Друга хвиля коронавірусу не була такою ж потужною, принаймні не була так сприйнята соціумом, хоча й кількість заражень була значно більшою.
Сталося це через те, що коронавірус став частиною нашого світу – частиною нас. Ми звикли до нього. Звикли та намагаємось адаптуватися.
До життя в новому світі адаптуємось не тільки ми, а й засоби масової інформації.
Як галузь, нові медіа стали в рази більш технологічною, розумнішою, інноваційнішою та мобільнішою структурою.
Шість найбільш знакових змін медіа після пандемії:
1. Пандемія довела, що у засобів масової інформації набагато більш важливі роль, ніж ми вважали раніше
Коли вся планета ніби зупинилась, виявилось, що новини як і їжа були однією з небагатьох речей, без яких люди не могли обійтися.
Про що свідчить інтернет-трафік медіа видавництв який стрімко зріс під час пандемії (як і доходи від передплати на платних сайтах).
За даними деяких закордонних ЗМІ навіть нестабільний ринок друкованих видань показав стійке зростання попиту.
При чому зростання відбулося завдяки удосконаленню методів доставки друкованих видань додому. Таким чином галузь друкованих газет і журналів доказала, що ще може отримати друге життя, навіть після того, як остаточно зникнуть газетні кіоски.
Доставка друкованих видань відкриває ще один ринок: таргетованої доставки!
Читачі, які надають доступ до своїх поштових скриньок створюють ще один ринок, через те що їх в рази легше ідентифікувати на відміну від анонімних покупців преси в газетних кіосках.
Але ж повернемось у сферу більш сучасних онлайн ЗМІ.
Кожен видавець, який заробляє шляхом онлайн-передплати, повідомив про сплеск продажів під час пандемії.
Виявилось, що журналістські розслідування, докладні та змістовні аналітичні статті, якісна експертиза стали тим товаром, за який користувачі готові платити по підписці.
Але, знов таки, ця ситуація не стосується України, де імітаційне все: економіка, демократія, журналістика.
2. Відділ новин, як ми памятаємо, зник як явище
Якщо раніше посада репортера була однією з ключових в ЗМІ, то зараз їх в редакціях рідко коли взагалі можна побачити. І це ще не все!
Приміщення редакції взагалі пустують – всі робітники працюють дистанційно!
Виявилось, що навіть складні щоденні загальнонаціональні газети можна випускати повністю дистанційно.
Звичайно необхідність особистого контакту є дуже важливим елементом співпраці і людина за природою не зможе відмовитись від нього, але напевно відвідування офісу в майбутньому вже не будуть такими ж частими, як раніше.
Але ж є в цьому і позитивні наслідки!
Для ЗМІ це означає значну економію коштів, оскільки офісні приміщення винаймається зовсім не безкоштовно. А відсутність локальної прив’язки до офісу навпаки можна використати як зняття обмежень!
Завдяки мобільності, яка виникає через дистанційну роботу журналістів, регіональні видання з легкістю можуть стати міжнародними, головне не загубити при цьому читача.
Для журналістів з’являється шанс відкрити власне видання, стати приватним видавництвом, і така модель має право на успіх, навіть якщо штат складатиметься з однієї людини.
3. Комунікаційна онлайн платформа як зброя у війні з пандемією
Не дивлячись на те, що Facebook та Google неодноразово натякали на те, що з 2020 року вони створять власну екосистему цифрових медіа, вони не залишають інших видавців без уваги. І кількість грошей, витрачених на цифрову рекламу підтверджує ефективність цієї взаємодії.
Дуже цікавим є ще один момент, через панічні настрої під час пандемії в мережах відбувся сплеск активності медіа які поширювали дезінформацію, не особливо зважаючи на наслідки.
Панічні настрої необхідно було приборкати і знову можна сказати Facebook, Twitter та Youtube досягли чималих успіхів в боротьбі з іншим вірусом: інформаційним.
Через посилену увагу до інформації про коронавірус майже вдалось припинити поширення дезінформації. Проте, ті ж самі соціальні мережі стали платформою поширення інформації про те, що коронавірус є містифікація і всі заходи щодо боротьби з ним – це змова світових мегакорпорацій, які не вигадали шляху краще для примноження своїх прибутків.
В чому ж проблема? Чому соціальна реклама на Facebook та Youtube про соціальне дистанціювання і носіння масок не допомогла?
І ось тут ми плавно переходимо до дуже важливого факту.
Епоха платформ, які не беруть на себе відповідальність за те, що вони публікують, добігає кінця. На перше місце в боротьбі з дезінформацією виходить відповідальність!
4. Перемога над вірусом дезінформації
Коли мова йде про безпеку та захист, мова йде про необхідність чимось пожертвувати.
Захист приватної інформації та життя – це те, від чого людству пропонується сьогодні відмовитись заради власної безпеки.
Поки Google та Facebook укладають нові угоди з регулюючими органами, та обмежують можливості для анонімних користувачів все більше зростає попит на авторизовані точки розповсюдження перевіреної інформації.
Завдяки росту попиту на відповідальну та перевірену інформацію, професійні засоби масової інформації отримали можливість значно збільшити свою аудиторію.
Звичайно не обійшлось без зашкварів, але на сьогодні можна сказати, що жодна дезінформація не походить від поважних засобів масової інформації.
5. Соціальні мережі стали головними постачальниками інформації
Велика кількість журналістів сьогодні працює з авторами постів, які з’являються в соціальних мережах, як гриби після осіннього дощу.
Звичайно ця співпраця не завжди приносить задоволення, і не завжди плідна, через те, що журналістам доводиться витрачати свій час на пошуки речей і перевірку чуток. Але якщо факти дійсно правдиві, вони перетворюються на неймовірні історії, які чудово сприймаються аудиторією.
6. Приватна анонімність чи публічна відповідальність?
На початку пандемії ще ніхто не розумів наскільки важливу роль у боротьбі з пандемією буде мати інформація. Як ніхто не задавався питанням наскільки важливим є питання відповідальності за її розповсюдження.
Епоха анонімності в мережі інтернет добігає кінця, і все більше уваги на сьогодні приділяється не стільки аутентифікації та підтвердженню особи користувачів, скільки безпечному зберіганню цих даних.
Вирішення цих завдань дозволить підняти якість контенту або принаймні ідентифікувати його в залежності від репутації його автора.
Звичайно це з одного боку призведе до відмови користування такими мережами зі сторони клієнтів для яких важливіша анонімність, з другого боку навряд таке бажання буде масовим, особливо дивлячись на ту кількість приватної інформації, яку сьогодні публікують в соціальних мережах на своїх сторінках.
Таким чином, ми можемо побачити в наступному році:
● якісні матеріали знайдуть свого вдячного читача;
● мобільність журналістів розширить горизонти для медіа;
● професія журналіста стане схожа на професію борця з дезінформацією;
● новий формат соціальних мереж (анонімних і з жорсткою аутентифікацією);
● прогнозується збільшення їх кількості, зокрема виходячи з нових стандартів публікації та загрози втратити анонімність;
● мобільність та дистанційна робота призведе до певних змін подачі контенту;
● можливо, друковні ЗМІ знову стануть популярними.
Олег Чеславський, голова ГО “Укрмедіа”
