Я живу в центрі Києва. Ще не так давно ці слова передували розповіді про спокійне, комфортне і приємне життя в серці столиці. Сьогодні все частіше ними розпочинаються історії відчайдушної боротьби за виживання. Історії, коли мешканці старих будинків в ночі прислуховуються до тріску стін, а вдень відправляються в похід по чиновницьких кабінетах або під Київську мерію – протестувати проти несанкціонованого будівництва. Адже через свавілля і беззаконня їхні помешкання руйнуються, а життя стає небезпечним і непередбачуваним.
Саме така історія, схоже, трапилася з жителями будинку №4 по вулиці Лаврська, який розташований напроти парку Слави. Розпочалася вона в той день, коли всі виходи на горище будівлі виявилися заблокованими, а з-під даху залунав страшний гуркіт. Як з’ясувалося згодом, мешканка однієї з квартир на останньому поверсі першого під’їзду вирішила покращити свої житлові умови, приєднавши до свого помешкання частину горища. Здивуванню її сусідів не було меж, адже згоди на це, як того вимагає законодавство, вони не давали.
Здивування трансформувалося в занепокоєння, коли, звернувшись до свого ЖЕКу із запитанням: “А що це в нашому будинку відбувається?”, – його мешканці отримали відповідь про те, що згоди на приєднання горища до “дивної” квартири він не давав.
Занепокоєння ж почало переростати в обурення по мірі того, як зростала кількість звернень жителів будинку до різноманітних інстанцій і правоохоронних органів. Результативність листування залишалася нульовою, а реконструкція горища йшла повним ходом.
Особливість будинку №4 по вулиці Лаврська в тому, що він перебуває на балансі Державного управління справами (ДУС). Тому підстав апелювати до міської влади у його жителів начебто немає. Але що ж їм, звичайним киянам, залишається робити, якщо ДУС та підпорядковане йому державне підприємство “Укржитлосервіс” не здатні навести лад в будинку?
Ще в жовтні 2015 року ДП “Укржитлосервіс”, в господарському управлінні якого перебуває будинок, повідомило його жителям про те, що “уважно розглянуло” їхню колективну скаргу “щодо самоправного перепланування горища Шевченко Г.П”. І навіть поінформувало, що ДУС ще у червні 2015 року направило громадянці Шевченко Г. П. відповідь про надання дозволу на реконструкцію квартири №14 з приєднанням частини горища.
У цій відповіді, за словами ДП “Укржитлосервіс”, ДУС надало роз’яснення громадянці Шевченко про те, що рішенням Конституційного суду України від 2.03.2004 року допоміжні приміщення (підвали, сараї, горища та інші) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир у багатоквартирних будинках.
“Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень вирішується згідно із чинним законодавством, яке визначає правовий режим власності”, – йдеться у листі гендиректора “Укржитлосервісу” Миколи Презло.
І додається, що ДУС повернеться до розгляду питання щодо надання Шевченко Г. П. дозволу на реконструкцію квартири з приєднанням частини горища після врегулювання всіх організаційно-правових питань з експлуатуючою організацією та мешканцями будинку.
Однак, правовий лікнеп не подіяв на громадянку Шевченко. І, не заморочуючись врегулюванням організаційно-правових питань, вона продовжила роботи зі збільшення своєї житлової території за рахунок спільної власності всіх мешканців будинку.
При обстеженні його технічних приміщень співробітниками ДП “Укржитлосервіс” було виявлено, що там ведуться будівельно-ремонтні роботи. Зроблено перегородку з піноблоків над сходовою клітиною, прорізано вихід з квартири №14 на горище з порушенням при цьому конструкції каналу системи опалення, стягнуто чимало будівельних матеріалів для подальшого виконання робіт. Все це було зафіксовано у відповідному акті, в якому також було зазначено: всі чотири входи до горища заблоковані зсередини , що унеможливлює обслуговування загальнобудинкових інженерних мереж – опалення, вентиляції, електропостачання.
“Проектно-кошторисна та дозвільна документація на проведення ремонтно-будівельних робіт власником квартири №14 до ДП “Укржитлосервіс” не надана”, – сказано в документі, який датований 24 листопада 2016 року.
Зверніть увагу – минуло більше року після першої колективної скарги жителів будинку, адресованої ДУС та ДП “Укржитлосервіс”. І лише після того, як вони викликали верхолазів, які допомогли розблокувати один з виходів на горище, співробітники ЖЕКу потрапили до місця події. Втім, окрім складеного акту, ніяких інших наслідків це не мало.
Читайте: Исторический дом на Ярославовом Валу оказался под угрозой обвала – депутат Киевсовета (видео)
Марними були й звернення жителів до районного відділу поліції, до міської прокуратури та до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАСІ) у Києві. Останній в своєму листі повідомив, що дозвільних документів на проведення реконструкції скандальної квартири не реєстрував і не надавав, та навіть виявив готовність провести за даним фактом позапланову перевірку, але через неможливість потрапити до квартири та на горище будинку цього не зробив.
Втім. ДАСІ визнала, що проведення ремонтних робіт такого масштабу без належної проектної та дозвільної документації може бути аварійно небезпечним, отже – несе загрозу життю мешканців будинку. Незважаючи на це, всі органи влади, до яких зверталися жителі будинку, не могли їм нічим допомогти.
Найбільш “рішучим” виявився “Укржитлосервіс”, який у відповіді на запит адвоката, який представляє інтереси жителів будинку, повідомив, що найближчим часом планує звернутися до Печерського райсуду Києва з позовом до Шевченко Г. П. От тільки не вказав терміни, які в розумінні його керівництва є цим самим “найближчим часом”. Місяць? Півроку? Рік?
Зате до суду звернулися мешканці будинку – ще восени минулого року. Втім, суддя Печерського райсуду Віталій Писанець не дуже поспішав розглядати справу і перше засідання призначив на 6 лютого, тобто – на сьогодні. Позивачі намагатимуться оскаржити законність державної реєстрації права власності Ганни Шевченко на квартиру №14, яка, якщо вірити Держреєстру речових прав на нерухоме майно, за рахунок приєднаного до неї горища дивним чином, збільшилася до 82 квадратних метрів.
До речі, суддю не може не зацікавити одна дивна деталь: запис про право власності на квартиру в Держреєстр, як свідчить інформаційна довідка з нього, зроблена 29.12.2015 року. А рішення про державну реєстрацію, яке слугувало підставою внесення запису, датоване 4.02.2016 року. Тобто, підстави для внесення запису в Держреєстр з’явилися майже через два місяці після того, як цей запис було зроблено.
Не менш загадково виглядає і свідоцтво про право власності на квартиру Ганни Шевченко, копією якого вдалося розжитися її сусідам. Видане воно 22.02.2016 року. В той час, як з 1 січня 2016 року, у зв’язку із законодавчими змінами видання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, вже не передбачено.
Аргументів на користь жителів будинку, які не бажають миритися із беззаконням, достатньо. Бентежить їх лише те, що судовий розгляд справи може тягнутися не один місяць. В той час як несанкціоноване будівництво у них над головами не припиняється.
Або власниця новоявленої дворівневої квартири – безбашенна авантюристка з купою зайвих грошей, яких їй не шкода. Або відчуває серйозну підтримку з боку впливових осіб і тому впевнена в успіху своєї затії. Якщо все ж таки вірним є другий варіант – боротьба обіцяє бути запеклою.
Жителі будинку вже направили звернення до голови КМДА Віталія Кличка та його заступника Петра Пантелеєва, а в разі, якщо не доб’ються справедливості від судової влади та не отримають допомоги від міської, збираються апелювати до гаранта Конституції. Адже ДУС, на балансі якого перебуває будинок, числиться при Президенті України.
Додам, що Петру Порошенку та іншим можновладцям варто потурбуватись з цього питання ще й тому, що з приватизованого горища, до якого немає доступу контролюючим органам, відкривається чудовий краєвид на парк Слави, де президент та інші посадові особи полюблять проводити офіційні заходи. Якщо до горища ніхто не має доступу, то так само не матимуть і бодігарди голови держави. А це вже питання особистої безпеки першої особи України – Петра Порошенка.
Ольга Чорна, журналіст, спеціально для КиевVласть
Читайте: Игра с самим собой: как одна структура президента отсудила у другой 25 млн гривен
