Колись вчитель з літератури вчила мене, що кожен твір повинен мати вступ, основну частину та завершення. Спробую.
А ви спробуйте усе це прочитати. Завчасно дякую за терплячість та витривалість.
Цей текст про вибори. Вірніше – про їх безглуздість та потворність.
Вступ
П’ять років тому, наступного дня після втечі “лігітімнава”, на фоні суцільної ейфорії та емоційного свята, я запитав одного з депутатів Верховної Ради України: що будемо робити з тими людьми, хто кричав “бєркут-бєркут”, хто ніколи і нізащо не погодиться стояти струнко і співати гімн України, хто продовжує нести квіти до пам’ятників лєніну-сталіну тощо? Що будемо робити з цими чотирма мільйонами людей, які зі словами “данбас паражняк нє гоніт” топтали український прапор? Куди їх – у тюрми, до концтаборів, у резервації? Адже вони є, і їх доволі багато.
Тоді, 25 лютого 2014 року депутат щиро та наївно відписався: “Будемо перевиховувати, ось подивишся – вони все зрозуміють і стануть такими як і ми!”
Основна частина
Я обіцяв написати цей текст різного роду ботам, але у ньому не буде жодного прізвища. Жодного. Чому? Тому що прізвища не виправлять і не змінять ту об’єктивну ситуацію, яка склалася на території під назвою Україна. Адже назвати цю ділянку землі державою наразі не можу.
Що цікаво, найголовніша брехня ллється не з солодких вуст кандидатів у президенти, а від активістів та інших, здавалося б, нормальних людей: “Від твого голосу на виборах залежить майбутнє країни!”.
Друзі! Не вводьте в оману ні себе, ні людей. Країна приречена. На жаль. На превеликий жаль. Поясню.
За останні два десятиліття в Україні сформувалися залізобетонні утворення під назвою “схєми” і “дагаварнякі”. Бурштин, ліс, газ, ліки, дороги, … митниця, податкова, суди, … “укроборонпроми”. Кожна така схєма – це десятки тисяч розумних та досвідчених людей, які не уявляють своє життя за “середню заробітну плату 10 тис. гривень. Навіть за 20 тис. Навіть за 30.
Крім фінансових “схєм”, існують ще й владно-територіальні. Коли конкретним районом чи областю керують конкретні “смотрящіє”, без дозволу яких навіть директор дитсадка в будь-якій ОТГ не призначається. “Смотрящіє” у свою чергу призначаються людьми, між якими є “дагаварнякі” про “чесний розподіл”.
Загальна кількість усіх цих людей на” схємах”, на “дагаварняках”, та тих, хто усю цю свору обслуговує (тобто їх матеріальний статок залежить від цих людей) – сотні тисяч. Повторюся – грамотних, досвідчених і розумних, адже дурнів там не тримають.
Усю цю спільноту прийнято називати “корупційна система”, очолювана та керована “олігархатом”. І з першим, і з другим явищем усі кандидати у президенти збираються “нещадно боротися”. У мене лише одне питання – Як?
Читайте: Повернення ресурсів українському народу
Навмисно почав цей пост зі вступу: “Перевиховувати” будемо? У тюрми посадимо півмільйона осіб, які захопили усю владу в Україні?”
Повторюю, на зарплату лікаря чи вчителя вони ніколи не жили, і жити не збираються. Міняються президенти, міняються депутати, а вони – залишаються на своїх місцях, бо “схєми” і “потоки” вимагають злагодженого та ефективного управління.
Той, хто намагатиметься зруйнувати усе це – отримає ОРДЛО, але у десятикратному розмірі.
Відтак, перед кожним наступним президентом буде стояти лише одне питання: або домовлятися із “системою”, або оголосити системі війну. Справжню війну – з сотнями тисяч загиблих, адже ці тварі ніколи не віддадуть своє. А тікати їм нема куди: до Росії не можна (бо патріоти), а до Європи зась (бо крадії та шахраї).
Тож в Україні сформувався новий олігархічно-корупційний клас – патріоти-шахраї. Це нероздільне поняття. Тому що тільки-но ви намагаєтесь їх звинуватити у крадіжці, то ви ж автоматично обвинувачуєте патріотів – а там і “путін нападе”.
Але повернемося до виборів президента. Наразі по телевізору часто крутять ролик одного з кандидатів, наголошуючи що лише він здатен зберегти державу. На жаль, це дійсно так. Бо він домовився з вищезгаданими людьми про “пакт щодо ненападу” на наступні п’ять років, та “збереження ТАКОЇ держави”. Якщо ж не він, то на нас чекає черговий переділ “схєм”, або взагалі їх знищення, що в свою чергу може призвести до (не дай Боже) знаємо чого.
Хоча за існуючих рейтингів все буде добре: переподілять лише верхівки “схєм” – і війни не буде. Але буде гаряче. Тому що представники однієї з найповажніших та найдавніших націй зради не пробачають. Це розуміють ті, хто в результаті програшу втратить усе, а тому – “пан або пропав”.
Завершення
Пам’ятаєте з дитинства термін “китайська нічия”? Коли, граючи у шахи, один з гравців, аби не програти, перегортає шахову дошку до гори дригом. Ось цього і треба боятися. Адже на кордоні стоять війська, які будь-якої миті готові втрутитися у шахову партію – і третину дошки під “світове занепокоєння та обурення” забрати собі.
Цугцванг – це позиція, при якій будь який хід призводить до погіршення ситуації. Почекаємо, який хід оберуть реальні гравці. Вже залишилося недовго.
Читайте: Демонополізація декомунізації. Нова промислова політика
Константин Карих, блогер
