Я проти відкриття так званого ринку земель. І не тільки проти, а й пропоную непорівняно кращі земельні відносини.
При цьому стверджую, що відкривачам так званого ринку земель необхідно законодавчо створити опцію ринку – надати власнику землі право в односторонньому порядку припиняти договори користування землею. Інакше задумка з вільного розпродажу земель не спрацює і не дасть жодного ефекту, як з точки зору лихварського заробітку, так і з точки зору удаваного економічного зростання.
Я не думаю, що відкривачі ринку так обмежені в розумінні ситуації, що без такої опції, як “припинення договорів за власним бажанням власників” випустять законодавство. Інакше вони легалізують чорно-сірі оборудки латифундистів та орендарів-фермерів з викупу земель в збіднілих селян та наперед узаконять рейдерство з віджиму земель у селян-власників, які ще не схилися чи проти продажу землі.
Якщо так хочеться лібералізації продажності, то необхідно почати з самого необхідного – надати право селянину-власнику землі в односторонньому порядку розривати договори користування (оренди) землі. Це необхідне право може стати і достатнім для того аграрного розвитку, про який так всі мріють без відкривання вільних ринків землі.
На сьогодні законодавством визначено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим за сім років. Це дискримінаційна норма для власників землі та громадянина, і цю норму селянству подарували наші землежери-радикали разом з Арсенієм Яценюком.
Окрім законодавчих мотивацій укладати договори оренди не менше ніж на сім років, існують і звичайні вмовляння у вигляді безповоротної фінансової допомоги власникам землі за укладання чи переукладання договору користування землею, або у вигляді збільшення розміру орендної плати – пропорційно збільшенню років оренди. Селяни без роботи і грошей, їм нікуди діватись – і вони йдуть на такі принизливі подачки.
Інша б ситуація склалася, якби власники земель мали право в односторонньому порядку припиняти дію договорів оренди, попередивши про це користувача (орендаря) землі за 12 місяців до припинення договору. Тоді б була відсутня можливість підкупу власника землі, адже в жоден засіб було б неможливо жорстко закріпити довготривалу оренду. І в цьому разі ми б отримали лібералізацію – ринкові відносини, тільки не прав оренди, а послуг з обробітку землі з появою конкуренції за право обробляти землю.
Конкуренція за право обробляти землю стала б цивілізованим механізмом для цивілізованого регулювання розміру прибутку від землі для її власників.
Повертаючи таким чином власників землі з земельного кріпацтва, приходимо до очевидних речей. Орендарі не потрібні – їх замінять підрядники. Прибутки від землі у її власників зростуть. Зросте схильність не продавати землю, а схильність продавати – знизиться.
Отже, і відкриття так званого ринку земель не є нагальною потребою для вирішення питань економічного зростання, а тільки спричинить стагнацію та падіння економіки аграрного сектору.
Такому згубному шляху позбавлення головної ознаки державності, як розпродаж земель, є діаметрально протилежний напрямок – економічне зростання за рахунок зміни земельних відносин з формуванням з власників землі-українців власників аграрного виробництва.
Такими виробництвами можуть ставати товариства власників землі, в основу створення і роботи яких покладено об’єднання (кооперації) активів і зусиль селян-власників землі, їх колективне господарювання через участь у Товаристві власників землі.
Це безальтернативний шлях зростання аграрної галузі з дотриманням самих високих соціально-економічних принципів розвитку країни, в основі якого покладені справжні лібералізація земельних відносин, захист права українців, та співуправління.
Для такого ефективного шляху розвитку аграрного сектору економіки необхідно переходити від кріпацьких відносин до вільних ринкових відносин на землі і необхідно починати з приведення законодавства до прогресивних норм – не тільки відмінити зобов’язальний мінімальний термін оренди землі в сім років, але і надати право власнику землі припиняти договори користування землею в односторонньому порядку.
Визволені селяни-власники землі зможуть формувати Товариства, укладати за найкращими умовами договори підряду, ставати власниками врожаю і завжди залишають право в будь-який час змінити підрядника чи вийти з Товариства.
Національно орієнтоване законодавство з обігу прав на землю закріпить не тільки механізми ефективного обігу, а і закриє питання “чия земля?”. Земля належить тільки українцям і розподілена між ними. Все інше від лукавого.
Надання права селянам-власникам землі за власним бажанням “розривати” договори користування – це загальний земельний ультиматум. А далі або зрада або економічне зростання.
Українцям необхідно забезпечити право ставати власниками абсолютно ефективного аграрного виробництва незалежно від віку та фізичних можливостей – проти цього можуть бути тільки вороги!
Читайте: Відкриття ринку земель відміняється
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
