Поправки лише трьох народних депутатів від “Слуги народу” до другого читання законопроекту №2178-10, який Верховна Рада (ВР) могла прийняти вже 14 січня, були прийняті на засіданні комітету ВР з питань аграрної та земельної політики, а саме – Марини Нікітіної, Павла Халімона та Артема Чорноморова.

У порівняльній таблиці, що на сайті ВР, нескладно побачити, що комітет з питань аграрної та земельної політики розглянув 28 грудня 2019 року начебто 4018 пропозицій і поправок, хоча ще 16 грудня комітет розглядав 2385 поправок. 2385 поправок – результат скорочення початкової кількості пропозицій і поправок, яких було більше 4000.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”

У світлі меморандуму щодо розгляду законопроекту передбачено 2 хвилини на 1 пропозицію чи поправку. Тому, розуміючи, що розгляд 2385 поправок забере забагато часу, керівнитво комітету вирішило повернути всю кількість поправок у первинний стан 4018 поправок, але розглянути тільки 9 з них і тільки їх врахувати – поправки від Халімона, Чорноморова і Нікітіної, цієї атакуючої президентської трійки. Бо законопроект №2178-10 де-факто – це законопроект від президента Володимира Зеленського. В той же час, важливо пам`ятати, що у голови аграрного комітету ВР є ще свій законопроект №2194 – козир в рукаві.

Отже, дев’ять поправок розглянуто і враховано: 1, 4, 2590, 2689, 2885, 3382, 3525, 3686, 3937.

Поправка за №1 – це поправка в назві законопроекту. Замінили “щодо обігу земель” на “щодо умов обігу земель”. Тут можемо довго думати: ми про обіг чи умови обігу; ми про бігуна чи про стадіон; ми про бігуна чи про чемпіонати з бігу? А головним є те, що земля – це нерухомість, яка нерухоміша за найбільші будівлі. То ж, земля апріорі не може бути “товаром в обігу”. Можливо говорити тільки про обіг прав на землю, при цьому не піддаючи сумніву, що земля – не товар і ринку землі не може бути.

Поправка №4 – це суть розпродажу української землі, яку чомусь назвали земельною реформою. Вона стосується Земельного кодексу, визначає, хто може купувати українську землю, в якій кількості концентрувати і навіть передбачає конфіскацію землі. Поправка №4 у тому вигляді, у якому вона прийнята аграрним комітетом, не подавалася для розгляду до комітету на умовах та в строки, визначені законодавством, і в тому складі депутатів, який відображений в порівняльній таблиці. Ця поправка формувалась в комітеті під президента, отримавши позначку “враховано редакційно”.

Головна стаття Земельного кодексу, до якої вносяться зміни проектом закону №2178-10 і відносно якої врахована поправка №4- це ст. 130, яка буде виглядати тепер так: “Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Набувачами прав власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:

а) громадяни України;

б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава та/або територіальні громади;

в) територіальні громади;

г) держава.

д) Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками та кредитними установами в порядку звернення стягнення на них як предмет застави (такі земельні ділянки мають бути відчужені банками та кредитними установами на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності)”.

Згідно до поправки №4, іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім банків та кредитних установ), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Але така заборона тільки до дня схвалення на референдумі рішення про надання права іноземцям набувати прав власності на землю – фактично ніколи або при умові існування України як території, а не української держави в інтересах українців.

Логічно-декоративний перелік осіб, яким не може дістатися українська земля за будь-яких обставин, надає поправка №4. Тут і агресори, окупанти, терористи, невідомі бенефіціари, ті, хто під українськими санкціями і під контролем FATF.

За врахованою поправкою №4 до ст. 130 Земельного кодексу визначено, що оптимальною за довідником “Стеля” кількістю землі в “одних руках”, чи юридичних, чи фізичних, яку декларував і президент, є 10 тис. гектарів.

Іноземцям залишається можливість бути власниками землі через юридичні особи. Заборона на кінцевого бенефіціара-іноземця дієва, тільки якщо іноземець володіє в юридичній особі часткою більше 25%, а всіх, хто з меншою долею, гостинно просимо у власники української землі.

Іноземці напряму або співпрацюючи з іноземними банками в Україні, можуть кредитувати українську юридичну компанію з учасниками громадянами України або фізичних осіб громадян України для абсолютно легальної купівлі землі в інтересах іноземців, а потім, як кредитори, управляти і українськими особами, і купленою в такий спосіб землею.

Та і самі банки в Україні, які спроможні кредитувати, майже всі іноземні чи під іноземним контролем, мають право, згідно до нових поправок, бути набувачами землі без обмеження і можуть концентрувати землю розорених землевласників через стягнення заставної землі.

Отже, ніякого захисту від іноземців не існує.

Цікавим є те, що за запропонованими поправками до ст. 130 Земельного кодексу не допускається набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за відплатними договорами у разі відсутності у набувача права власності документів, які підтверджують джерела походження коштів або інших активів, за рахунок яких набувається таке право.

Тобто або даруватимуть землю – і це безоплатне набуття земельних ділянок (читаємо “кеш”). Або банківське кредитування, яке можливе іноземними банками, або, фактично, через рефінансування НБУ.

По суті, землю скуповувати зможуть тільки обрані громадяни держави.

До поправки №4 попали пропозиції про зміни ст. 143 та 145 Земельного кодексу, мова про які не йшла в проекті закону №2178-10, і є вимушеною, у зв’язку з запропонованими обмеженнями до ст. 130 Земельного кодексу. Суть змін полягає в тому, що земельні ділянки будуть конфісковані у разі, коли особа, яка відповідно до законодавства зобов’язані відчужити земельні ділянки, не зробила це у визначений законом строк. Раніше змінами передбачалося примусове припинення права на земельні ділянки, а не конфіскація. Конфісковані ділянки будуть продаватися на торгах, а отримані гроші будуть виплачуватися колишньому власнику за вирахуванням витрат, пов’язаних з її продажем.

Розуміючи абсолютну спроможність доступу іноземців до української землі, поправками було скасовано п. 14 перехідних положень Земельного кодексу, який надавав можливість українським юридичним особам за участю іноземців набувати у власність земельні ділянки, у разі користування такою юридичною особою земельними ділянками на правах оренди чи емфітевзису і існування юридичної особи не менше трьох років.

Інші поправки несуть технічний характер, окрім “веселої” поправки №3937 стосовно перехідних положень до проекту закону №2178-10. Цією поправкою передбачено, що Кабінет міністрів у тримісячний строк з дня опублікування закону №2178-10 повинен розробити та подати до ВР законопроект про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо створення у складі спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів Фонду розвитку сільських територій, кошти з якого формуються, у тому числі, за рахунок частини коштів від продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності і спрямовуються на видатки розвитку інфраструктури, енергозбереження, освіти та медицини у сільській місцевості та реалізацію державних програм розвитку малих та середніх сільськогосподарських товаровиробників.

Погодьтесь, нелогічно продати державні і комунальні землі і побудувати інфраструктуру. Схоже на те, як продати землю, щоб купити техніку для роботи на землі.

Також у тримісячний строк Кабмін повинен розробити та затвердити порядок здійснення фінансової підтримки громадян і юридичних осіб (у тому числі фермерських господарств) для придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Якщо передбачається фінансова підтримка одних громадян задля купівлі землі у інших громадян, то для чого городити весь цей город?

Давайте приймемо національно-орієнтоване законодавство з земельних відносин, в якому передбачено перехід прав власності від одних громадян України до інших громадян України і тільки – від неефективних власників до ефективних власників землі.

Проаналізувавши законопроект №2178-10 до другого читання, можна зробити висновок: відсутність закладеної стратегії розвитку аграрної галузі, відновлення та зростання економіки країни, відсутність національних пріоритетів, порушення і підміна норм Конституції, що проявляється в прагненні монополізації українських земель через контрольовану їх концентрацію певними особами.

На підтвердження такого висновку свідчить закладання неринкових механізмів формування ціни на землю через обмеження доступу широкого кола осіб в якості набувачів землі – без доступу іноземців і без доступу, через фінансові та правові обмеження, громадян України.

Такий законопроект явно не може влаштовувати легальних іноземних партнерів і не влаштовує більшість українців, а влаштовує все те ж вузьке коло осіб, яке на колінах писало цей закон. Тепер у них задача шукати гроші для купівлю землі і не розірватися в шпагаті такого закону у разі його прийняття.

Крім того, прийняття цього закону можна піддати сумніву з ряду причин:

Порушено меморандум щодо умов розгляду поправок до нього.
Він не задовольняє представників у ВРі від так званих іноземних партнерів, які входять до фракції “Слуга народу”.
Він не задовольняє МВФ і Світовий банк – цей закон для них просто назва.
Він не задовольняє і виключену з фракції “Слуги” за активну протидію розпродажу держави Ганну Скороход та її друзів, чисельність яких, ймовірно, зростає.
Він не задовольняє мажоритарників від “Слуги народу”, які декларували набагато менші граничні обсяги землі “в одні руки” на прес-конференціях. Мова про Олександра Дубінського і друзів, які підтримали проект закону №2178-10 в першому читанні. Зазначу, що Дубінський та його друзі – це від 25 до 40 нардепів.
Він не задовольняє багатьох інших мажоритарників від “Слуги народу”, ряди яких мали б поповнитися з огляду на те, хто і як лобіює просування закону і з якими порушеннями.
Навряд чи будуть компенсовані втрати голосувальників від “Слуги народу” за рахунок “Батьківщини”, “Голосу, “Європейської солідарності” чи “Опозиційної платформи – За життя”.
Голосування “грального закону” показало, що принтер може давати збій, бо злі на цей закон парламентарі можуть бути знову відсутні чи утриматися.
Біля Ради зберуться противники закону – і це теж фактор.