Поки всі потенційні кандидати в Президенти відсиджувалися та міркували, як себе вести з виборцями-киянами й заглядали до рота Віталія Кличка, Володимир Зеленський чудово “підмочив” рейтинг міського голови – заднім числом. Бо рішення Зеленского йти в Президенти легалізувало и матеріалізувало його жарти про Кличка, набагато жорсткіші за будь-яку жорстку критику, в зростаючі рейтинги “слуги народу”.
Тепер у Зеленського немає інших варіантів окрім як і надалі жорстко критикувати Кличка. Вже не тільки жартами, але й конкретними пропозиціями щодо життєдіяльності та розвитку Києва.
І критикувати є що і головне – кого. Кличко за п`ять років свого мерства не зробив для Киева нічого. Столиця – в застої та занепаді. Як кажуть боксери: “Застоявся – пропустив”.
Кличко вже пропускає. Наразі тих, хто визначився за нього на посаду мера й готові голосувати майже 50%. Але рейтинг “БПП-“Солідарність” (головою якої залишається столичний мер) в Києві – другий після гіпотетичної партії Святослава Вакарчука.
А на перше місце за президентськими рейтингами в Києві вийшла Юлія Тимошенко. А діючого голову держави Петра Порошенко наздоганяє все той же Володимир Зеленський.
Думки, які вносять в вуха іншим кандидатам в Президенти їх радники та керівники кампанії по Києву про нездоланого Кличка, мовляв, не треба з ним зарубатись, бо в нього рейтинг, дуже схожі на народне “не чіпай…”. Та не чіпаючи мера Києва кандидати в президенти втрачають – і дуже багато.
Хтось через це “не чіпай” не пройде у другий тур президентських виборів. Хтось втратить шанс на перемогу у другому турі, байдуже – Порошенко чи Тимошенко.
Тому вважаю, що всі ці радники шепочуть на вуха своїм кандидатам виключно у власних інтересах, інколи – через відверто корупційні. А такі “шептуни” готові підставляти своїх шефів заради збереження Кличка на посаді, аби не втратити власні схеми збагачення.
Більш за те – такі “радники” не вірять в перемогу свого шефа. Бо якби віріли, не випускали б тонами недолугі газети й листівки, не відкривали б марнотратні “гарячі лінії”, а розуміли би, що новий Президент матиме змогу призначити нового голову Київської міськдержадміністрації (КМДА). І кожен з цих “шептунів-радників” вже примірявся би до цієї посади.
Читайте: Пришло время “мочить Кличко”
Хоча, можливо, це елементарна тупість всіх цих радників та керівників столичних штабів. Бо, наприклад, тому ж Олегу Ляшку в Києві майже немає чого втрачати, але і його штаб сидить з водою в роті й робить вигляд, що Кличка краще не чіпати.
Звичайно, можна погодитися, що вибори Президента – не вибори парламенту чи місцевих рад. Тому немає сенсу розпилятися на локальні меседжі. Але Верховну Раду ми обиратимемо вже за півроку після інаугурації нового президента, а Київську міську раду – за рік. Тому саме президентська кампанія з її меседжами має розкрити потенціал Києва, як електоральної бази.
І для цього варто спуститись на грішну столичну землю й подивитись відверто, що ми маємо.
По-перше, за законом “Про столицю України – місто-герой Київ”, голову КМДА (в тому числі – виконавчого органу Київради) призначає Президент України – за погодженням з Кабінетом міністрів. Зрозуміло, що, скоріш за все, уряд Володимира Гройсмана просидить на своєму місці аж до листопада поточного року. Проте, чи хтось має сумніви, що потужність нового Президента переконає Володимира Борисовича погодити нового кандидата на голову КМДА?
Тому зараз будь-який з кандидатів в Президенти мав би запропонувати майбутнього реального очільника столиці. І разом з цим запропонувати своє бачення розвитку Києва. І такий кандидат на посаду КМДа вже зараз міг би розпочати реальну кампанію з виборів мера й вибити в 2020 році Віталія Кличка з його крісла.
По-друге, головним запитом для киян, як і всіх українців, є питання справедливості. Тобто, в тому числі, покарання злочинців, які довели столицю до такого жалюгідного стану. Такі обіцянки будуть палко сприйняті, особливо якщо їх буде озвучувати тендітна жінка або комік. А карати Кличка, його команду та кураторів є за що:
– все літо у киян не було гарячої води;
– через головотяпство команди Кличка проїзд в метро лише за минулий рік виріс вдвічі, а всі ми винні якомусь Фуксу 2 мільярди гривень;
– кожен дощ в Києві перетворюється на стихійне лихо, співставне з наслідками тропічного циклону;
– громадський транспорт, незважаючи на PR, помирає;
– “втомлені” мости, які ремонтують тільки для вигляду, скоро з засобів комунікації лівого та правого берегів Києва перетворяться на прокляття для кожного мешканця столиці;
– розпіарені ремонти доріг перетворюються на постійне латання дір та закопування мільярдів;
– навіть соцільний хліб, який був одним з передвиборчих слоганів Кличка, зникає з магазинів.
Не кажучи вже про те, що за роки мерства Кличка в Києві не збудовано жодної станції метро, жодного моста чи шляхопроводу, жодної автомобільної розв`язки.
Читайте: Затопленный Крещатик – жертва Густелева и коррупции
І по-третє. Що таке Київ з електоральної точки зору:
– це 15% виборців країни, зосереджені в радіусі 15-20 кілометрів;
– це високоінформативний електорат, і тут можна застосовувати всі прийоми оперативного донесення інформації і застосування передвиборчих технологій. Через це Київ значно простіше відпрацювати, чим 5–7 тис. сел і селищ 200-400 дворами;
– якщо партія чи кандидат в Президенти збільшать тільки у Києві рейтинг на 7%, то загальний рейтинг по країні збільшиться на 1% і, відповідно, на 1% зменшиться у конкурентів. Звісно, що для кожної партії/кандидата кореляція зростання/падіння національного рейтингу, в залежності від коливань в Києві, є різною.
Тому, шановні кандидати в Президенти, починайте бити київську владу – владу Петра Порошенко в столиці. Якщо в ваших штабах зібрались не одні схематозники та дилетанти – робіть це. Бо найсолодше в цьому процесі – процес “мочилова” тут абсолютно персоналізований в особі “Залізного кулака” Віталія Кличка.
Симпатії та голоси киян вам забезпечені.
Читайте: Парковочной коррупции Киева расширили кормовую базу
Роман Головін, кандидат наук з державного управління
