Поки країна воює за власне існування, столична влада створює новий багатомільярдний фінансовий тягар для бюджету. Гроші, які можна було б спрямувати на критичні потреби – оборону, інфраструктуру, соціальну підтримку – фактично підуть на дотації комунальним підприємствам, які призначили себе управителями багатоквартирних будинків без реальної конкуренції. Останні події навколо конкурсів на управління багатоквартирними будинками в Києві продемонстрували очевидний тренд: міська влада зробила все, щоб приватні компанії не змогли стати конкурентами для комунальних підприємств. Виглядає так, що справжня мета не в тому, щоб знайти ефективних управителів, а в тому, щоб залишити контроль за фінансовими потоками у руках муніципальних структур, навіть якщо це означає збитки для міського бюджету та збільшення витрат мешканців.
Наприкінці року всі райони Києва оголосили конкурси, за результатами яких мали призначити управителів у багатоквартирних будинках Києва, які ще не сворили ОСББ та не обрали собі управителя. А разом із конкурсом підняти тариф на комунальні послуги, який не змінювався з 2017 року і в останній час став збитковим.
Варто розуміти, що це не було обов’язковим, оскільки у січні 2023 року Верховна Рада зобов’язала місцеві органи влади відібрати на конкурсах управителів багатоквартирних будинків за відсутності ОСББ у шестимісячний термін після завершення дії воєнного стану. Автори законопроєкту зазначали, що станом на 1 квітня 2021 року ОСББ було утворено тільки в 36 тис. будинків (20%), ще в 71 тис. будинків (або в 39%) управителя обрано співвласниками самостійно або призначено за результатами конкурсу органом місцевого самоврядування. Водночас 28% багатоквартирних будинків “жили” за старим законодавством.
Як Київ фактично закрив ринок для приватних управителів
Формально проведення конкурсу відповідає вимогам законодавства. Але є нюанс: умови були виписані так, що приватні компанії фактично позбавили можливості конкурувати на рівних.
Наразі тариф у Києві складає 5,4 гривні. За попередніми цифрами, які публікувались на ГІОЦ, місто було готове підняти тариф до 14-15 гривень. При цьому економічно обгрунтований тариф складає близько 10 гривень.
Варто зазначити, що нові управителі отримають у спадок будинки із сотнями мільйонів гривень заборгованості. Але, на відміну від комунальних підприємств, приватні компанії не можуть просто компенсувати свої збитки з міського бюджету.
І от у розпал прийому документів на конкурс з’являється проєкт рішення Київської міської ради, який рекомендує переможцям конкурсу не піднімати тариф до закінчення військового стану. Для розуміння, в масштабах Києва це збитки складають 3-4 млрд гривень на рік. Зрозуміло, що жодна приватна компанія не піде працювати заради збитків. А от муніципальні – можуть!
Чому в результаті платитимуть мешканці
Виглядає так, що київська влада вирішила залишити тарифи на рівні 2015 року, щоб уникнути невдоволення мешканців та відсікти на конкурсі приватні компанії. Але економіка такого підходу не працює: комунальні підприємства не можуть ефективно обслуговувати будинки за такими цінами без додаткових дотацій.
Результат передбачуваний.
- Киянам доведеться заплатити за збиткові тарифи через податки.
На перший погляд, для мешканців є хороша новина – тарифи не зростуть втричі, як це хотіли зробити. Але насправді, це не економія, а перенесення платежів в іншу графу витрат. Комунальні управителі не можуть працювати собі у збиток. Якщо тариф занижений – різницю перекриватимуть із бюджету. Це означає, що кияни все одно заплатять ці кошти, але не напряму через рахунки, а через податки.
За оцінками, щорічний дефіцит може скласти від 3 до 4 млрд гривень. Ці гроші могли б піти на:
– підтримку критичної інфраструктури – мости, дороги, енергомережі, які потребують ремонту після атак ворога; росії;
– фінансування оборонних ініціатив – допомогу військовим частинам, закупівлю техніки;
– соціальні програми для мешканців – адресну допомогу малозабезпеченим та людям, які постраждали від війни чи на ту саму компенсацію комунальних послуг.
Але замість цього їх витрачатимуть на дотації комунальним підприємствам, які просто “проїдатимуть” ці кошти без жодного покращення послуг.
- Якість послуг не покращиться.
Залишаючи ринок лише за комунальними підприємствами, влада створює ще одну проблему – низьку якість послуг. У комунальних підприємств немає мотивації працювати краще, оскільки вони не конкурують за клієнтів. Будинки отримуватимуть ті самі послуги, що й зараз – з постійними скаргами на погане прибирання, відсутність ремонтів і несвоєчасне реагування на аварійні ситуації. Якщо зараз комунальні компанії часто ігнорують запити мешканців, що змусить їх працювати краще, коли конкуренцію усунули?
- Подальше зростання тарифів стане неминучим.
Оскільки працювати собі у збиток довго ніхто не зможе, тарифи все одно доведеться переглядати, але вже не під контролем ринку, а через політичні рішення.
Що потрібно зробити
Найгірше в цій ситуації – це те, що киян позбавили вибору. Нормальна конкуренція дозволила б кожному району отримати кілька претендентів на управління будинками, після чого мешканці могли б оцінити їхню роботу. Але замість цього місто продовжує робити ставку на монополію комунальних підприємств, хоча їхня ефективність давно викликає питання.
Для реальної реформи ЖКГ у Києві необхідно:
– проводити конкурси на відкритих і рівних умовах, залучаючи до них і приватних управителів;
– забезпечити прозоре формування тарифів, щоб вони відповідали ринковим умовам, а не були збитковими за замовчуванням;
– запровадити механізм адресної допомоги мешканцям, які справді потребують підтримки, замість того щоб штучно занижувати тарифи та перекладати витрати на всіх платників податків.
Поки цього не буде зроблено, Київ залишатиметься заручником неефективних рішень, які лише збільшують фінансове навантаження на мешканців, не даючи натомість якісних послуг.
Руслан Крамаренко, засновник ГК “Місто для людей”
