Марина Бурмака: “Після засідань Громадської ради мені дзвонили директора департаментів КМДА з погрозами”

Голова Громадської ради при КМДА Марина Бурмака розповіла KV про себе та особливості діяльності ради. Але при умові, що інтерв’ю буде українською мовою. Людина з кількома вищими освітами, лідер дієвих громадських об’єднань, кандидат політичних наук – про серйозні речі Марина Бурмака уміє говорити легко і з гумором.

Громадська рада у ці дні є активним учасником суспільного життя

KV: Чому така принциповість щодо мови?

Марина Бурмака: Просто бажання говорити у своїй країні своєю мовою. Суспільство зараз визначається, куди нам іти: до Росії чи до Європи. А цікаві ми будемо світу тільки тоді, коли станемо сильною і самодостатньою країною, яка, у першу чергу, дбає про свої інтереси і про своїх громадян. Тому, з поваги до своєї держави, до нашої історії, зрештою, до себе самої і до свого роду, хочу говорити рідною мовою. У її звуках я себе почуваю самою собою.

KV: Чим займаєтеся Ви і Громадська рада останніми днями? З міською владою якийсь діалог ведеться стосовно подій у сьогоднішніх реаліях?

Марина Бурмака: Спільно з колегами ми вирішили, що у цій ситуації Громадська рада повинна здійснювати оперативний моніторинг ситуації, яка відбувається у місті Києві, та своєчасно звертати увагу міської влади на проблемні питання громадян України, що в даний час беруть участь у громадських акціях у столиці. Ми прийняли спільне рішення, що Громадська рада повинна бути чесною, об’єктивною і бути поруч з людьми. Ця позиція якраз і є квінтесенцією нашої діяльності у цей час.

Ми намагаємося зменшувати напругу між двома протилежними учасниками процесу (Майданом і Антимайданом). У пошуках компромісу ми підтримуємо діалог з усіма сторонами, у тому числі з лідерами опозиційних партій та представниками міської влади. Наступного дня після силового розгону мирних протестувальників у ніч на 30-те листопада ми опублікували відкритого листа – за погодженням усіх членів ради і з підписами усіх членів Правління, в якому засудили такі дії влади. А також з вимогами до керівництва міста вжити невідкладних заходів щодо захисту життя і здоров’я громадян у столиці, їх прав і свобод, та унеможливлення у майбутньому подібних злочинів.

Ми, безперечно, відслідковуємо те, що відбувається у будівлі міської адміністрації. Висловилися на підтримку того, що в умовах перебування такої великої кількості людей, будівлі необхідна професійна державна охорона. Зрештою, з управлінням держохорони укладена угода.

Наша позиція доносилася і до керівництва держави − я брала участь у двох засіданнях загальнонаціонального круглого столу за участю чотирьох Президентів.

Тобто, у ці дні Громадська рада є активним учасником суспільного життя і вкотре доводить на практиці свою спроможність до посередницьких функцій у розв’язанні конфліктів, ефективність у налагодженні суспільного діалогу з різними групами інтересів на рівні міста.

Марина Бурмака: “Я дуже ціную унікальну можливість радитися с першим Президентом Л.М. Кравчуком”

KV: З ким конкретно із керівництва КМДА Ви змогли зустрітися і обговорити вихід з політичної кризи?

Марина Бурмака: Громадська рада є позапартійною і є політично нейтральною. Власне, наша політика – це інтереси киян. У цьому напрямку і працюємо. А вихід з кризи знаходиться не в стінах КМДА.

Тому ми спілкувалися з в.о. голови КМДА – першим заступником Анатолієм Голубченком – щодо забезпечення життєдіяльності міста, а також про можливості вирішення комунальних проблем на території Майдану спільно з учасниками демократичного протестного руху. Розмова із заступником голови КМДА Михайлом Костюком стосувалася підвищення цін на проїзд у громадському транспорті і відкритого обговорення з киянами цього питання. Незважаючи на суспільні події, з 1-го лютого ціни підвищать, і жителі міста повинні знати, що їх чекає.

Оскільки КМДА визначила Олександра Мазурчака керівником групи переговорників з громадянами, що зараз перебувають у будівлі міськадміністрації, ми також зустрічалися з ним, обговорювали варіанти приміщень, які влада запропонувала мітингувальникам. На мій погляд, це хороші варіанти: Молодий театр на Прорізній, Будинок учителя на Володимирській, Будинок культури заводу “Арсенал” та будівля на Бессарабській площі.

Проте, вочевидь, КМДА для громадян має символічне значення. Але ж треба розуміти, що перебування у будівлі не означає контролю за діями влади. Громадський контроль – це серйозна інтелектуальна праця, і хотілось би, щоб такі активні громадяни долучилися саме до неї.

Марина Бурмака про Громадську раду: “Я з великою повагою ставлюся до своїх колег”

Обписані стіни у КМДА – це хуліганство, а корупційні скандали у міській владі – це неподобство зовсім іншого виміру

KV: А в самій раді з Вами згодні? Громадська рада теж, мабуть, ділиться на фракції?

Марина Бурмака: По-перше, щоб було розуміння у Вас і Ваших читачів – я вже 14-ий рік у громадському русі, очолюю кілька громадських організацій. До того ж я – головний редактор всеукраїнської газети, в якій працює чудовий колектив. Тому у мене є роками напрацьована звичка і досвід погоджувати і врівноважувати різні інтереси − перед тим, як їх озвучувати.

По-друге, я з великою повагою ставлюся до своїх колег – надзвичайно мудрих, виважених і конструктивних. У нас чесні і демократичні взаємостосунки. Ми спілкуємося кожного дня, і позиція, яку я висловлюю – це позиція більшості Громадської ради.

По-третє, висловлюючись про нинішні події, я обов’язково говорю про учасників і Майдану, і так званого Антимайдану. Це все – наші громадяни, це – кияни, і вимоги обох сторін повинні бути почуті і враховані владою. Ми розуміли і пишалися тим, що Громадська рада представляє суспільний зріз мешканців міста – з різними професіями, інтересами, політичними симпатіями.

Протягом року наша увага і наша діяльність були спрямовані на досягнення спільного результату – налагодження системи відкритої взаємодії влади з громадянами, вирішення ряду проблемних питань для киян. Тому ця різність не була помітною, у нас ніколи не було навіть натяків на конфлікти на цьому ґрунті.

А зараз ми стали перед фактом, що чимала частина Громради підтримує Майдан, ще одна частина – була на акціях біля Маріїнського, а деякі громадські діячі сидять у фейсбуці і пишуть пасквілі на обидві сторони. Тому своїм першочерговим завданням вбачаю збереження нашого унікального колективу. І я сподіваюся, коли відновиться робота Громадської ради, ми знову будемо спільно працювати для киян.

KV: Ви так позитивно все описуєте. А як Вам тоді безлад у центрі міста? Зірвані лавочки?

Марина Бурмака: Ні, я проти безладу. Причому, категорично. І це проявляється не лише в особистій поведінці, а й у наполегливих вимогах до міської влади не створювати умов для МАФів, навести порядок з паркуванням автомобілів у місті, відремонтувати переходи і т.п.

Проте, нагадаю Вам, що у преамбулі Загальної декларації прав людини, яка є складовою частиною української правової системи, вказано: “…необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися, як до останнього засобу, до повстання проти тиранії і гноблення”.

Так що барикади у центрі – це змушений захід самозахисту громадян. Чесно кажучи, дивлюся я на них зі щемом у серці – це наші людочки позводили ці огорожі, щоб захистити себе від влади. Від тієї влади, яку сам же народ годує, вдягає, дає їй усілякі блага, від тієї влади, яка нас не чує і не бачить, а коли люди намагаються звернути увагу на свої проблеми – спричинені, до речі, незаконними діями або бездіяльністю цієї ж влади – то на них кидають озброєний “Беркут”.

А от обписані стіни у КМДА і зірвані ручки – це вже хуліганство. І Леніна даремно завалили. Але, вибачте, численні корупційні скандали у міській владі – славнозвісні “італійські каштани”, мільйонні зловживання у метрополітені, а що у Києві робиться з рекламою і т.д. – це ж теж неподобство, але вже зовсім іншого виміру. Я за те, щоб порядок був наведений у всьому.

Чомусь запитання чиновникам щодо їх роботи вони сприймають як замовлення їх “бомбить”

Марина Бурмака: “Про рівні партнерські взаємостосунки чиновників з жителями міста говорити ще зарано”

KV: Наскільки легко Вам вдається організовувати роботу таких різних людей у Громадській раді, і ще й спілкуватися з чиновниками КМДА?

Марина Бурмака: У Громадській раді є надзвичайно потужні фахівці, досвідчені і мудрі люди, працювати з якими − велике задоволення: Володимир Гріненко, який був 4 скликання депутатом Київради, 45 років працює у транспортній сфері; Любов Блінда − одна з найкращих фахівців в Україні з теорії і практики громадянського суспільства, кандидат наук; Надія Вернигора − багаторічний керівник управління Пенсійного фонду України у м. Києві; Михайло Войцехівський − директор Інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат наук; Ольга Горбунова − завідуюча однієї з київських поліклінік, доктор медичних наук; Вячеслав Биковець − один з найавторитетніших захисників інтересів малого і середнього бізнесу в нашій країні; Віталій Капранов − письменник і видавець, патріот і активний громадський діяч і багато інших.

У нас чітка і зрозуміла структура, розподілені обов’язки. Хтось працює активніше, хтось менш активно − на них і орієнтуюся. Хтось просто піариться. Ну що ж, і такі люди бувають.

З чиновниками так же. Є такі, що аж ніяк не хочуть виконувати ні закони, ні постанови Кабміну, у т.ч. ті, які їх зобов’язують взаємодіяти з Громадською радою, обговорювати проекти розпоряджень перед підписанням, звітувати перед громадянами за витрачені бюджетні кошти і т.д. З ними важче.

Були випадки, коли після засідань Громадської ради мені дзвонили директори департаментів з погрозами і якимись несусвітніми претензіями.

Розумієте, наші чиновники зовсім не звикли до якогось діалогу з людьми. У них модель взаємовідносин така: чиновник прийшов на зустріч (як правило, запізнився), щось розповів людям – те, що людям потрібно, чи не те – розвернувся і пішов. Ви ж знаєте, навіть деякі заступники голови КМДА так роблять.

А коли люди починають задавати питання – у чиновника, взагалі, розрив шаблону, він лякається. Наприклад, на круглому столі кілька учасників, і не лише члени Громадської ради, по черзі задають директору департаменту питання, чому не надаються відповіді на звернення громадян. Ну так співпало. Чиновник починає мене допитувати: “Хто Вам дав замовлення мене бомбить?”. Потім днями дзвонить мені, запитує, хто формував раду, кому ми підпорядковуємося, хто наш начальник і так далі. Але відповіді на звернення громадян так і не надає – нікому, ні Громадській раді, ні іншим киянам – я спеціально запитувала. Ну як Ви думаєте, це правильно чи ні?

KV: Ви можете назвати прізвища, про кого саме Ви говорите?

Марина Бурмака: От з наступного року так і робитиму – зразу ж надаватиму Вам інформацію з усіма прізвищами і прямою мовою. Але, щоб було зрозуміло, Громадська рада з самого початку діяльності заявила про нашу основну мету – налагодження партнерських взаємостосунків з владою, щоб питання розвитку Києва вирішувалися для киян і разом з киянами. Партнерських – не значить, що ми все погоджуємо. Це значить, що усі сторони – однаково рівні, мають однакові права і є однаково важливими у процесі взаємодії.

З посадовцями, які бачать нашу конструктивну й об’єктивну позицію, прагнення принести користь своєму місту, ми знаходимо порозуміння. Напрацьовуємо зараз дві великі програми, які ми планували покласти в основу нашої роботи на 2014 рік − це “10 кроків до покращення якості обслуговування киян у приватному маршрутному транспорті” − спільно з заступником голови КМДА Михайлом Костюком, і “10 кроків до безбар’єрного середовища у м. Києві” − спільно з заступником голови КМДА Кучуком.

Згідно розпорядження КМДА №477, за кожним департаментом закріплений один із членів Громадської ради, щовівторка проводяться зустрічі щодо актуальних питань для міста. Можемо говорити про розуміння і відкритість до громади директора Контактного центру м. Києва Стефановича, директора департаменту суспільних комунікацій Хонди, директора департаменту освіти Добровольської та ряду інших.

Ми почали вибудовувати абсолютно інший, цивілізований, рівень взаємодії влади з громадянами. Хоча не всі представники влади готові до таких взаємостосунків – ніде правди діти, однак, результати є, і досягнуті вони не марнославством, не прагненням до особистої користі, а системною, фаховою і кропіткою роботою членів Громадської ради − від складання документів, до системності зустрічей з чиновниками.

Спілкувалась Валерія Самаркіна

Другу частину інтерв’ю читайте за кілька днів