Головна проблема України – військова агресія з боку Російської Федерації. Анексія Криму, введення військ на територію Донецької та Луганської областей, підтримка так званих “народних республік” технікою, зброєю, грошима та іншими ресурсами – все це уповільнило розвиток України.
Багато для кого очевидно, що війна з РФ, як її не називай – АТО, ООС, гібридна війна – може закінчитись або нашою перемогою, або знищенням України.
Перемога без жорсткої позиції у відносинах з країною-агресором неможлива, на відміну від капітуляції. Отже, від позиції президента залежить дуже багато.
Якої ж позиції дотримуються кандидати у президенти у відносинах з РФ?
Роман Безсмертний пише про діалог з Росією для повернення військовополонених та “вирішення інших конфліктних питань“. Також він обіцяє плановий, керований розрив економічних відносин з Росією, та заміщення російської продукції власним виробництвом.
Ольга Богомолець не згадує про візовий режим з РФ або інші зміни у стосунках з Росією.
Юрій Бойко обіцяє подолати “протиріччя з усіма країнами-сусідами, у тому числі з Росією”. Яким чином та на чию користь, кандидат не вказує.
Олександр Вілкул оминає тему відносин з країною-агресором у своїй програмі.
Анатолій Гриценко також не вказує, на яких позиціях буде стояти у відносинах з РФ.
Володимир Зеленський не пише про свою позицію щодо відносин з державою-агресором.
Руслан Кошулинський обіцяє визнати РФ державою-агресором на всіх рівнях світової дипломатії, розірвати дипломатичні відносини, а також усі міжнародні договори з РФ та не відновлювати їх до повної деокупації.
Кандидат обіцяє “ініціювати створення міжнародного трибуналу з розслідування злочинів проти людства, здійснених РФ у ході агресії проти України”.
Кошулинський пропонує припинити діяльність російського бізнесу в Україні, запровадити ембарго на російський капітал, товари та послуги, а також націоналізувати активи, кінцевими власниками яких є РФ чи її громадяни.
Олег Ляшко згадує про війну на Донбасі, але не пише, з ким Україна воює. Втім, вказує на необхідність перемоги, але не пише, над ким. Росію Ляшко згадує один раз – в переліку країн, у яких Україна купує вугілля.
Петро Порошенко називає РФ агресором та підкреслює, що вона окупувала українські території. Він пише про повне відновлення територіальної цілісності, суверенітету і незалежності України, і збирається повернути окуповані території Донецької та Луганської областей і Криму політико-дипломатичним шляхом.
Юлія Тимошенко обіцяє провести інвентаризацію заподіяної Росією шкоди, щоб стягнути з неї компенсацію за шкоду, заподіяну українським громадянам, українському бізнесу та українській державі.
Отже, в програмах лише чотирьох з 10 кандидатів (Андрій Садовий вибув, тому його не аналізуємо) РФ визначається як держава-агресор. П`ятеро кандидатів не пишуть про війну з РФ нічого.
Всього троє кандидатів згадують про розрив економічних відносин з Росією або запровадження широких економічних санкцій щодо її бізнесу.
Найбільш послідовною та повною в цьому питанні виглядає програма Кошулинського.
Легко пояснити позиції Вілкула чи Бойка – їх електорат не підтримав би визнання РФ агресором. Але чому в програмі Гриценка оминається тема візового режиму з РФ чи введення широких санкцій по відношенню до РФ, незрозуміло.
Читайте:
Вибори президента України: виборча реформа
Вибори президента України: медична реформа
Вибори президента України: впровадження стандартів НАТО в армії
Вибори президента України: легалізація грального бізнесу, легких наркотиків та проституції
Вибори президента України: закон про зброю
Вибори президента України: податок на виведений капітал
Вибори президента України: ринок землі
Чому я проголосую “за”: аналізуємо програми кандидатів в президенти
Олександр Кравченко, журналіст КиевVласть
