Головна водна артерія України померла, – каже еколог, доктор технічних наук Євген Яковлєв. Єдине, що залишається нам, – призупинити процес деградації води. Наразі це ще можна зробити. Але зволікання – без перебільшень – подібне до смерті.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Юн-Пресс-KV: Більшість екологів сьогодні схожі у думці, що Дніпро – це мертва річка. Що в розумінні фахівця означає термін “мертва” річка?
Євген Яковлєв: Кожна здорова ріка – жива екосистема, яка має здатність до самоочищення. Тобто, вона здатна природним способом позбавлятися від надлишків забруднень. Дніпро не вмирає, він, де-факто, мертвий в силу того, що втратив здатність до самоочищення.
Юн-Пресс-KV: Чому?
Євген Яковлєв: Насамперед тому, що він техногенно-деформований, у нього немає нормального поверхневого водообміну, а також стоку ґрунтових вод. На сьогоднішній день продовжують нарощуватися зміни водного балансу і якості води, яка надходить у Дніпро.
Однією з найголовніших проблем є недостатньо ефективне очищення промислових стоків. Незважаючи на те, що їх кількість помітно знизилася – рівень забруднення продовжує наростати.
Юн-Пресс-KV: Можливо якимось чином відновити природні параметри річки і її цикл самоочищення?
Євген Яковлєв: Якщо брати саме комплекс взаємодії поверхневих і наземних вод, то, на мою думку, це вже неможливо.
Юн-Пресс-KV: Деякі активісти вважають, що після спуску, наприклад, Київського водосховища покращиться проточність Дніпра і це благотворно позначиться на його екологічному стані. У теорії, не раціональніше було б вчинити саме так?
Євген Яковлєв: Справа в тому, що спуск водосховища в загальному плані процедура недостатньо вивчена, але, тим не менш, за першими параметрами вона є небезпечною.
Мої колеги Олег Войцехович і В`ячеслав Шестопалов не раз помічали, що після спуску залишаються мули, які, висихаючи, можуть почати міграцію з вітром. Змінюється рівень ґрунтових вод, вони починають опускатися і тим самим тиснути на берега, посилюються ерозійні та зсувні процеси.
Також, сьогодні до Дніпра прив`язана маса водозабірних, портових споруд і при спуску рівня, вони всі виявляться в нових умовах. При яких для їх подальшої роботи потрібна буде перебудова.
Не варто забувати і про те, що через спуск ми можемо викликати додатковий процес прискореної міграції забруднень. Відповідно, берегова зона Чорного моря може постраждати дуже сильно від цього.
Юн-Пресс-KV: Не секрет, що одним із головних болів для Дніпра є його обміління. З чим це пов`язано та якими можуть бути наслідки?
Євген Яковлєв: Проблеми обміління позбутися неможливо, тому, що греблі зупиняють так званий твердий стік. Це піщано-глиняний матеріал, який йде нижньою частиною річкового стоку і коли ставиться гребля, то він зупиняється.
У той же час, сьогодні йде активний видобуток піску в ряді водосховищ, при якій порушується природний рівноважний профіль, який вже склався в умовах водосховищ. Так починається перерозподіл цих піщано-глинистих матеріалів, в результаті чого починають з`являтися мілини біля опор мостів, де зменшений перетин русла річки і збільшена швидкість.
Саме цей піщано-глинистий матеріал може виноситися, через що оголюються опори. Я чув, що в Україні такі тривожні сигнали були.
Поступово збільшується ризик коливань мосту, через що можна вийти на аварійний режим експлуатації.
Юн-Пресс-KV: Гуляючи влітку набережною Дніпра в Києві, неможливо не помітити, що вода в Дніпрі неприродного зеленого кольору і від неї йде вкрай неприємний запах. З чим це пов`язано?
Євген Яковлєв: Це пов`язано безпосередньо з процесом евтрофікації річки. Простіше кажучи, це процес аномального росту водної рослинності і зокрема синьо-зелених водоростей.
Даний процес дійсно сьогодні йде і пов`язаний він з вкрай високим рівнем фосфатів у воді, які є благодатним ґрунтом для розвитку цих мікроорганізмів. Розвиток цих рослин призводить до того, що в воді зменшується кількість кисню, вона починають буквально гнити. Це призводить до масового мору риби.
Читайте: Днепровская вода: пить нельзя, купаться тоже нежелательно
На жаль, процес цей зупинити неможливо, бо Дніпро нездатний сам себе очищувати тому, що він техногенно-деформований.
Не варто також забувати, що Дніпро “годує” приблизно 70% питного водопостачання України, хоча за якістю він абсолютно непридатний.
Юн-Пресс-KV: Куди ж дивляться відповідні інстанції?
Євген Яковлєв: Мої колеги, члени-кореспонденти НАН України Аркадій Шапар і академік Володимир Гончарук, не раз звертали увагу на те, що у нас в питному стандарті близько 40 показників, тоді як в Європі їх близько 130. За фактом, з цих заявлених 40, контролюються менше половини.
Юн-Пресс-KV: Яка ситуація з очищенням води в Україні?
Євген Яковлєв: У нас є системи очищення води, однак, вони малоефективні. В Україні використовують від 2 до 3 ступенів очищення води, в той час як в розвинених країнах використовують від 8 до 12.
У нас в основному йде хлорування води, а в усьому світі подібні методи давно не використовуються. Оскільки хлор вступає в реакцію з рядом сумішей, домішок і утворює великий ланцюжок токсичних сполук.
Читайте: Днепр находится на грани экологической катастрофы
В Європі працюють ультрафіолетові, акустичні та інші, більш безпечні системи очищення.
В умовах наростаючого забруднення великих українських річок, вода яких активно використовується в питному ланцюжку, ми по ефективності очищення починаємо відставати від техногенних змін і тому формуємо підвищені ризики для здоров`я людей.
Юн-Пресс-KV: Чи є вихід із ситуації, що склалася?
Євген Яковлєв: Я вважаю, що, в першу чергу, необхідно максимально перейти на питне водопостачання за рахунок підземних вод. Подібна практика у нас є.
Це було зроблено за Києвом після аварії на ЧАЕС, коли необхідно було терміново відірвати людей від водопостачання з забруднених Десни і Дніпра. Для цього по Києву пробурили близько 150 артезіанських свердловин, які сьогодні працюють як бювети.
Велика частина рекомендацій водно-рамкової директиви Європейського Союзу базуються саме на обґрунтуванні переважного використання підземних вод для господарсько-питних цілей.
Юн-Пресс-KV: Продовжуючи тему Чорнобиля. Після аварії існувала загроза проникнення радіонуклідів у Київське водосховище. Завдяки заходам щодо захисту води від радіації більшу частину небезпечних речовин вдалося зупинити, але не всі. Зараз вони осіли в мулі Київського моря. Чи існує небезпека змиву радіації вниз за течією на сьогоднішній день?
Євген Яковлєв: Я сам чорнобилець, активно працював на місцях аварії з колегами-академіками Шестопаловим, Соботовичем, Барьяхтером і іншими у виконанні цих заходів. Виходячи з досвіду, можу сказати, що наземна міграція і поверхневий змив радіонуклідів з проммайданчика Чорнобильської АЕС був зупинений більш ніж на 90%.
Однак те, що прийшло з повітряними потоками і осіло на поверхні водосховища, виключити не можна було.
Читайте: Водный путь Е40: риск радиационного заражения Днепра (видео)
Протягом першого десятка років після катастрофи радіонукліди були поховані, покриті шаром непроникних піщано-глинистих порід і таким чином суттєвого впливу на якість дніпровських вод не чинили.
Юн-Пресс-KV: Чи існують у держави якісь єдині шляхи порятунку Дніпра?
Євген Яковлєв: На жаль немає. Пояснюють це чиновники банальним браком грошей.
Юн-Пресс-KV: Які початкові заходи можна було б зробити, щоб призупинити процес деградації якості води?
Євген Яковлєв: По-перше, потрібна оновлена державна програма. По-друге, необхідно виходити на міжнародну співпрацю, враховуючи досвід інших країн. По-третє, потрібно створити ефективну систему моніторингу. Ну, і четверте, потрібно науково обґрунтувати гранично допустимі зміни в басейні Дніпра.
Дотримуючись цих пунктів, ми зможемо вийти на екологічно безпечний стан річки і по її басейну, і по прибережній зоні Чорного моря.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Фото: Украина криминальная
