8 липня минулого року відбулася масована ракетна атака по столиці — найбільш масштабна за кількістю постраждалих та друга з початку вторгнення за кількістю загиблих. У цей день ворожа ракета влучила в п’ятиповерховий будинок на Сальського, 19 на Сирці та забрала життя 13 людей, з них — п’ятеро дітей. Вибухова хвиля пошкодила та частково зруйнувала житлові будинки, що знаходилися поруч, та навчальні заклади. Школярі були вимушені навчатися дистанційно, а влада віддавала тендери на відновлення підрядникам, які неодноразово світилися у кримінальних справах. Це насамперед і змусило нас створити своє перше повноцінне розслідування.
Труднощі, як не дивно, з’явилися ще на перших етапах створення розслідування. Висвітлення наслідків трагедії на Сирці — це прояв надзвичайної відповідальності редакції перед мешканцями будинків, які дотепер вимушені жити в нелюдських умовах. Діти не могли ходити до зруйнованих шкіл та садочка через: а) росіян, які цинічно називають цивільні об’єкти “центрами ухвалення рішень” і завдають по них ударів балістичними ракетами; б) столичну владу, яка віддавала мільйонні тендери на проєктні та відновлювальні роботи фігурантам кримінальних розслідувань. Ми вирішили зупинитися детальніше саме на чиновниках, які причетні до відновлення Сирця.
Звернутися до адміністрації шкіл за інформацією щодо ушкоджень було непросто, адже, як говорила нам місцева жителька, тут тотальний “совок”. Це ми на собі відчули безпосередньо під час зйомок, коли вахтерка з наїздом питала про посвідчення та дозволи від керівництва. Хоч чиновники з Департаменту освіти КМДА намагалися уникати конкретики та відповідали вкрай обережно, нам вдалося отримати деякі офіційні дані, які проливали світло на ситуацію. Однак навіть без цього ми не мали сумнівів, що відбудова навчальних закладів Сирця відбувається за традиційними для нашої країни схемами, де значну частину пошкоджених об’єктів передають підрядникам із кримінальним минулим, компаніям, пов’язаним із родичами чиновників, або ж просто залишають їх у напівзруйнованому стані, імітуючи відновлювальні роботи виключно на папері.
І наостанок — не знаючи, хто стоїть за відбудовою навчальних закладів Сирця, ми були впевнені в їхній недоброчесності. Тут і криється “диявол”: значну частину пошкоджених об’єктів віддають підрядникам з кримінальним “шлейфом”, компаніям, пов’язаним із родичами чиновників, або ж просто залишають їх у напівзруйнованому стані, імітуючи відновлювальні роботи виключно на папері.
Дарина Полішевська, журналістка “КиївВлади”
КиївВлада
