Скільки відсотків сучасних киян знає, що таке “штопка”? А хто з них наявно бачив штопані шкарпетки та панчохи? Чи знають вони, як тримати “грибок для штопки” або фарфорову кришечку від заварного чайника, натягувати на них дірявий носок або п’яту, зберігати спокій, протягуючи голку з ниткою крізь вже підготовлені переплетення… А коли вже дірка на дірці, а нова штопка налізає на попередню?
Ви, мабуть, думаєте, що в автора коли не “Альцгеймер” з “деменцією”, то “дежавю” остаточно…? Всі нормальні люди вже давно міняють зношені діряві шкарпетки та панчохи на нові… Дівчат-школярок вже давно не навчають мистецтву штопки на уроках домогосподарства в школах, а в “Будинках побуту” більше не пропонують послуги з “художньої штопки”… Та й самих “Будинків побуту”, здебільшого, вже нема…
Дійсно, що відбувається з автором? Це ж тільки радянських комуністів в усьому цивілізованому світі визнавали та називали “завжди вчорашніми”… Не хвилюйтеся – з автором та його сім’єю все в порядку. Власно, всі ми вже років з 25-28 спокійно викидаємо діряві шкарпетки та панчохи та одягаємо нові. Але, ми вкрай стурбовані дещо іншим – схоже, з нашою київською владою в останні 30 років відбувається щось незрозуміле, вони жодним чином не в змозі відмовитись від штопок. Я не знаю, наскільки дійсно штопана їх спідня білизна під офіційним парадним вбранням, але ментально, за Зігмундом Фройдом та Густавом Юнгом, вона повинна бути штопана – перештопана… Звідки така впевненість – спробую пояснити.
Подивіться на наші київські вулиці – всі вони штопані-перештопані, латані-перелатані… Під кожною штопкою та латкою на асфальті або мощенні тротуарів та проїздних частин – діри та тріщини в старих, безнадійно зношених та перевантажених трубах або кабелях. Вони постійно та безконтрольно кожнодобово травлять тисячі кубічних метрів гарячої та холодної води, господарчо-фекальні та дренажно-дощові каналізаційні витоки, токсичні промислові викиди. В мережі водогону всмоктуються пісок та мул, якість питної води катастрофічно знижується, арматура не витримує. Всі вони не просто давно, а практично в рази відпрацювали свій пропускний потенціал та термін придатності.
Вартість безперервних розкопувань вулиць та тротуарів, постійного обмеження руху транспорту, перманентного латання безнадійно зношених комунікацій, вже давно, в рази, перевищила вартість їх повної заміни на нові, сучасно ізольовані, з відповідною розрахунковою пропускною спроможністю, з довготривалим терміном придатності. Давно запланований генеральними планами розвитку міста перехід на канально-колекторну систему трасування інженерних комунікацій дасть можливість розвивати систему інженерного забезпечення столиці відповідно сучасному рівню вимог.
Але менталітет влади не дозволяє навіть помислити про щось, окрім безперервних штопок та латок – а міняти буде хтось інший, наступний, коли-небудь потім… А мільярди платників податків можна і надалі витрачати на нікчемні містки, непотрібні флагштоки та вигадані велосипедні доріжки…
Багато хто думає, що ті з нас, професіоналів-містобудівельників, хто попереджає про наближення колапсу, “згущує фарби”. А між тим, його ознаки вже очевидні:
– Будь-які елементи автентичного декору або, навіть, ділянок тиньку, які руйнуються та зникають з фасадів будинків, не відновлюються вже ніколи…
– Існуюча міська забудова, здійснена за авторськими проектами, жодним чином не захищена від імпровізованих прибудов та перебудов – Департамент архітектури та містобудування КМДА не бачить в цьому жодної проблеми – люди змушені жити в стані перманентного непередбаченого будівництва;
– На Подолі міський телефонний зв’язок Укртелекому зник в червні 2020 року. Його не відновлено досі, але рахунки за “послуги” нараховуються регулярно;
– З вулиць Подолу автівки аварійних служб Київводоканалу, Київенерго, Київтеплоенерго в супроводженні екскаваторів та бульдозерів практично не зникають ніколи – тривають пошуки місць проривів та розривів та їх “штопка” та “латання”. Зазвичай, такі роботи проходять послідовно, на відстані 1,5-2.,5 м одне від одного. Водопостачання житлових будинків припиняється без жодних попереджень, містяни можуть чекати відновлення водопостачання навіть протягом доби;
– Асфальтобетонне покриття вулиць Оболонська та Кириллівська, брутально зруйноване під час прокладання електричних кабелів, для підключення офісної споруди по вул. Кириллівській,13Б, не відновлюється вже протягом 4 років. Місцева влада заявляє, що не може вплинути на “крутого забудовника”, який відмовляється закривати відповідний дозвіл;
– Включиться – чи зникло назавжди, чи будуть асфальтувати, коли через кілька годин, днів, тижнів, може “прорвати поряд” – це сьогоднішні реалії середмістя. Що це, коли не ознаки колапсу, який вже наступив?
Георгій Духовичний, киянин, чинний архітектор
