Нарешті екс-тричі-генпрокурор Святослав Піскун воз’єднався з партією Тигіпка “Сильна Україна” й готовий нести тяжкий хрест народного депутата. Звісно, у випадку, якщо ця, так би мовити, політична сила подолає прохідний бар’єр і потрапить до парламенту. А, між тим, шлях Святослава Михайловича до омріяного депутатства всипаний аж ніяк не трояндами, а шипами.
Попервах ЦВК навіть відмовилась реєструвати Піскуна, мотивуючи своє рішення тим, що ще в жовтні 2012 року він покинув Україну та до березня 2014 безтурботно жив на своїй віллі на Лазурному березі Франції, подарованій йому українськими платниками податків. А відтак – не дотримався умови щодо постійного проживання в Україні впродовж останніх 5 років.
Обуренню Піскуна не було меж – Святослав Михайлович звернувся до суду (справи такої категорії по першій інстанції розглядає Київський апеляційний адміністративний суд) і жерці незрячої богині зобов’язали Центрвиборчком зареєструвати улюбленця публіки. ЦВК подала апеляцію до адміністративної “вишки”, але Феміда була невблаганною. Як встановив високий суд, Державна прикордонна служба насправді не володіє інформацією про пересування громадян через державний контроль, натомість доказом такого пересування є невідомо ким поставлені відбитки якихось штампиків у паспорті.
Цитую ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2014 у справі № 875/67/14, винесену колегією суддів у складі Юрченко В.П., Веденяпіна О.А. та Усенко Є.А.:
“Згідно даних Державної прикордонної служби України, ОСОБА_5 вибув за межі України 27.10.2012 р. та повернувся до України 12.03.2014 р., тобто він не проживав останніх п’ять років на території України, а тому немає права обиратись народним депутатом України… Такий висновок відповідач зробив на підставі наданого Державною прикордонною службою України листа від 22 вересня 2014 року № 0.254-10731/0/15-14, із якого вбачається, що ОСОБА_5 27.10.2012 р. вибув за межі України та прибув на територію України 12.03.2014 р…
Однак, як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи – закордонний паспорт (серії НОМЕР_1), який належить ОСОБА_5, містить відбитки штампів на сторінках 12, 18 про його в’їзд на територію України 21.01.2013р. та виїзд за її межі – 23.12.2013р., тобто за 2013 рік позивачем здійснено перетин державного кордону України двічі”.
Геніальність цього судового рішення, яке є остаточним і не підлягає оскарженню, полягає в тому, що громадянам України ніякі відбитки штампів про в’їзд на територію України та виїзд за її межі не ставлять вже років п’ять. Натомість паспорт сканується прикордонником у пункті пропуску без проставляння будь-яких позначок, після чого інформація про перетин державного контролю вноситься в електронну базу даних. Ось на підставі витягу з цієї бази даних Держприкордонна служба й стверджує, що Піскун в Україні не перебував з жовтня 2012-го по березень 2014-го. Що ж стосується штампів, то вони ставляться виключно в паспорти осіб, які не є громадянами України.
Але що це за відбитки (один – на сторінці 12, а інший – на сторінці 18) в паспорті Піскуна, хто їх поставив і за допомогою якого пристрою суд з’ясовувати не став. Тож, може, хтось з шановних читачів знає, про які штампи йдеться? Питання для мене актуальне – я ледь не щомісяця буваю в європах, але досі навіть гадки не мав, що факт перетину українського кордону має якось засвідчуватись у моєму паспорті. Як виявилось – Держприкордонна служба також не в курсі. Знають лише судді Юрченко В.П., Веденяпіна О.А. та Усенко Є.А., але нікому не розповідають.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook