Проблемою номер один, яка не дає Україні розвиватись, а народу – жити заможніше, є тотальне хабарництво і корупція. Прикро усвідомлювати, але український народ поставлений в такі умови, що хабарництво супроводжує людину від народження аж до самої смерті і перший хабар – лікареві, який приймає пологи, а далі – пішло-поїхало… Дитину в садочок прилаштувати – готуй хабар, проблеми в школі, також можна вирішити, занісши “презенти” вчительці чи директору, а що говорити про виші? І так – аж до того моменту, коли навіть за “вигідне” місце на кладовищі родичам доводиться платити! Гірка правда!..
Однак найстрашніше, коли хабарництво, як злоякісна пухлина, починає паразитувати в органах державної влади. Воно охоплює всю владну вертикаль, переростаючи в тотальну корупцію. Корупція в нас – на всіх рівнях, починаючи від органів державної влади, аж до місцевого самоврядування і до рівня сільських депутатів. Куди не звернешся – всюди корупція.
Система влади в нас побудована так, що кожен чиновник, навіть найменший, мріє мати власну печатку, бо вона дає йому реальну владу над іншими. Підписати якийсь папірець, дати погодження, видати довідку, скріпивши її печаткою, – за все чиновники щось хочуть. І змушують просту людину хоч чимось “задобрити” того, у кого ця печатка в руках. А скільки таких “прохачів” приходять до чиновників щодня? Ось яку владу дає звичайна печатка!
Районна державна адміністрація і районна рада – органи місцевого самоврядування в Україні, які в межах своїх повноважень здійснюють виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці країни (область, район). Ці органи мають представляти інтереси громади, а головною метою їхньої діяльності має бути вирішення проблем суспільства, зокрема, економічних, соціальних, гуманітарних та інших. Проте часто ці структури працюють не для людей…
Одна з найважливіших причин, чому я вирішив піти з посади голови Києво-Святошинської районної ради – це корупція і “договорняки”.
Як відомо з попередньої інформації, 27 вересня 2016 року було проведено незаконну сесію Києво-Святошинською районної ради, де мене незаконно було позбавлено посади, а вже вранці наступного дня (28 вересня) новий голова – Вадим Гедульянов, мав гербову печатку Києво-Святошинської районної ради. Якось підозріло й дуже швидко, чи не так?
Крім того, я впевнений, для того, щоб зняти мене з посади, адміністрацією району були обіцяні багатомільйонні бюджетні підряди на 2016-2017 роки цілої низки депутатів, а це будівництво, ремонти, дороги, освітлення, тобто, це гроші, які “закочуються в асфальт”.
На моє особисте переконання райрада – це бездіяльний і практично недієздатний орган, який, за великим рахунком навіть не потрібний, в більшості випадків до роботи в державних установах, як районні ради, приходять люди, які тільки сидять і вигадують схеми, як би зручніше і простіше вкрасти ласий кусок з бюджету. Звичайно ж, є люди з протилежними характеристиками, але вони, на превеликий жаль, становлять меншість і здебільшого не впливають на прийняття рішень.
Вся робота в районній раді побудована на хабарництві і знову ж таки на “договорняках”, в яких я не хочу приймати участь, а тим паче їм потурати.
Особисто для себе бачу більше користі в громадському секторі. Разом з однодумцями, прийняли рішення про створення громадської організації “РУХ територіальних громад”. Одним із завдань ГО є проведення відкритих ознайомчих зустрічей для жителів району, запрошення громадськості, представників влади, експертів та провідних фахівців. На таких зібраннях кожен зможе висловитися, обговорити ті чи інші питання, внести свої пропозиції (до речі, наступна зустріч в нас запланована на 25 березня на 15 годину за адресою: село Забір’я, вулиця Грисюка, 4, актова зала будинку культури).
Але, повернімося до питання видів корупції на місцях. Одним із найпопулярніших видів схем нечесного збагачення є створення комунальних підприємств.
Для початку слід дати визначення самому поняттю комунальне підприємство. Це – юридична особа, заснована на власності відповідної громади. Комунальним підприємством в Україні є самостійний господарюючий статутний суб’єкт, що може здійснювати виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність із метою одержання відповідного прибутку (доходу). Органи місцевого самоврядування можуть утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати комунальні підприємства. Відносини цих органів з КП будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. До відання виконкомів органів сільських, селищних і міських рад згідно з їх повноваженнями по управлінню комунальною власністю належить встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків комунальних підприємств, а також заслуховування звітів про роботу їхніх керівників.
Комунальні підприємства привабливі тим, що можна організовувати корупційні схеми.
Постачання води в будинки, вивезення сміття, облаштування парків, організація похоронів, ремонт доріг, це майже непомітні речі для більшості громадян. Крім коштів, які сплачують мешканці за отримані послуги, комунальні підприємства мають немалі гроші з місцевих бюджетів. Часто КП надають послуги через підрядників, яких відбирають без тендерів з числа своїх друзів чи політичних партнерів. Так підприємства громади стають інструментом для корупції та оплати політичних дивідендів так званим партнерам, як розрахунок за так звані “правильні” голосування.
Є способи знизити корупційні ризики в роботі комунальних підприємств і зробити їх більш ефективними.
Публічність – найпростіший та найефективніший крок. Основні індикатори: наявність сайту підприємства, оприлюднення статуту, декларації про доходи керівника, контактів, публікація щорічних фінансових планів і звітів, аудиторських висновків, інформації про тарифи, угоди на підряди, також слід аналізувати документи, які регламентують порядок роботи підприємства, зокрема, призначення директора та заміщення вакантних посад через конкурс.
Що можна дізнатися про комунальні підприємства будь-якої місцевої ради?
Зазвичай інформація зводиться до того, що підприємство існує і воно щось робить. Якщо ж проаналізувати сайти місцевих рад, то здебільшого там є лише перелік підприємств з їх юридичними адресами, а рішень про їх створення, статутів, звітів, висновків немає. Іноді комунальні підприємства оприлюднюють інформацію про керівництво та штатний розпис, але отримати ж копію контракту з директором підприємства, дізнатися розмір його зарплати та умови нарахування премій і надбавок непросто – таку закритість називають таємницею фірми.
Крім того має бути оприлюднено щорічні фінансові плани, а головне – звіти про їх виконання, проте ці дані зазвичай поверхові. Найбільший страх комунальних підприємств – звіт про гроші, про зовнішній незалежний аудит підприємств з мільйонними бюджетами можна говорити лише пошепки.
Ще гірші справи в сегменті кадрових конкурсів, – дізнатися, хто, коли і на основі яких критеріїв набирає працівників на керівні посади в комунальні підприємства, не може ніхто. Керівників комунальних підприємств призначають без конкурсу, здебільшого на основі власних вподобань. Критеріями відбору часто є однакові партійні квитки, дружба, досвід організації корупційних схем чи лояльність.
Переважно ні депутати, ні журналісти, ні громадськість не мають зручного доступу до інформації та механізмів контролю за комунальними підприємствами. Акти про виконання робіт та проектно-кошторисна документація – теж з грифом “таємниця фірми”, тож часто результати роботи підприємств помітні тільки на папері.
Який є вихід?
Єдиний шанс розірвати кругову поруку закритості та корупції – обирати керівників за конкурсами. Необхідно створювати дієві наглядові ради при підприємствах, залучати до них незалежних експертів, представників громадськості депутатів і депутатів. Також важливо визначити перелік інформації, яку слід обов’язково публікувати на офіційних сайтах (від контрактів керівників підприємства до договорів підрядів, актів виконаних робіт, детального фінансового звіту.) Також новим стандартом мусить стати незалежний зовнішній аудит, адже громада, журналісти і депутати повинні мати інформацію про реальний стан справ на підприємствах. Комунальні підприємства могли б ефективніше використовувати кошти з місцевого бюджету і власні кошти також, якби проводили допорогові закупівлі (товари і послуги на суму менше 200 тис грн та роботи – менше 1,5 млн грн) через систему ProZorro. Зробити роботу КП прозорішою могли б декларації про майно, доходи, витрати та фінансові зобов’язання керівників, директори зобов’язані подавати їх у відділ кадрів, але цю інформацію вони, як правило, не оприлюднюють.
Замість висновку
Місцеві бюджети збільшуються, як і апетити муніципальних чиновників та місцевих депутатів. Закриті інструменти адмінресурсу – комунальні підприємства, є дуже привабливими, бо там досі можна легко і непомітно організовувати схеми розкрадання. Ремонт доріг, харчування дітей у школах, благоустрій парків відбуватимуться й надалі. Проте якою буде ефективність надання цих послуг, якість робіт, а також рівень корупції, залежить від реформи управління комунальними підприємствами. Взагалі, такі установи як КП, потрібно максимально ліквідовувати.
Головним завданням вважаю, повернути українському народові віру в те, що він стане повноправним господарем у своїй державі, якщо поставити до керма патріотів, які наважаться повернути привласнене незаконним шляхом майно народові та остаточно викоренити горе-традицію хабарництва. Для цього слід налагодити систему контролю не лише за прибутками, а й за видатками посадових осіб та кола їх найближчих родичів (нині різниця між декларованими прибутками і наявним майном окремих посадовців – просто шокуюча!), скасувати депутатську недоторканість, запровадити персональну відповідальність суддів за сфабриковані справи, витурити корупціонерів та хабарників з владних кабінетів, і це – лише початок. Також слід з усією серйозністю підійти до процедури очищення влади, тобто люстрації, яку провели громадяни багатьох європейських країн, які тепер живуть гідно, як Люди!
Звичайно, кожна людина повинна сама турбуватись про своє існування, а от завдання держави полягає якраз у тому, щоб створити всі для цього умови. Проте, в більшості випадків, посадовці, чиновники всіх рангів, забувають про те, що мають працювати на благо країни та задля людей і якщо цих умов нема, то претензії народу до державних керманичів є цілком справедливими.
Олександр Тигов, екс-голова Києво-Святошинської районної ради, ініціатор громадського об’єднання “РУХ територіальних громад”
