Народні депутати, які пройшли до парламенту від нарешті ліквідованої проросійської партії “Опозиційна платформа – За життя” (“ОПЗЖ”), почуваються чудово. Запорукою цьому є, зокрема, тісний союз екс”ОПЗЖ” та правлячої партії “Слуга народу” в сфері будівельного бізнесу. Ключові фігури тут – секретар парламентського комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Дмитро Ісаєнко та голова “Слуги народу” Олена Шуляк (обидва на колажі). Серед іншого, Ісаєнко, який контролює групу будівельних компаній “Perfect Group”, продав Нацгвардії квартири за ринковою ціною на 54 млн гривень. А компанії з бізнес-груп нардепів Вадима Столара та Юрія Бойка успішно здають в оренду свою нерухомість – теж на десятки мільйонів гривень на рік. Схоже, проросійські політики не думають йти геть, бо, як і багато інших можновладців, очікують на сотні мільярдів гривень, які після перемоги над росією підуть на відновлення зруйнованої московитами інфраструктури.
Про це KВ стало відомо із сюжету проєкту журналістських розслідувань Bihus Info від 26 вересня 2022 року, в якому йде мова про народних депутатів Верховної Ради (ВР), обраних від “ОПЗЖ”, яка остаточно була заборонена 15 вересня, хоча її діяльність була призупинена ще в березні, а 14 квітня фракція “ОПЗЖ” припинила своє існування в ВР.
В сюжеті розповідається про те, як один з лідерів “ОПЗЖ” Юрій Бойко, один з найближчих соратників Медведчука Нестор Шуфрич, одіозний забудовник та “екссмотрящій за Києвом” Вадим Столар та віце-президент Конфедерації будівельників України (КБУ) Дмитро Ісаєнко продовжують заробляти десятки мільйонів під час повномасштабної війни, в тому числі – за рахунок бюджетних коштів.
З точки зору будівельної галузі в цій компанії найцікавішим є Дмитро Ісаєнко, який досі займає посаду секретаря парламентського комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування ВР. І саме Дмитру Ісаєнку в сюжеті приділено найбільше уваги, в тому числі – через його потужні лобістські схеми в партії “Слуга народу” та Міністерстві розвитку громад та територій (Мінрегіон).
КВ зазначає, що інформація про Ісаєнка, оприлюднена в сюжеті Bihus Info, не є секретом для учасників будівельного ринку. Проте, ймовірно, вперше ці факти набувають прямого широкого публічного розголосу.
Ісаєнко, Шуляк і Козловська
За інформацією Bihus Info, закритий венчурний інвестиційний фонд (ЗВІФ) “Княгиня Ярославна”, бенефіціаром якого є Дмитро Ісаєнко (про це свідчать його декларації), протягом поточного року продав Нацгвардії (підпорядковується МВС, – КВ) 26 квартир в об’єктах “Perfect Group” за 54 млн гривень.
“На будівельному ринку “Perfect Group” вважається бізнесом Ісаєнка. І сам він хвалить цю будівельну групу в своїх колонках, рекламує і не декларує. У Нацгвардії нам пояснили, що гроші передбачені бюджетом, а саме житло буде розподілено між військовослужбовцями та членами їхніх сімей у порядку черговості… ми цілком і повністю підтримуємо ініціативу забезпечення квартирами тих, хто боронить нашу країну. Але питання у нас до іншого: як серед усіх київських забудовників можна обрати представника проросійської “ОПЗЖ”? Тим паче, що ціни на квартири абсолютно ринкові, а не спецпропозиція по акції”, – говорить в сюжеті журналістка Марія Землянська.
Відповідно до декларацій Дмитра Ісаєнка, ЗВІФ “Княгиня Ярославна” заробив для нардепа в 2019 році 31,6 млн гривень, у 2020 році – 67 млн гривень, у 2021 році – 114,4 млн гривень.
Варто нагадати, що Дмитро Ісаєнко, який також є віце-президентом КБУ, з 1999 по 2007 рік працював на високих будівельних посадах в Міноборони – від заступника начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління до директора Департаменту будівництва та відчуження фондів. Деякі джерела в будівельній галузі досі дотримуються думки, що за скандалами про продаж за безцінь військових містечок в часи міністра оборони Анатолія Гриценко насправді стояв Дмитро Ісаєнко.
З 2007 по 2015 рік Дмитро Ісаєнко працював заступником міністра Мінрегіону, пересидівши Дмитра Яцубу (двічі був міністром), Василя Куйбіду, Віктора Тихонова, Анатолія Близнюка, Геннадія Темника та Володимира Гройсмана. Звільнено Ісаєнка було за часів міністра Геннадія Зубка (“батько децентралізації”) – тільки тому, що вибухнув скандал через нібито фіктивний статус учасника АТО, який мав Ісаєнко.
Заява Дмитра Ісаєнка на позбавлення його статусу учасника АТО, фото: Громадське
Весь цей час, за інформацією Bihus Info, всі бізнеса Дмитра Ісаєнка були оформлені на близьких до нього осіб, в тому числі – на дружину. Мова йде про наступні компанії:
-
ТОВ “Ніка” Лтд;
-
ТОВ “Спецбудінвест-17”;
-
ТОВ “Спецмехбуд 21”;
-
ВАТ “НВК “Будівельний капітал” (зараз цю компанію ліквідовано, раніше вона була фігурантом низки гучних скандалів);
-
ТОВ УНР ПІБ” (з 2014 року – ТОВ “Консалтингова компанія “Маркетинг Стайл”).
Деякі компанії Дмитра Ісаєнка, фото: скрін Bihus Info
Зокрема, засновником компанії “УНР ПІБ” був Андрій Бондарець, який в реєстраційних документах цієї фірми вказував одну з домашніх адрес Андрія Ісаєнка та його дружини Наталі. Крім того, ця компанія була зареєстрована в Києві на вул. Бориспільській, де “прописана” низка фірм, пов’язаних з Ісаєнком
Журналісти Bihus Info нагадали, що саме “УНР ПІБ” отримала замовлення на будівництво карпатської дачі президента Віктора Януковича – на понад 150 млн гривень. В цьому замовленні був також підряд на реконструкцію альтанки в Синьогорі. Але замість альтанки там було збудовано ресторан вартістю 24 млн гривень, або 3 млн доларів – за курсом того часу.
Той самий ресторан для Януковича в Синьогорі за 3 млн доларів бюджетних коштів, фото: скрін Bihus Info
За даними Bihus Info, в серпні поточного року дружина Ісаєнка стала власницею трьох приміщень на лівому березі Києва – ймовірно, двох офісів та комори в ЖК “Лебединому”, девелопером якого є згадана вище “Perfect Group”.
“Саме через зведення цього ЖК і “Perfect Group”, і венчурний фонд “Княгиня Ярославна” стали фігурантами кримінального провадження за підозрою у несплаті податків та виведенні коштів покупців [квартир] у 2019 році. За даними слідства, схема працювала так: за квартири в ЖК “Лебединий” покупці традиційно переказували кошти не “Perfect Group”, а на рахунки двох інших компаній. Одна з них – венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Княгиня Ярославна”. А далі процитую: “ймовірно, частина грошових коштів вказаного фонду, які не витратили на будівництво, під виглядом безповоротної фінансової допомоги переводяться з вказаного фонду на рахунки підприємств з ознаками фіктивності та в подальшому переводяться в готівку для посадових осіб “Perfect Group” без сплати податку до Державного бюджету”. Будинок від “Perfect Group”, а гроші – на “Княгиню Ярославну””, – розповіла журналістка Марія Землянська.
Девелоперська компанія “Perfect Group” має в своєму портфелі близько трьох десятків проєктів житлових комплексів, переважно у Києві та Київській області. Будівництво цих об’єктів нерідко супроводжується скандалами через різні порушення.
Наприклад, Державіаслужба України через суд вимагає зупинити будівельні роботи та знести вже зведені споруди ЖК “Ліко-Град Perfect Town” (проєкт “Perfect Group” та девелопера “Ліко-Холдінг”, який належить екснардепу від “Партії регіонів” Ігорю Лисову) біля столичного аеропорту “Жуляни”, бо забудовники перевищили максимально допустиму висотність своїх об’єктів більш, ніж на два десятки поверхів. Бо містобудівні умови та обмеження передбачають будівництво об’єкту не вище двох поверхів. Крім того, слідчі Нацполіції вважають, що цей ЖК зводиться на непризначеній для будівництва житла землі.
Читайте: Справа про будівництво ЖК “Ліко-Град Perfect Town” дійшла до Касаційного суду
Журналісти цілком обгрунтовано припускають, що Дмитро Ісаєнко та його друзі-будівельники, в тому числі з “ОПЗЖ”, очікують на повоєнне відновлення України, коли за рахунок репарації з російської федерації (чи з того, що від неї залишиться) та західних партнерів у відновлення зруйнованої інфраструктури будуть вкладатися сотні мільярдів доларів. І безконтрольному освоєнню цих грошей має посприяти скандальний законопроєкт “щодо реформування сфери містобудівної діяльності №5655 від 11 червня 2021 року, який ВР прийняла в першому читанні 1 липня того ж року.
Читайте: НАПК выявило коррупциогенные факторы в законопроекте о реформировании градостроительной деятельности
Згідно з цим документом, держава планує покласти функції нагляду та накладання штрафів на Мінрегіон. Значну увагу буде приділено контролю над архітекторами, планувальниками та інженерами. А контроль безпосередньо над забудовниками буде перекладено на приватні контролюючі компанії, які будуть сплачувати від 3 до 5 млн євро в гривневому еквіваленті у якості страховки.
Заступниця голови Архітектурної палати України Анна Кирій переконана, що ця схема розроблена задля контролю будівельного ринку лише тими забудовниками, хто може дозволити собі оформити “приватні містобудівні контролі” та сплачувати страховку.
Тут варто зазначити, що 16 лютого 2021 року в ВР було зареєстровано законопроєкти №5071 та №5072 члена профільного комітету, нардепа-мажоритарника Олега Дунди (Київщина, 91 округ). В цих законопроєктах закладено деякі норми, які є в №5655, але із системними запобіжниками та без перекосів на користь забудовників. Проте ці законопроєкти так і зависли. А згодом з’явився законопроєкт №5655, який взяв з №5071 та №5072 деякі норми та абсолютно повністю викрутив їх на користь забудовників.
Зараз, за інформацією КВ, №5655 готується до другого читання. Над ним працюють умовна “команда Олени Шуляк та Наталії Козловської”. Ніхто з членів профільного комітету ВР чи спеціалістів з будівельної галузі гадки не має, що буде в тому законопроєкті, але, за окремими судженнями, він буде повністю переписаний. Що протирічить Регламенту ВР, але вже не є чимось незвичним для монобільшості. Так, наприклад, сталося з багатостраждальним законопроєктом “Про столицю”, який так і не було прийнято у другому читанні.
Джерела Bihus Info й джерела КВ одностайно стверджують, що натхненником №5655 є Дмитро Ісаєнко. А в публічній площині його тягнуть заступник голови профільного комітету, заступник голови фракції “Слуги народу” і лідер цієї партії Олена Шуляк, а також заступниця міністра розвитку громад та територій Наталія Козловська.
Джерела КВ на будівельному ринку давно вказують на Наталію Козловську, як людину Дмитра Ісаєнка. Що підтверджують робочі біографії Ісаєнка та Козловської, які не просто перетинаються, а йдуть синхронно – по Міноборони та Мінрегіонбуду.
Трудові біографії Наталії Козловської та Дмитра Ісаєнка, фото: скрін Bihus Info
Щільна системна співпраця Шуляк саме з Козловською та КБУ примушує дійти висновку, що розмови про ангажованість лідера партії “Слуга народу” під Ісаєнка – не пусті балачки.
Тим більш, що Олена Шуляк нещодавно заявила в інтерв’ю “НВ”: “Я можу говорити за ту частину представників ОПЗЖ, які працюють в нашому комітеті (з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, – КВ). Вони працюють дуже конструктивно, підтримують всі ініціативи монобільшості”.
Чи варто нагадувати, що головний представник ”ОПЗЖ” в цьому комітеті – його секретар Дмитро Ісаєнко?
І це, до речі, відображає загальний тренд під куполом – екс”ОПЗЖ” (зараз це депутатські групи “Платформа за життя та мир” на чолі з Юрієм Бойко та “Відновлення України”, до складу якої увійшли Дмитро Ісаєнко й Вадим Столар), голосує так, як треба умовній монобільшості “Слуги народу”. Натомість умовна монобільшість підтримує відверто схематозні та потенційно корупційні закони, які лобіюють забудовники, в тому числі – з лав “ОПЗЖ”.
Читайте:
Урядовий корупційний схематоз для забудовників під виглядом “житла для переселенців”
ВР прийняла розкритикований архітекторами закон про відновлення населених пунктів
Боєць “Батальйону Монако” Вадим Столар повертається
КВ повідомляла, що народний депутат від “ОПЗЖ” та екс”смотрящій за Києвом” Вадим Столар поїхав з України ще до початку повномасштабного вторгення росії в Україну. Офіційна версія – щоб поздоровити свою бабусю з її днем народження.
Вадим Столар та його бабуся, фото: Facebook Вадима Столара
Хоча, джерела, дотичні до “екссмотрящего за Києвом” казали, що таким чином Столар втік від майбутньої навали московитів, щоб пересидіти війну за кордоном і, за повернення, домовлятись з переможцями.
В травні вибухнув скандал: стало відомо, що головна лікарка Олександрівської лікарні Людмила Антоненко, яка також є двоюрідною сестрою Столара, забороняє приймати допомогу для лікарні від будь-кого іншого крім Фонду Вадима Столара. Пройшли місяці, а ситуація в Олександрівській лікарні та ж сама – в вересні стало відомо, що керівництво Олександрівської лікарні забороняє приймати допомогу від волонтерів, за виключенням Фонду Вадима Столара.
27 червня стало відомо, що Вадим Столар нібито виходить з будівельного бізнесу в столиці. Через місяць Столар переписав свій медіа-бізнес (телеканали “Типовий Київ”, Odesa.live та Live) на співзасновницю креативних агентств We know how та Badoev ID Ганну Ковальову, яка є засновником та директором БО “БФ “Майбутнє для України” Вадима Столара.
В серпні журналіст УП Михайло Ткач знайшов Вадима Столара на його віллі в Сан-Жан-Кап-Ферра – під Ніццею (Франція).
“Так, його (Вадима Столара, – КВ) благодійний фонд допомагає Збройним Силам України і цивільним. А паралельно фірми Столара, які займаються здачею нерухомості та продовжують приносити йому мільйони. Для прикладу – тільки компанія “Передові технології Плюс”, яка здає в оренду приміщення у “Парусі (бізнес-центр на вул. Мечникова в Києві, який Вадим Столар у 2021 році викупив у бізнесмена Вагіфа Алієва, – KВ) після початку повномасштабного вторгнення і до вересня отримала за здачу майна понад 56 млн гривень”, – повідомила Марія Землянська.
В той же час, за спостереженнями KВ, від початку вересня активізувались будівельні бізнеса структури Вадима Столара, в тому числі ті, де, за даними KВ, раніше партнером Столара був Віктор Медведчук. Зараз, схоже, доля Медведчука в будівельному бізнесі Столара перейшла комусь іншому, не виключено, що комусь з владних персон або афільованих з ними громадян. Нагадаємо, що Столар де-факто контролює, як мінімум, чотири столичні компанії-девелопера: “BudCapital”, “IB Alliance”, “bUd development” та “ENSO” (у пресслужбі останньої компанії прямо заперечували причетність Столара до неї, – KВ).
Деякі джерела КВ кажуть, що зараз Столар має намір позбавитись мандату парламентарія. Ймовірно, щоб вийти з публічного поля й повернутись до звичних для себе тіньових корупційно-кримінальних схем. І разом з цим уникнути найменшої ймовірності потрапити до реєстру олігархів.
Також кулуарами ходять чутки, що Вадим Столар активно намагається відродити вплив на процеси в Києві. І, мовляв, цьому сприяє не його колишній друг Віталій Кличко, а дружні контакти в Офісі Президента.
Бойко і Шуфрич: партнер Льовочкіна, колишній друг Медведчука та відлуння Данілова
Цікава деталь: Юрій Бойко – єдиний з колишніх лідерів “ОПЗЖ”, хто не втік з України через навалу російської федерації та дерашизацію вітчизняної влади. Але це не заважає йому утримувати разом з Сергієм Льовочкіним контроль над “Київгазом”, незважаючи на те, що ще одна їхня компанія (“Київгазенерджі”) була усунена від постачання газу.
Читайте: Час негайно вигнати Льовочкіних з “Київгазу” та повернути підприємство столичній громаді
Доки Льовочкін сидить під Ніццею на своїй віллі по сусідству зі Столаром і інколи катається по футбольним матчам, родина Бойка заробляє непогані гроші на киянах. За даними Bihus Info, ТОВ “Столична нерухомість”, яка офіційно записана на дружину Юрія Бойка (Віру Бойко), від початку повномасштабної війни і до вересня вона заробила майже 11,5 млн гривень на здачі в оренду нерухомості.
Ось так, вчасно зорієнтувавшись в ситуації та почавши підігравати умовній монобільшості в парламенті, один із засновників проросійської “ОПЗЖ” зберіг свої статки та вплив на ситуацію.
Те ж стосується і колишнього близького партнера Віктора Медведчука – Нестора Шуфрича. Журналісти Bihus Info стверджують, що фірми записані на помічників нардепа Шуфрича, продовжують свою діяльність.
Найяскравіша історія про бізнес-походеньки Нестора Шуфрича в Києві – Київський річковий порт. В 2016 році Шуфрич підтвердив купівлю компаніями, якими володіють члени його родини, акцій Київського річкового порту на вторинному ринку.
Тоді передбачалося, що вокзал перетворять на ресторанну галерею та туристичний центр, розширивши площу будівлі вдвічі за рахунок підвальних поверхів. Але, через проблеми з другою чергою реконструкції Поштової площі, будь-які роботи з річковим вокзалом виявились неможливими.
І у вересні 2021 року стало відомо, що цю будівлю на 10 років орендувала компанія “Вищий навчальний заклад “Американ Юніверсіті Київ”, засновниками якої є Олексій Шершнєв та компанія “Сіті істейт менеджмент” (кінцевий бенефіціар – співвласник торгової мережі “АТБ” Геннадій Буткевич).
Читайте: Бродский и Шуфрич сдали киевский Речвокзал в аренду на десять лет Буткевичу и его партнеру
Тут є велика цікавинка. Партнером Нестора Шуфрича по Київському річковому вокзалі (де головний бізнес – видобуток піску) є Михайло Бродський, син якого разом з дружиною секретаря РНБО Олексія Данілова спільно володіють ПАТ “Київський деревообробний комбінат”. Партнерство між родинами Данілова та Бродського є відголоском їхньої співпраці в середині 90-х років, коли тодішній мер Луганська Олексій Данілов користувався послугами “Денді” – тодішнього банку Михайла Бродського.
І наостанок. За інформацією Bihus Info, досі працює охоронна фірма “Шторм”, яка допомагала Віктору Медведчуку тікати з-під домашнього арешту. Співзасновником “Шторму” є колишній охоронець Медведчука – нардеп Віктор Чорний.
Фото: колаж КВ
