Багато хто з нас сильно причіта і заламує рученята, шо нам доведеться жить в одній країні з нелюдями-мародерами в треніках, тапках і з мотоциклами з коляскою. Тю, ти шо в селі ні разу не був у Дніпропетрівській області був же, був же, нє? Так само поступили б люди в будь-яком Центральном чи Східном районі країни.
Смерть і прокража в селі – це зовсім не те шо смерть і покража в місті. Нас багато разів обкрадали сусіди. Дядько прийшли шото позичить – хуяк барсєтки нема. Женщіну, шо живе коло нас і ми в прекрасних стосунках, застали серед ночі в теплиці.
На кладбищі все желізо давно здано в металолом.
Люди йдуть на ставок купатись великою юрбою – не гарантія, шо всі з них повернуться додому. На діскатеку – не гарантія шо повернуться. На свайбу – не гарантія.
В селі граждани живуть невиносімо важко і не дуже ростроюються, шо завтра може двинуть коні.
Подивимось на екстремальний випадок ставлення до смерті в первісної людини на прикладі народів Півночі, Гренландія, аутобіографічна книжка франзуського письменника “Kabloona” Gontran de Poncins.
Аутор іде на охоту з двома евенками чи як їх. Вони побудували коло моря іглоо і залізши в нього помітили, шо там на верху треба шото уладнать. Один з евенків залазе на гору і там шото поправля. В нього задралась одежа і його голий живіт, натягнутий як барабан, затуля дірку для диму. Його друг довго дивиться на гладенку і туго натягнуту шкіру товариша y дiрці вгорі, потім достає ножа, швидко проріза його пузо і на підлогу вивалюються кишки. Він це зробив чисто з насолоди всадить шото гостре в шото туго натягнуте з кишками внутрі. Це йому доставило серотонін. (Ну це яби ти зайшов з огромним замашним молотком в ювелірний чи в “Метро” і стримував би себе а він, бач, не стримує.)
Своїх старих батьків евенки чи як їх, просто висажують з юрти на мороз, коли ті вже не можуть приносить пользу чи коли нестає їжі.
Люди як в селах і в юртах не поддаються, в отліче от тебе, на ідеологію. Вони живуть кортізлолом, епінефріном, серотоніном, ендорфіном, та ін. Благополучні граждани благополучних країн також не живуть ідеологією в отліче од тебе. Вони так само як і мужик в треніках з моциком з коляскою живуть кортізолом, епінефріном, серотоніном, ендорфіном, та ін. Їх відрізня від наших соціопатичних селян тіко глибоке усвідомлення того шо не можна піднімать свій серотонін за рахунок кортізола і епінефріна окружающіх.
Не забувай, шо ці дядьки і тьотки з села снабжають тебе салом, фруктою, помідором, молоком, сметаною і всим вкусним і не щітай себе луче за них, маленький ти несмишльониш ідейний.
________
UPD
Граждани, Якшо у вас є шо возразить, то у вас дуже застарілі дані по селам. Зараз там все не так як було даже 5 років тому. Набагато хуже. Ідіть собі.
________
УПД
Граждани, читайте уважно, там (може капслоком зробить?) написано про села Східної і Центральної України. Я нічо не знаю шо там у вас на благополучному Заході, не їбіть мозги.
____________
Граждани, дозвольте мені ше раз почеркнуть: 99% з вас не має ніякої уяви про жизнь в селі (Схід-Центр України) імено такою якою вона стала за время Батонича.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
