На перший погляд, антиконституційний закон №2178-10 про так званий “ринок землі” не несе ніяких загроз для власників землі. Селянина-власника землі цей закон не змушує продавати, не ставить ніяких загрозливих вимог до власника землі – закон просто надає право розпоряджатися землею. Але це на перший погляд.

Не можу сказати, чи це так задумано, чи це так складається під тиском чи підтримкою обставин. Але окремі законопроекти, як стає зрозуміло, – не “цукерочки” для власників землі. У планах відкривачів так званого “ринку землі” – вирішення питання, як змусити власників землі або продавати землю, причому задешево, або змусити їх залишатися в орендних відносинах.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”

Для цього потрібно одночасно дотримуватися кількох стратегій:

1. Податковий напрям: земля як тягар.

2. Обмежувальний напрям: обмеження продажу та дерегуляція ціноутворення.

3. Соціально-економічний: Сприяти збільшенню збіднілості власників землі.

4. Соціально-світоглядний-економічний напрям: Земля – товар і безперспективне майно в руках українців.

Отже, щоб так званий “ринок землі” запрацював в потрібному для орендарів руслі, необхідно його “збагатити” обмеженнями та вимогами до селян-власників землі.

Стратегія №3 та №4 діє вже давно. В розробці стратегія №1 та №2.

На сьогоднішній день ставка земельного податку на земельні ділянки сільськогосподарського призначення визначена граничними розмірами. Для сільськогосподарської землі не менше 0,3% та не більше 1% від їх нормативно-грошової оцінки (НГО). Тобто, якщо НГО оцінка 1 га становить 30 тис. гривень, то податок може становити від 90 до 300 гривень.

В Раді зареєстрований проєкт закону №3131 про так зване виведення селян-злочинців на чисту воду їх же “слугами”. Відповідно до цього законопроекту, вносяться зміни до Податкового кодексу – вводиться нова норма, відповідно до якої для власника землі, який не віддав землю в оренду, буде визначатися поставлене податкове зобов’язання (ППЗ) у розмірі 5% від НГО. Тобто, якщо нормативно-грошова оцінка становить 30 тис. гривень за гектар, то розмір земельного податку буде 1500 гривень.

Тут треба зазначити: якщо власник землі віддав землю в оренду, то він не сплачує податку. Також від податку на землю звільняється і орендар (який є платником єдиного податку 4 групи, а такі практично всі). Це означає, що власник землі, який не віддав землю в оренду, мусить платити податок, а орендар – ні.

Тобто планується збільшити не менше ніж в 5 разів земельне податкове навантаження на власника землі. Таке збільшення робить самостійне господарювання та незареєстровану оренду все більш неконкурентними в порівнянні з офіційною користувальною формою земельних відносин.

Безумовно, офіційно це все робиться з метою хоч в якийсь спосіб легалізувати значну частину так званого фермерства, яке працює “неофіційно”. А неофіційно це буде змушувати власників землі віддавати землю знову в оренду, закріпачуючи себе. А ті, хто і хотів би вийти з орендних відносин, змушені будуть залишатися.

Додамо, що власники землі, які самостійно обробляють свої земельні ділянки, будемо відверті, не є платниками податків з діяльності на землі (не ви такі – держава така), що формує певні негативні наслідки, які зумовлюють втрату до 40% доходу від зібраного врожаю – в порівнянні з орендарями. Ці 40% втрачаються з ряду причин. Власник землі, який сам обробляє свою ділянку, має нижчу врожайність, ніж агрохолдинг чи орендар, продає врожай на 25-30% дешевше, його врожай завжди з більшою вологістю та більшою засміченістю.

Отже, проект закону №3131 може стати точкою повернення в обійми орендарів, представники яких і є більшістю в аграрному комітеті Ради. Сукупність негативних факторів, за задумкою діючої влади і лобістів аграрного комітету Ради, що просувають законопроєкт №3131, має змусити селян повернутися в “обійми” орендарів, чиї інтереси вони представляють, тому що власнику землі, який сам вирішив обробляти землю, абсолютно немає смислу реєструватися платником податку з багатьох причин.

Після того, як власник землі буде знову “закріпачений” чи залишиться в “закріпаченні”, в дію вступатиме законопроєкт №2194 (прийнятий в першому читанні). Через внесення доповнення до ст. 130 Земельного кодексу у вигляді ч. 3, відповідно до якої власник землі без згоди орендаря не має права продати землю будь-якій іншій особі, окрім близького родича.

Накладемо на таке право орендаря загальне розуміння того, що земля, яка є в користуванні, нецікава для потенційних інших покупців (ніхто не хоче купувати те, чим не зможе користуватися, а низький дохід від оренди не сформує справедливу ціну на землю як економічного активу) – і ми отримуємо реальну пропозицію тільки від орендаря за низькою ціною.

Як бачимо, створюється ринок на пониження ціни під контролем орендарів. Так в Україні спрацювало не лобі МВФ чи Світового банку. В Україні спрацювало аграрне лобі.

Але “слуги”-лобісти прорахувалися. Власники землі можуть об’єднуватися в Товариства власників землі, які будуть юридичними особами, дохід власника землі буде в 2-4 рази більше оренди, впродовж 1 року власник землі може вийти з Товариства. Таке започаткування рано чи пізно відбудеться і сформує економічні та політичні умови для прийняття законодавчих змін в напрямку реалізації прогресивних земельних відносин.

Прогресивні земельні відносини – це:

законне право власника землі розривати договори користування землею;
збільшення доходів від землі у її власників в 2-4 рази;
припинення дискримінації власників землі і надання ім. преференцій і можливостей;
ефективний обмін землі і формування ефективних землевласників;
перехід до самостійного господарювання власниками землі особисто чи через участь у Товариствах власників землі;
формування державної політики з підтримки самостійного господарювання – становлення власника землі власником аграрного підприємства;
формування умов для відновлення та розвитку тваринництва та переробки на селі, створення робочих місць на власному підприємстві.

А чи не є запропоновані прогресивні земельні відносини тим, чого “вимагають” МВФ і Світовий банк? Адже прогресивні земельні відносини – це база для розширеного відтворення соціально-орієнтованої економіки, яка і є метою діяльності таких “злочинних” світових органів.

Залишається питання, хто нам намагається брехати? Відповідь на нього, на жаль, очевидна.

Хочу додати, що з метою відстоювання інтересів власників землі створена у Фейсбуці група “Об’єднання власників землі”. Тисніть на посилання і приєднуйтеся на сторінці групи!

Також ви можете ознайомитися: