Власникам землі, які не хочуть продовжувати договори оренди з підприємствами, беніфіціаром яких є Порошенко, відмовляють у повернені землі з оренди – підприємства Порошенка продовжують обкрадати власників землі. Прибуток з 1 га землі може становити від 15 до 40 тис. гривень – саме на таку суму й обкрадається власник землі з 1 належного власнику землі гектара. Як то кажуть, живуть не тільки армією, мовою й вірою.
Причина відмови в поверненні землі банальна – Порошенки вважають, що договір оренди землі вважається укладеним з моменту його державної реєстрації й строк договору обчислюється від моменту реєстрації.
Тривалий час до мене йдуть звернення про те, що компанії, які належать Порошенку (ПК “Зоря Поділля”, ВК “Поділля” ТОВ “Дніпроагролан”, ТОВ “Иванківці”, ТОВ “Мас-Агро”, ТОВ “Правобережне” и ТОВ “Прогрес-НТ”), не повертають землю власникам землі з оренди, мотивуючи це тим, що строк договору обліковується з моменту (дати) реєстрації договору, а не з моменту (дати) укладання (дії) договору. Різниця між датою укладання договору та датою реєстрації становить 1, 2 й 3 роки – роки додаткового грабунку власників землі.
Позиція, що строк дії договору оренди обчислюється від моменту реєстрації, неприйнятна для власників землі й незаконна.
На жаль, таку ж неприйнятну для власників землі позицію підтримують певні судді Верховного Суду України.
Орендарям хочеться якомога довше грабувати власників землі, а що хочеться суддям Верховного Суду й з яких мотивів вони прийняли неприйнятну для мільйонів власників землі та членів їх родин позицію невідомо – можливо, бракує розуму та знань, можливо, присутня помилковість у дослідженні цього суспільно важливого питання, можливо, інші мотивуючі мотивації, але факт залишається фактом – від незаконного й антинародного рішення суддів, яке порушує права власності, страждають великі мільйони власників землі та радіють мізерні тисячі орендарів разом з Порошенками, що знову надурили українців і не тільки на вірі.
Верховний Суд постановою від 10.12.2020 (справа № 396/1513/18, провадження N 61-6608св19) визначив наступну позицію: “Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації”.
Сформована вищезгаданою постановою позиція Верховного Суду не тільки не містить ніякого законодавчого обґрунтування з посилання на конкретні норми законодавства, а й суперечить нормам законодавства – поєднує те, що не поєднується, порівнює те, що не порівнюється, суперечить економічній суті реалізації права власності, а головне – не відповідає суспільно-економічним інтересам мільйонів власників землі, що створює суспільно-економічну та політичну напругу в країні.
Закон має закріплювати загальні суспільні норми, забезпечувати баланс в суспільно-економічних й цивільно-правових відносинах між громадянами та іншими суб’єктами відносин, відповідати суспільній логіці. Рішення ж суддів направлене проти зазначених принципів, а відтак – незаконне й антинародне.
Віддаючи землю в оренду, власник землі визначає, що строк дії договору оренди є той проміжок часу, який указаний в договорі чи визначається в договорі граничними датами. Підписавши договір, власник землі починає відраховувати строк оренди з моменту (дати) укладання – це загальна логіка власників землі й це загально-правова логіка: строк оренди за договором 10 років – значить 10, а що і як там реєструється чи що не виходить у орендаря, власника землі не цікавить, й “накидувати” додаткові роки за рахунок маніпуляцій з державною реєстрацією більш схоже на бандитський “лічильник” та грабунок.
До речі, орендар користувався й користується землею незалежно від того, зареєстровано договір оренди землі чи ні.
Різниця від дати укладання та дати реєстрації становить 1,2,…5 і більше років – додаткових років обкрадання власника землі!
До 2013 року був відсутній державний електронний реєстр договорів. Реєструючи договори оренди землі, укладені далеко до 2013 року, орендар тим самим отримав можливість починати відлік дії договору оренди саме з дати реєстрації (після 2013 року), тим самим додавши 1-5 додаткових років оренди.
Навмисно затягуючи реєстрацію договорів оренди, орендар в такий спосіб також отримує додаткові роки незаконної грабіжної оренди.
Відомі й випадки, коли договір укладено в 2011 році, а реєстрацію проведено тільки в 2018 році.
Найцікавішим є той факт, що якщо принести на реєстрацію договір оренди за один день до його закінчення, якщо відлік строку дії договору обліковувати від дати укладання договору, то програмне забезпечення реєстру автоматично продовжить дію договору ще на 10 років, визначивши дату реєстрації як дату укладання договору, й власник землі замість оренди 10 років вже отримає оренду в 20 років.
Виходячи з логіки певних суддів Верховного Суду та земельних ділків Порошенка, якщо провести реєстрацію народження людини на 20 років пізніше, ніж вона народилася, то 20-річна людина проживе на 20 років довше, а у віці 20 років буде виглядати як немовля, не здатне ще ходити та говорити.
Також, користуючись цією логікою, щоб стати молодше й здоровіше, необхідно просто змінити вік у паспорті – пройти державну перереєстрацію. Складається враження, що Порошенко з певними суддями Верховного Суду винайшов спосіб жити вічно.
Власник землі, передавши землю в користування орендареві на певний строк, в межах якого дав орендареві право здійснювати реєстрацію договору оренди, право користуватися землею після реєстрації. Певний строк має початок, який визначаться моментом укладання договору, а не моментом реєстрації договору.
Отримавши час прийому у лікаря з 13.00 до 14.00 й запізнившись на 45 хвилин, не означатиме, що відвідувач залишив за собою право годинного перебування на прийомі – тобто затягування з реєстрацією договору оренди – це проблема орендаря, й чим довше орендар затягує з реєстрацією договору, тим менше в нього залишається часу для законного (чинного) користування землею.
Цивільно-побутових прикладів безглуздості ідеї дії договору від моменту укладання можна наводити ще багато, що робить встановлене певними суддями Верховного Суду не тільки поза норм суспільних потреб, а й поза здорового глузду.
Реєстрація договору не визначає для власника землі жодних наслідків – власник землі отримує орендну плату, починаючи з дати укладання договору оренди, а не від дати реєстрації.
Нереєстрація договору оренди несе наслідки виключно для орендаря: відсутність можливості відносити витрати на земельну ділянку як об’єкт господарювання, в тому числі й виплату орендної плати за користування земельною ділянкою; збільшена база для оподаткування; незаконна підприємницька діяльність. Простіше кажучи, земля не була десь в повітрі чи в паралельному вимірі, поки реєстрація договору не була здійснена, – землею користувалися.
Уклавши договір оренди, сторони домовилися про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Державна реєстрація є встановленням права орендаря користуватися земельною ділянкою власника землі. Державна реєстрація договору, передача землі в користування, користування землею є тими подіями, які можуть відбуватися виключно після укладання договору і в межах встановленого договором строку, відлік якого логічно що починається з моменту укладання договору.
Головне й найпростіше! Не можна реєструвати неукладений договір! – неможливо реєструвати порожнечу.
Тому, на жаль, позиція певних суддів Верховного Суду є незаконна, нелогічна й антисуспільна, яка розвертає дію права проти інтересів більшості громадян і суперечить існуванню самого права.
Цікавим є й те, що Законодавець Законом № 340-IX від 05.12.2019р. вніс зміни до статті 19 ЗУ “Про оренду землі”, відповідно до яких дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Це підтверджує правоту наших суджень, суджень про те, що ніяка державна реєстрація не могла й не може “накидувати” зверху додаткові роки оренди в інтересах орендарів незалежно від того, коли був укладений договір.
Але чомусь вважається, що ці зміни будуть діяти на договори оренди, укладені після набрання чинності зазначеного Закону, а саме з 16.01.2020р. – це теж є абсурдним баченням. Уточнення за Законом № 340-IX від 05.12.2019 р. щодо порядку обчислення дати закінчення договору оренди діють на всі договори оренди, укладені як до прийняття згаданого закону, так і після, бо це уточнення, яке не встановлює для сторін інші права чи обов’язки, ніж ті, які діяли при укладанні договорів, й укладені договори зберігають свою силу.
Фактично ми маємо одні й ті самі за своєю суттю договори оренди, тільки до одних договорів застосовується правильні й законні підходи у визначенні дати закінчення, а для інших неправильні й нелогічні – ті, які визначили Прошенківці з Верховним Судом, мовляв, “закон зворотної сили не має”. Не зрозуміло, до чого тут зворотна сила, коли мова йде про визначення порядку обчислення при залишенні в “спокої” прав, обов’язків, строків.
За логікою тих, хто хоче застосувати в ситуації обчислення дати закінчення договору оренди принцип “закон зворотної дії не має”, коли винайдуть суперефективні ліки проти вірусу, то давати їх будуть виключно тим, хто захворів після винаходу суперліків, а ті, хто захворів до винаходу суперліків, приречені використовувати неефективні ліки, страждати й помирати, бо “закон не має зворотної дії”.
Та й правила дорожнього руху постійно змінюють, але ж не говорять, що ті, хто вчився раніше, їздять за тими правилами, які вчили колись давно. Змінюють податкове законодавство, й ніхто не говорить, що суб’єкти підприємницької діяльності сплачують податки за тими правилами, які діяли на момент їх реєстрації.
Тому прийняте Законом № 340-IX від 05.12.2019 р. правило, що дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення підтверджує правильність нашого твердження, що незалежно від того, коли був укладений договори оренди, він діє з моменту укладання й ніяка реєстрація не може змінити момент укладання й збільшити визначений договором строк дії договору в інтересах орендаря.
Також на внесені Законом № 340-IX від 05.12.2019 р. уточнення щодо порядку обчислення дати закінчення договору оренди принцип права за яким закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі НЕ ДІЄ!
Верховному Суду необхідно переглянути позицію певних суддів.
Порошенкам, як причетним колись до гарантування дотримання Конституції України, необхідно не порушувати норми Конституції – не чекати законного й справедливого рішення Верховного Суду, а визнати права власників землі й стати на позицію власників землі та припиняти договори оренди обліковуючи дату закінчення дії договору з дати укладання договору оренди – земля – вона народна, як мова, армія й віра!
Така ганебна ситуація не тільки на підприємствах, де беніфіціаром є Порошенко, але Порошенко мав би показати всім приклад поважного ставлення до громадян України, до Конституції України та своїх виборців.
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
