Про проблеми нашого кварталу ми розповідали неодноразово. Про права дітей, яких вигнали з дитсадка на Пушкінській ще за часів Олександра Омельченка. Про підробку, завдяки якій дитсадок опинився в чужих руках без приватизаційного конкурсу, без договору купівлі-продажу, без сплати жодної копійки до бюджету. Про перепродажі з прибутком, розмір якого добирається до рівня, який математики позначають знаком нескінченності.
За роки бідкань призвичаїлися, що нікого у владі вони не хвилюють: ні Віталія Кличка, якому ми намагалися мало не насильно вручити документи, що столиці повернули б майно на півмільярда, ні його заступницю по лінії освіти. Міські начальники відправляли до прокуратури, та – до суду, а суд – самі знаєте куди.
Читайте: Когда я слышу слово “культура” … и Контрольний постріл. Жертва отримала травми, несумісні з життям
Днями раптом закалатало в грудях: лист з самої Верховної Ради від уповноваженого з прав людини! Але радості він не приніс. Суворо і невблаганно в.о. директора департаменту моніторингу інформаційних прав О.Кабанов з відомства омбудсмена Людмили Денісової повиховував наш орган самоорганізації як шкідливе цуценя. Відчитав за те, що проявили нечемність, не послухавшись наказу скаржника щось тому дати… Скаржник той – забудовник. Той самий, що володіє дитсадком, з якого вигнали наших дітей. Той самий, що обгородив у нашому дворі біля гектара київської землі, яку йому ніхто не давав. Той самий, що влітку почав руйнувати пам’ятки архітектури 19 ст. І багато чого досяг: такими, як були, ви їх вже ніколи не побачите.
Читайте: Усадьба Михельсона. В Киеве разрушили очередной памятник архитектуры
Першим, хто попав під роздачу, став я – керівник ОСН, між іншим, професор, доктор наук, що написав три університетські підручники та виховав з десяток кандидатів наук. Двоє працівників забудовника на посадах “менеджерів зі зв’язків з громадськістю” засвідчили поліції, що 76-річнй професор вчинив звіряче побиття. Спочатку кримінальну справу розслідували у Шевченківському райвідділі поліції. З посадкою не склалося – там нас добре знають, як і те, на що здатний забудовник, оскільки саме вони розслідують кримінальну справу по дитсадку. Підсобив заступник прокурора Києва Павло Кононенко: перевів справу до Голосіївського райвідділу поліції, де все пішло як треба. Протягом 12 років поліція не наважувалася пред’явити підозру власнику дитсадка – при 28 томах доказів! А професору-розбійнику за безглуздим обвинуваченням слідчий Голосіївського райвідділу поліції вліпив підозру миттєво. Допити, судові засідання, вислуховування погроз від безграмотного, розмальованого татуюванням слідчого, який аж з штанів вистрибував від бажання виконати замовлення. Бажання-то було, а здатності забракувало…
Читайте: Растет качество услуг Голосеевской полиции
Іншу нашу активістку забудовник відправив до суду, вимагаючи 200 тис. гривень за “моральну шкоду”. Хто б ви думали, дав свідчення про “розповсюдження неправдивої інформації”, якою пенсіонерка зганьбила білосніжну репутацію забудовника? Та ті ж самі двоє менеджерів забудовника. Чудово начебто складалося, але знайшлися свідки, які довели, якою бездарною була ця витівка.
Такі от права “людини”, а насправді не людини, а юридичної особи, узялося захищати відомство омбудсмена. Одну “громадськість” – до в’язниці за зліпленим на коліні обвинуваченням, іншу – до суду, аби та до кінця життя віддавала копійчану пенсію бідолашній фірмі, що орудує мільйонами. Репутацію, бач, заплямувала пенсіонерка. Яка усього-то не хотіла, аби у паркінг розміром з універмаг провалився її будинок. Хіба не цю людину повинна захищати пані омбудсмен? Рятуєте, кажете, ділову репутацію? Де вона, покажіть! У забудовника, про банкрутство якого знає весь інтернет? Який заклав за борги в Альфа-банку пам’ятку національної культури? Спотворив пам’ятки на Пушкінській, на яких дошки висять “охороняється законом”? Забрав дитсадок у дітей? Ви називаєте це захистом прав людини? Відколи це комерційна структура, ще й та, яку люто ненавидять люди за вчинене зло, стала людиною з порушеними правами? Чи не варто було б захистити права людини спонуканням правоохоронців, наприклад, Київської місцевої прокуратури № 10, прокинутися від багаторічної сплячки та зробити хоч щось на повернення дитсадка дітям?
Фото: Дитсадок № 183 по вул. Пушкінській, 33-А до та після руйнування
Щодо суворих наказів в.о. директора департаменту моніторингу інформаційних прав, які вразили безапеляційним тоном: “надати”, “забезпечити”, “вжити заходів”. Мусимо нагадати, що наш ОСН не є відділом департаменту і навіть не вартою на вході до офісу. Принагідно згадаємо подію, яку пам’ять жителів триматиме все життя. Забудовник, що загарбав дитсадок та вигнав дітей, найняв загін тітушок та з екскаватором попереду рушив на нього цей бліцкриг. Люди, ті самі, яким в.о. директора наказав бути слухняними, стали перед екскаватором та зупинили бандитів. Побили нас, кров текла, але дитсадок відстояли. Провели громадські слухання. Вирішили: якщо хтось буде помічений у спробах спілкуватися із забудовником, вважатиметься продажною мерзотою і зрадником.
Щодо “непублічності”, у яку в.о. ткнув нас носом. Про нашу діяльність хто завгодно може довідатись з десятків публікацій. Достатньо набрати в Google два слова: “Жуков КиевВласть” і насолоджуйтесь.
Як і більшість населення, ми не у захваті від тих політичних сил, іменем яких захищають наші права. Народ від цього “захисту” дещо втомився. Так само, як від невпинного піклування про різного роду “бізнесменів-злобудовників” з їх бездонними кишенями. Наразі несподіваний лист на урядовому бланку дав нам свіжу нагоду прокоментувати їхні визиски на новому полі. Темою дикого зубожіння нації вже нікого не здивуєш. А от намагання приструнити ту саму людину на вимогу грошовитої фірми під несподіваним приводом – захисту прав людини – це щось новеньке…
Читайте: Шесть “нянек” культурного наследия или как в Киеве расправляются с Усадьбой Михельсона
Николай Жуков, председатель ОСН “Квартал Пушкинская – Красноармейская”, профессор
