Кичливі аграрії і фермери, їх асоціації і об’єднання продають політикам-лідерам своє бачення їхньої неперевершеності над володіннями судьбами селян. Агрохолдинги вже відкрито говорять, що володіють цілими районами і областями. Вирішують все. Чи так думають?
Повестися політикам на ці маніпуляції – значить поміняти 15 мільйонів селян на десяток агрохолдингів і кілька тисяч фермерів-орендарів. Значить поміняти добробут кожного на добробут кількох тисяч. Значить зіграти в гру пана-феодала і кріпака-холопа.
Так, можливо, проходило раніше, проте зараз може не пройти. Орієнтація на людину, а не на його роботодавця, може стати головним трендом майбутніх виборів, а головне – запорукою економічного відтворення і зростання.
Будь-які процеси економіко-соціальних змін передбачають певні наслідки. Поява позитивних наслідків для одних, можливо, передбачає погіршення для інших.
Постійне звітування про величезні врожаї не додає прибутків власникам землі – селянам. А тільки більш чітко та нав’язливо говорить про необхідність продати землі – і стати європейцями.
Останні уряди постійно звітуються про зростання ВВП. Але люди не відчувають цього зростання у себе в житті. Але таке зростання, навіть незначне, говорить про те, що чергова монополія отримує надприбутки. Вони зажралися на нашій землі.
Аграрний сектор сьогодні – не державний сектор економіки. Він працює не на українців. Він – олігархічний, і працює на кілька тисяч малих і великих аграрних олігархів.
Читайте: Продажна земля: вимога європейців чи слід Путіна?
Завдання нової аграрної політики – перетворити навіть незначне зростання ВВП в відчутне соціально-економічне покращення в житті не тільки селян, власників землі, а і інших українців, в переважній більшості – таких же вихідців з сіл і селищ.
Аграрні монополії повинні бути усунуті від землі і джерел надприбутків за рахунок українців і їх землі. Всі розвинені країни борються з такими аграрними монополіями, і тільки в країнах з найбіднішим населенням панує влада аграрних олігархії. З чого б це?
Головною складовою нової аграрної політики має стати народна земельна реформа. Народною її робить те, що саме за ініціативою селян, власників землі вона може бути розпочата.
Саме бажання власників землі обробляти землю самостійно, стаючи безпосередньо власниками аграрних підприємств нового типу – товариств (об’єднань) власників землі чи працюючи одноосібно чи сімейно.
Реформа – це можливість повернути втрачену землю, стати її справжнім господарем. Від впровадження реформи зростуть в рази не тільки доходи власників землі, а і появиться справжня гідність, а не та, яку з року в рік вносять у вуха нам політики перед кожними виборами після яких все більше і більше обкрадаються українці.
Народна земельна реформа зробить підґрунтя для розвитку тваринницьких підприємств, підприємств з переробки і виробництва, де власниками повинні бути селяни.
Моя участь в такому реформуванні – формалізувати процеси, провести роз’яснення і в подальшому підтримувати її реалізацію. Участь політиків – не грати в гру пан-феодал і кріпак-холоп, а йти до людей без посередників.
Читайте: Ринок землі: чи є передумови зі сторони власників землі для його формування
Роман Головин, кандидат наук по государственному управлению