бути об’єднання (кооперація) власників землі у вигляді Товариств Власників Землі.
Товариства власників землі – запорука розширеного відновлення та розвитку тваринництва та переробки на селі. Це, також, сотні тисяч нових робочих місць, створених самими ж власниками землі!
Прибуток власника землі від участі у Товаристві Власників Землі в 3-7 разів вище, ніж орендна плата! Але це не порівняти з тим, що кожне створене робоче місце даватиме стабільну роботу з високим рівнем оплати!
Отже, основою аграрного сектору повинні стати усуспільнюючі процеси, які передбачать:
– визнання власника землі основою й власником аграрного устрою країни;
– усуспільнення (розподіл) прибутків в аграрному секторі між власниками землі;
– плановість та організованість для максимізації прибутків;
– основою мобілізованої аграрної економіки є власники землі, які мають бути співвласниками аграрного виробництва;
– припинення орендних відносин;
– перехід до самостійного господарювання на землі, заснованого на об’єднавчих принципах (кооперації власників землі та мобілізованих державою ресурсів);
– становлення власників землі співвласниками нових аграрних підприємств;
– заміну в аграрному виробництві орендарів новими аграрними підприємствами;
– Товариства Власників Землі – нові аграрні підприємства, створені на об’єднанні (кооперації) власників землі;
– розвиток на базі Товариств Власників землі тваринництва та переробки;
– державне фінансування та забезпечення діяльності Товариств Власників Землі на особливих умовах як підприємств, що мають ознаку суспільної значимості за рахунок кредитної політики прямого державного кредитування (фінансування);
– отримання власникам землі прибутків від діяльності Товариств Власників Землі;
– проведення націоналізації підприємств з доробки, зберігання та переробки продукції рослинництва;
– проведення націоналізації підприємств тваринництва та переробки тваринництва;
– проведення націоналізації транспортної логістики.
Що дасть Українському народу мобілізація аграрної галузі:
– забезпечення продовольчої безпеки країни;
– ефективне управління економічними процесами в аграрній галузі;
– розширене відтворення та розвиток аграрної галузі;
– створення нових високооплачуваних робочих місць самими ж власниками землі;
– збільшення доходів та добробуту українців;
– потужний поштовх для розвитку інших галузей економіки країни;
– збільшення доходів бюджетів всіх рівнів.
Для мобілізації аграрної галузі необхідно вжити ряд заходів правового, інформаційного, організаційного, економічного та фінансово-кредитного характеру. Зокрема необхідно:
1. Прийняти Закон про прогресивні земельні відносини, яким:
– надати право розривати договір оренди за власним волевиявленням власника землі (це стосується й громад);
– визначити правила обігу прав на землю;
– визначити засади самостійного господарювання.
2. Визначити статус Товариств Власників Землі, визначити й забезпечити можливості для організації та розвитку Товариств.
3. Сформувати й активно реалізовувати державну політику сприяння організації та діяльності самостійного господарювання власників землі через об’єднання (кооперацію) в товариства власників землі.
4. Надати й забезпечити можливості самостійного господарювання власників землі через інформаційні, організаційні, економічні, фінансово-кредитні та фіскальні механізми.
5. Провести оптимальну мобілізаційну націоналізацію підприємств аграрної галузі. Мова йде про підприємства з доробки та зберігання продукції рослинництва, тваринницькі підприємства та підприємства з переробки.
Якщо раніше я говорив про націоналізацію продиктовану необхідністю суспільно-економічного розвитку, то на сьогоднішньому етапі та на майбутніх етапах діяльності країни необхідність націоналізації продиктована економічною доцільністю, необхідністю укріплення обороноздатності країни, її продовольчої та національної безпеки.
Важливо для ознайомлення та використання у управлінні державою:
Для уряду та офісу Президента: Мобілізаційна економіка – загальні положення та механізми
Мобілізаційна економіка під час війни
Роман Головін, голова Всеукраїнського об`єднання власників землі
