Існують різні оцінки роботи цієї сесії парламенту — від традиційної моно-радості з приводу лібералізації земельного закону й запровадження добровільно-примусової амністії вкраденого (неоподаткованого) аж до іншої радості — шкоди від такої моно-турбо-діяльності могло бути значно більше.
Проте “ще не вечір” – офіційно парламент має провести ще два пленарних тижня — вісім планово-офіційних засідань і щонайменше одне позачергове, а лише потім дружно депутати підуть на “літні канікули” аж до кінця серпня.
Парламент просто мусить в ці робочі дні розглянути два вкрай важливі питання:
– прийняту Урядом 31 травня 2021 року і за три дні подану Верховній Раді Бюджетну декларацію на 2022-2024 роки;
– щорічну доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за 2020 рік про стан додержання та захисту прав і свобод людини в Україні, яка була офіційно зареєстрована та вручена Голові Парламенту ще 17 березня цього року.
За Бюджетним кодексом Верховна Рада розглядає питання щодо Бюджетної декларації не пізніше 15 липня року, що передує плановому. З доповіддю виступає Прем’єр-міністр України або за його дорученням член Кабінету Міністрів України, відповідальний за формування та реалізацію державної фінансової і бюджетної політики, та голова комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету.
За результатами розгляду цього питання Верховна Рада може прийняти проєкт постанови щодо Бюджетної декларації, яким взяти до відома Бюджетну декларацію та/або схвалити рекомендації Верховної Ради щодо бюджетної політики. Якщо Верховною Радою в установлені строки не розглянуто питання щодо Бюджетної декларації або не прийнято рішення щодо нього, таке питання у подальшому не потребує розгляду.
Беручи до уваги двічі провалену спробу прем’єра Шмигаля захистити в Парламенті програму діяльності уряду слід очікувати або сатисфакції, або вже трусливого доручення доповідати з трибуни ВРУ комусь з Мінфіну. Опозиція спробує максимально розкритикувати “трирічну програму злиднів” і піддати сумніву всі соціальні ініціативи Президента, зокрема щодо радикального підвищення мінімальної зарплати лишень медикам при фактично замороженій і в рази штучно заниженій державній гарантії мінімальній заробітній платі та державного соцстандарту прожиткового мінімуму.
Але головне питання в іншому — чи будуть спроможні нардепи сформувати до Бюджетної декларації такі пропозиції, що спрямують процес формування урядом проэкту Державного бюджету на наступний рік у конституційне русло розбудови соціальної держави?
Наразі рішення профільного соціального комітету і його голови Галини Третьякової говорять лишень про фрагментарність намірів і суто лобістські інтереси окремих нардепів.
А от ситуація з розглядом Щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за 2020 рік про стан додержання та захисту прав і свобод людини в України набуває трагікомічного забарвлення. Отриману 17.03.21 доповідь досить оперативно було розглянуто профільним комітетом ВРУ і вже 08.04.2021 був зареєстрований проєкт постанови № 5349, яким пропонувалося:
1. Взяти до відома представлену Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Денісовою Л. Л. щорічну доповідь за 2020 рік про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні.
2. Верховній Раді України вжити заходів щодо подальшого вдосконалення законодавства України з питань дотримання та захисту прав і свобод людини.
3. Рекомендувати Кабінету Міністрів України, іншим органам державної влади та місцевого самоврядування розглянути висновки та рекомендації щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та вжити відповідних заходів щодо поліпшення стану забезпечення прав і свобод людини в Україні, вдосконалення правозастосовчої практики в галузі прав і свобод людини.
4. Опублікувати щорічну доповідь на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.
Але таку, на перший погляд “невинну” постанову досі не прийнято Парламентом і жодних натяків з боку керівництва ВРУ щодо дати її можливого прийняття.
Схоже зміст доповіді “не сприяє” підвищенню рейтингу Гаранта Конституції та і всієї моно-влади і тому її розгляд “заплановано” максимально відтягнути у відпускний період і зробити інформаційно непомітним фактом.
Накопичені гострі соціально-економічні проблеми і питання на політичному олімпі не мають ні поточного вирішення, ні зрозумілих перспектив їх розв’язання, що створює небезпечну вибухову суміш соціального невдоволення, активні форми якого традиційно проявляться восени.
Сергій Кондрюк, експерт з питань соціально-трудових відносин
