Майже подвійне зростання заборгованості із заробітної плати на підприємствах Києва є надзвичайно тривожним сигналом як для влади і правоохоронців, так і для бізнесу та профспілок.
На 1 червня 2020 року загальна сума заборгованості перед киянами з виплати заробітної плати становила 297,4 млн гривень, з неї 247,5 млн гривень припадало на економічно активні підприємства столиці.
Ці гроші фактично були вкрадені у працівників і позбавили їх сім’ї можливості на оплату життєво необхідних товарів і послуг.
Динаміка заборгованості з виплати зарплати
на економічно активних підприємствах Києва у 2019–2020 роках
(на 1 число відповідного місяця)
Ці сотні мільйонів гривень не попали в столичні магазини і ринки, вони не пішли на оплату комунальних послуг, з них не були сплачені податки до місцевого бюджету, з них не було сплачено внески і до Пенсійного фонду.
Заборгованість із виплати зарплати по районах Києва
на 1 червня 2020 року (за даними ГУ статистики в Києві)
Не радісна картина і з зарплатними боргами по Київській області — на початок червня 1765 працівникам заборгували 153,4 млн гривень.
В цілому по країні ситуація ще сумніша — за останніми даними Держстату загальна сума не виплаченої вчасно зарплати складає на 1 червня 3142,8 млн гривень і проти минулого року зросла майже на 400 млн гривень.
На зарплатну заборгованість слід подивитися з різних точок зору.
З точки зору ринкової економіки – це підрив основоположного принципу недоторканності приватної власності. Оскільки роботодавець дозволяє собі “користуватись” чужою зарплатою, так і працівник “отримує право покористуватися” їх бізнесом, власністю, прибутками. І катання місяць-другий на авто свого начальника виглядає і не таким вже протиправним.
З точки зору Конституції – це пряме попрання конституційного права на захист своєчасного отримання винагороди за працю. Парадокс ситуації у тому, що держава гарантує вкладникам збанкрутілого банку повернення депозитів через Фонд гарантування вкладів, а людині праці, якій заборгували потом зароблену зарплату, від держави майже ніякого зиску.
Більш того, у випадку затримки сплати за транспортування газу держава встановила пеню, як подвійну оплату за кожен день прострочення, а у випадку затримки зарплати – мова лишень про мізерну компенсацію інфляційного знецінення.
А от з морально-духовної точки зору зарплатний борг – це не просто непорядність роботодавця, це його смертний гріх, бо таким чином він позбавляє працівника і його сім’ю коштів на елементарне виживання.
Чи можна докорінно вирішити проблему заборгованості із заробітної плати? Напевно це майже неможливо, але захистити працівника, конституційне право якого на отримання зарплати порушується, можливо і вкрай необхідно.
Достатньо зробити так, щоб він за кожен день затримки зарплати отримував таку саму компенсацію, яку отримує банк за кожен день затримки з “простроченням” повернення йому кредиту. Ймовірно, що вже на третій день після оголошення такого рішення заборгованість по зарплаті буде скорочена в декілька разів.
На часі жорстка потреба змінити існуючи дискримінаційні норми “толерантного відношення” до зарплатних боржників і зарплатної заборгованості – та запровадити такі правила, за якими трудові доходи захищались би державою не менш завзято, ніж повна і вчасна сплата податків чи вчасна оплата транспортування газу.
На жаль парламент зволікає з прийняттям відповідних рішень, хоча вже півроку на розгляді у Верховній Раді перебуває законопроєкт №2650 “Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо посилення захисту конституційного права на вчасну оплату праці)”, який 20 травня навіть включено до порядку денного.
Читайте: Чи потрібне вам додаткове пенсійне накопичення?
Сергій Кондрюк, експерт з питань соціально-трудових відносин