З урахуванням останніх політичних подій в державі стає дуже актуально питання – чи відповідають за свої дії слідчі, прокурори та судді, які підписують завідомо безпідставні підозри, обвинувачувані акти та вироки?
У своїй адвокатській практиці я часто зтикався з випадками коли завідомо невинна особа притягується до кримінальної відповідальності та фактично стає жертвою/потерпілою від дій посадових осіб, причетних до “фабрикування” справи.
Часто такі випадки викликані бажання вислужитись перед керівництвом, бажання показати гарні результати чи є просто виконання злочинного наказу керівництва правоохоронного органу.
Державні люди мають пам’ятати, що за такі дії можна і самому опинитись на лаві підсудних, а тому в даній публікації хочу нагадати про це і детально розібрати.
Кримінальний кодекс України містить ряд складів злочину, під ознаки яких можуть потрапити діяння недоброчесних слідчих, прокурорів та судді, а саме:
Ст. 365 Кримінального кодексу України (далі-КК України) – перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Ст 371 КК України – Завідомо незаконне затримання або незаконний привід, караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або обмеженням волі на строк до трьох років. Завідомо незаконні домашній арешт або тримання під вартою, карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. Якщо вказані дії спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Ст. 372 КК України – притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою – карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. Те саме діяння, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією, карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Крім того, до прийняття Рішенням Конституційним Судом № 7-р/2020 від 11.06.2020, застосовувалась стаття 375 КК України – постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
Однією з проблем нашої держави, як на мене, є те що в судовій практиці не так часто розглядаються кримінальні провадження по вказаним вище статтям, але все рівно покараних недоброчесних правоохоронців та судів по вказаним статтям доволі багато.
Універсальним засобом відстоювання людиною своїх прав у будь-якій життєвій ситуації є право кожного на справедливий суд, і на це право людини намагаються посягати недобросовісні правоохоронці та судді.
За своєю правовою природою презумпція невинуватості є гарантією права особи вважатися невинуватою і не бути підданою покаранню доти, доки вину не буде встановлено вироком суду, що набрав законної сили.
Вимоги презумпції невинуватості є об’єктивними правовими положенням, передбаченими, насамперед, Конституцією України. Стаття 62 Конституції України каже, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У разі порушення цих вимог настає відповідальність за ст. 372 КК як за спеціальний вид (відносно ст. 364 КК) службового зловживання.
Так після подій Революції Гідності багато слідчих, прокурорів та суддів втратило свої посади, але далеко не всі, що мабуть створює і зараз бажання у багатьох позловживати своїми правами.
Судді Майдану обвинувачувались у винесенні завідомо неправосудних рішень (ст. 375 ККУ). Однак у червні 2020 року Конституційний суд визнав неконституційною кримінальну відповідальність за неправосудні рішення, передбачену ст. 375 ККУ. Це унеможливило притягнення суддів до відповідальності за цією статтею.
Зараз щодо 19 суддів Майдану обвинувальні акти ще розглядаються у судах по різних статтях.
Ми також пам’ятаємо суддю Родіона Володимировича Кіреєва, якого оголошено в розшук по обвинуваченню у винесенні протиправного вироку у справі щодо Юлії Тимошенко.
В реєстрі судових рішень я виявив всього 52 вироки за ст. 372 КК України, наведу цитату з одного вироку “об`єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 372 КК полягає у притягненні до кримінальної відповідальності, яке згідно з п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України є стадією кримінального провадження, що починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Аналіз статей 276-278 КПК України, які регламентують здійснення повідомленні про підозру, свідчить, що об`єктивна сторона злочину за ст. 372 КК характеризується лише активною поведінкою суб`єкта, що полягає у вчиненні таких дій, як: а) складання письмового повідомлення про підозру і б) вручення цього повідомлення особі, що підозрюється у вчиненні певного кримінального правопорушення. Отже, за ст. 372 КК карається злочин з формальним складом, який визнається закінченим саме з того моменту, коли письмове повідомлення про підозру вручається (пред`являється) особі, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. Будь-які наслідки цього злочину перебувають поза межами його об`єктивної сторони і можуть враховуватися судом лише при призначенні покарання. За частиною 2 ст. 372 КК карається те саме діяння, поєднане: а) з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину; б) із штучним створенням доказів обвинувачення, в) з іншою фальсифікацією”.
З цього випливає, що повідомлення про підозру завідомо невинуватому є закінченим складом злочину.
Звісно це все дає підстави задуматись про вдосконалення та посилення відповідальності за такі діяння.
Отже, можна зробити висновок, що не кожний уникне відповідальності, а тому раджу слідчим, прокурорам та суддям дуже уважно ставитись до питання підписання підозр, обвинувачуваних актів та інших процесуальних документів.
Роман Титикало, адвокат, Заслужений юрист України, голова постійної комісії КОР з питань екології, природокористування, водних ресурсів, мисливства, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій