Якщо ми хочемо ефективних змін у різних галузях, зокрема медичній, ми маємо знати, бачити і чути, чим живе вся вертикаль знизу догори.
Потрібно шукати і використовувати різні можливості для органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади на місцях і керівників закладів охорони здоров’я знаходити порозуміння, а для головних лікарів, від яких власне найбільше і залежить функціонування лікарень, – бути почутими. Одним із таких інструментів є засідання госпітальних рад, в одному з яких я нещодавно взяв участь у Вишгородській ЦРЛ. До слова, про проблеми закладів охорони здоров’я Бородянського госпітального округу знаю не чужих уст. Тому й так хочеться завжди встигнути зробити більше для цієї громади, яка зовсім скоро, враховуючи децентралізацію, залишиться сам на сам зі своїми лікарнями та їхніми проблемами. А поки що хочеться максимум віддати від держави громаді, щоб їй завтра було на що опиратися.
Мабуть, найкраще, що залишилося у нас з радянських часів у медицині, – це наші лікарі, мега-фахівці, справжні професіонали. Зараз час готувати їм достойну зміну, і це завдання не лише самих лікарів, але й місцевої влади – залучити, організувати, забезпечити. Скільки років тривають розмови про необхідність житла для молодих спеціалістів? Якби кожен мер міста на Київщині щороку потурбувався б принаймні про три квартири на рік для лікарів, місцеві лікарні за десять років вже мали б по 30 молодих спеціалістів! Причому не потрібно одразу віддавати квартири у приватну власність, нехай пропрацюють у лікарні років з десять, а потім і приватизують. Це хороший стимул, який може зацікавити спеціалістів працювати в госпітальних округах.
Керівники медичних закладів як ніхто знають усі проблеми та потреби своїх лікарень. Саме вони повинні ставити завдання і місцевій владі, і народним депутатам. А наше завдання – їх вирішувати.
Ярослав Москаленко, парламентар, голова групи “Воля народу”
