Отже, Київрада скоро буде голосувати за створення Національного військового меморіального кладовища на Лисій горі. Що не так із цією пропозицією?
Те саме, що і з кладовищем на Дорогожичах біля Бабиного Яру.
Те саме, що і з кладовищем в Протасовому.
Не так – спосіб прийняття рішення. Без урахування контексту.
Хтось малює проект, показує меру (Віталію Кличку, – KВ). Мер каже – погнали!
Пам‘ять, особливо пам‘ять про людей, що гинуть прямо зараз у національно визвольній війні – надзвичайно чутлива тема. І це питання стосується кожного в країні, не те що в місті.
Тому питання розташування меморіального кладовища в столиці України має вирішуватися не похапцем.
Має пройти попереднє експертне і громадське обговорення. Має бути враховано локальний контекст.
Тому що кожне місце у Києві має значення.
Породжує безліч питань. Наприклад, чи захочуть родини загиблих ховати героїв на горі, де споконвіків відьми здійснюють свої обряди?
До речі, експерти з питань пам‘яті в Україні є. В Київській школі економіки навіть проходила літня школа із цього питання. Є Інститут нацпам‘яті, керівник якого ризикує зараз життям на фронті.
Це вже втретє Київрада хоче наступити на ті ж граблі. Може не треба?
P.S. Уявіть, що на фоні грає “Буде тобі враже, так як відьма скаже”.
Читайте: Військове кладовище на Лисій горі: захисники природи протестують проти ідеї Кабміну та КМДА
Ксенія Семенова, депутатка Київської міської ради IX скликання, фракція “Слуга народу”
