Чергове загострення захворюваності, яке вимагало мобілізації усіх медичних ресурсів столиці, перевірило ефективність фінального третього етапу медичної реформи. Усі можливості автономізації медичних закладів, які надала реформа, вимагають принципово нових ефективних управлінських підходів і кадрових рішень.
На сьогодні залучені Києвом навіть академічні спеціалізовані клініки та виділені державою безпрецедентно 55,4 млн гривень додаткового фінансування, яке потребували академічні інститути, на 500 розгорнутих ковідних ліжок. Залучені інші відомчі лікарні для лікувального процесу хворих COVID-19.
Єдина модель для прогнозу зниження розвитку епідемії за 14 місяців вбачається лише в тотальній вакцинації населення. Зазвичай, для створення стійкого групового імунітету потрібно вакцинувати до 90% населення в країні. На теперішній час в Києві вакциновано 36808 осіб, що складає менше 1% населення міста. За такої ситуації сподіватися на спад захворюваності і навантаження на медичну інфраструктуру доводиться лише ситуативно та сезонно. Потрібно провести широку вакцинацію усіх бажаючих мешканців міста і вже тоді розуміти реальне відсоткове охоплення щепленнями населення.
Але в цьому випадку спрацьовує інший запобіжник. Протокольована децентралізація в державі виявляється має певні обмеження, зокрема, “неподоланним редутом” стала закупівля вакцин муніципальними бюджетами. Закладена процедура реєстрації лікарських засобів профільним міністерством тривала в затяжному режимі і навіть епідемія та поява червоних зон в багатьох областях країни впливу на прискорення реєстрації жаданих вакцин не мала. Так Київ, заклавши в медичний бюджет міста 140 млн гривень на придбання вакцин для населення, лишається в очікуванні лише препаратів, закуплених з державного бюджету. Вже майже чотири місяці можна було б проводити широкомасштабну вакцинацію, якщо б мери міст за різними (діаспоральними, особистими, від міст побратимів та ін.) власними можливостями могли закуповувати вакцини з місцевих бюджетів.
Складається повторно ситуація, коли наша країна стала в другий ешелон країн з отримання вакцин, лише тому, що існувала міфічна черга для приорітетного отримання вакцини.
В період епідемій необхідні кардинально рішучі кроки на усіх рівнях влади, а таке надбання, як децентралізація повинно використовуватися, як ефективний інструмент місцевого самоврядування. Департаменти охорони здоров’я можуть забезпечувати закупівлю і контролювати мережеве розповсюдження та безпосередньо використання вакцин. Якщо це діє за іншими групами препаратів та вакцин, то чому в цьому випадку робити виключення? Звичайно потрібно проводити контроль вакцинації цифровим інструментом і ми маємо вже такий варіант через медичні інформаційні системи, впроваджені Національною службою здоров’я на загальнодержавному рівні. Це дасть можливість охопити вакцінацією через мережу сімейних лікарів усе населення країни, а також реально контролювати швидкість розповсюдження епідемії в країні та загальний рівень здоров’я населення взагалі.
Які кроки потрібно зробити:
1. Прискорити та спростити процедуру реєстрації вакцин, які вже використовуються в інших країнах і мають досвід масового використання з позитивним ефектом.
2. Надати можливості місцевій владі проводити закупівлю вакцин для регіонів через департаменти охорони здоров’я на місцях.
3. Проводити реєстрацію вакцинованого населення через медичні інформаційні системи з загальним аналізом та збором інформації в Національній службі здоров’я.
Віктор Яцик, нейрохірург, фахівець з управління охороною здоров’я, радник Київського міського голови
