Все більше країн приходять до необхідності легалізації грального бізнесу, легких наркотиків, проституції. Натомість в Україні друге та третє знаходяться під забороною постійно, а перше – гральний бізнес – відносно недавно, майже 10 років.
В результаті чисельні борделі, казино та продавці “травки” змушені шукати “дах” у працівників правоохоронних органів. Інколи їх показово викривають, заводять карні справи, декого навіть саджають. До того ж, коли треба “пришити справу”, несумлінним працівникам “органів” дуже зручно підкласти затриманому пакет з марихуаною чи чимось на неї схожим.
Легалізація грального бізнесу, легких наркотиків та проституції дозволила б позбутись значної частини корупції, дати тисячам людей офіційну роботу, а замість того, щоб платити “даху”, наповнювати бюджети всіх рівнів.
Втім, ці теми вважаються не популярними серед широких верств виборців. На заваді стають звичні поняття моралі, суспільного блага, охорони здоров`я. На цьому чудово грають політики всіх рівнів.
З тих кандидатів, програми котрих я розглядаю, лише Роман Безсмертний пише про декриміналізацію легких наркотиків за прикладом розвинених країн, і вказує на те, що існуюча система тотальної заборони створює простір для корупції. Ще один пункт програми – “Невтручання держави в особисте життя людини, дотримання принципу “моє тіло – моє діло” – можна трактувати досить широко. Можливо, мається на увазі і легалізація проституції. Про гральний бізнес кандидат не згадує.
Ольга Богомолець, Юрій Бойко, Олександр Вілкул, Анатолій Гриценко, Володимир Зеленський, Руслан Кошулинський, Олег Ляшко, Петро Порошенко, Андрій Садовий, Юлія Тимошенко в своїх програмах не згадують про легалізацію грального бізнесу, легких наркотиків та проституції.
Складно сказати, чому саме 10 з 11 політиків взагалі не піднімають ці теми. Можливо, їх влаштовують нелегальні казино, величезна прихована індустрія наркотиків та борделі, приховані чи не дуже. А можливо, вони бояться втратити голоси консервативно налаштованих виборців.
Якщо ж пригадати, що кандидати казали з цих питань раніше (а дехто, як от Юлія Тимошенко, навіть робили), картина стає більш повною.
7 травня 2009 року у Дніпрі під час пожежі у залі гральних автоматів загинули 10 чоловік. На той час у парламенті знаходиться законопроект про заборону грального бізнесу в Україні №4268 за авторством нардепів Григорія Смітюха (фракція Партії регіонів) та Валерія Писаренка (фракція “Блок Юлії Тимошенко”).
Вже 15 травня закон приймають більшістю 406 голосів, а 11 червня 390 голосами долають вето президента Віктора Ющенка.
Не забуваймо, що прем”єр-міністром в той час була Юлія Тимошенко. На її сайті можна побачити таке повідомлення: Уряд Юлії Тимошенко закрив гральний бізнес, щоб захистити моральність, духовність, спокій дітей, підлітків та сімей”.
В результаті заборони грального бізнесу бюджет країни вже майже 10 років втрачає відчутні суми. А наскільки “ефективна” ця заборона, можна побачити, пройшовшись вулицями міст, де рясно розставлені різні “лотереї”.
Ольга Богомолець в 2016 році виступила проти легалізації грального бізнесу: “Я категорично проти легалізації грального бізнесу. Підстав для цього моїх особистих дуже багато – це підстави людські, як жінки, як матері, це підстави професійні як лікаря, медика і підстави громадські”.
Руслан Кошулинський в 2015 році виступив однозначно проти легалізації грального бізнесу. “У час війни, інакше не назву, давати можливість відкривати гральний бізнес – це межа цинізму”, – заявив теперішній кандидат у президенти.
Проти грального бізнесу виступав у 2105 році і Олег Ляшко: “У 2008 році за моїм наполяганням, за нашою ініціативою, азартний бізнес в Україні був заборонений. Тому що азартний бізнес це від диявола. Азартний бізнес, насправді, це мафія. Там люди останнє просаджують: квартири, пенсії, які молоді люди забирають у дідів і йдуть грати”.
Втім, така позиція не завадила Ляшко бути обраним головою робочої групи з обговорення урядового законопроекту про легалізацію грального бізнесу Україні. А на початку 2017 року співробітники Департаменту захисту економіки Нацполіції спіймали на хабарі помічника-консультанта народного депутата від “Радикальної партії” Олексія Кириченка.
Не слід забувати і про те, що Олег Ляшко тричі вигравав у лотерею на загальну суму 571 тис. гривень.
Мер Львова Андрій Садовий восени минулого року сказав: “Гральний бізнес — це зло, яке потрібно викорінювати. Бо це є трагедія, коли люди, діти є залежні від грального бізнесу. Має бути дуже широка державна кампанія по боротьбі з цим явищем, яке прикривається ширмою “інтерактивних клубів”.
Що ж втрачає бюджет через цю заборону?
“За експертними оцінками, від легалізації всього грального бізнесу на соціальне забезпечення громадян, підтримку охорони здоров’я, спорту та культури держава може додатково отримувати близько 5 млрд гривень щороку”, – повідомив навесні 2018 року на той час міністр фінансів Олександр Данилюк.
Восени 2018 гору бізнесмен Олександр Ярославський заявив, що бюджет недоотримав за 5 років 2 млрд доларів через заборону грального бізнесу. А раніше, восени 2016 року, очільник МВС Арсен Аваков оцінював недоотримані доходи від грального бізнесу у сумі 300 млн доларів.
Тим більш дивно, що жоден з кандидатів не торкається теми, котра дозволила б значно наповнити бюджет. Про причини можна лише здогадуватись.
Стосовно легалізації легких наркотиків та проституції кандидати висловлювались наступним чином:
Ольга Богомолець зовсім недавно в інтерв”ю сказала: “Щодо проституції, то категорично не підтримую це. Я вважаю, країна має створити жінкам умови заробляти собі на хліб, на дітей і проживання іншим шляхом, а не торгівлею свого тіла.”
Також вона відмітила, що виступає за легалізацію медичної марихуани, щоб допомагати помираючим від онкології, але категорично проти вільного продажу марихуани.
Анатолій Гриценко висловився на користь легалізації марихуани, а щодо проституції сказав наступне: “практику легалізації, коли це вводиться в рамки, я вважаю правильним шляхом”.
Руслан Кошулинський висловився на користь медичного використання марихуани.
Олег Ляшко з приводу легалізації медичної марихуани заявив, що замість “легалізації наркоти” треба забезпечити онкохворих знеболювальними. Кандидат в президенти, схоже, не робить різниці між звичайним та медичним використанням марихуани, котрі докорінно відрізняються.
Що казав Петро Порошенко про легалізацію проституції, я не знайшов, але близький до нього генеральний прокурор Юрій Луценко заявив про те, що її необхідно легалізувати. Також не вдалось знайти висловлювання Порошенка з приводу легалізації легких наркотиків
Андрій Садовий визнав, що вживав маріхуану, але більше не хоче. Він не впевнений, що суспільство готове сприйняти легалізацію марихуани чи проституції, і вважає, що з цього приводу необхідна дискусія.
Юлія Тимошенко старанно оминає теми легалізації проституції та легких наркотиків.
Отже, позиція основних кандидатів в президенти досить очевидна – вони не торкаються тем, котрі можуть відлякати консервативних виборців, і лише деякі з них дозволяють собі обережно визнавати за медичним канабісом або проституцією право на існування. Аналогічна ситуація і з гральним бізнесом, але в цьому випадку є ймовірність повернення його в правове поле завдяки тиску цивілізованого світу.
Читайте:
Вибори президента України: закон про зброю
Вибори президента України: податок на виведений капітал
Вибори президента України: ринок землі
Чому я проголосую “за”: аналізуємо програми кандидатів в президенти
Олександр Кравченко, журналіст КиевVласть
