За останні два роки Баришівка перетворилась на потужний населений пункт, яким активно цікавляться інвестори. Про те, як змусити платників податків зізнаватись у зайвих квадратних метрах та налагодити дружні стосунки між мешканцями в інтерв’ю виданню КиевVласть розповів голова Баришівської селищної ради, “свободівець” Олександр Вареніченко.
KV: Які перемоги були у 2017 році?
Олександр Вареніченко: Перемоги у нас були і в 2016, і в 2017 році. Але найбільшою перемогою я вважаю те, що депутати почали перейматись не тільки загальними проблемами громади, але й особистими проблемами громадян.
Доволі потужно у нас працює програма “Турбота”. Вона розрахована на допомогу людям, які потрапили у складні життєві умови і людям, які потребують допомоги на лікування. В першу чергу ми забезпечуємо онкохворих – у минулому році сума допомоги склала 1,7 млн гривень.
Ще одна перемога – дозвілля дітей. Ми мали майданчики, які були створені руками батьків за допомогою підручних засобів. В минулому році ми встановили декілька сучасних безпечних майданчиків, які мають відповідні сертифікати. Заасфальтували ями на дорогах, біля переходів, які були небезпечними для дітей.
Про перемоги можна дуже багато розповідати. В минулому році ми гарно і всі разом святкували день селища, Новий рік. Залучали людей до святкування, щоб вони не сиділи в новорічну ніч перед телевізорами. Гуляли всім селищем до ранку. Ми розуміємо, що люди втомились від побутових проблем, ситуації в країні, тому намагаємось таким чином їх підбадьорювати.
Вже другий рік поспіль ми не зрубуємо ялинку, а прикрашаємо живу, яка росте під селищною радою. До речі, район почав брати з нас приклад – цей Новий рік святкували біля живої прикрашеної ялинки під райадміністрацією.
Я розумію, що маю працювати на благо громади. Тому в цьому році Баришівською селищною радою започатковано ще одну нову традицію – прикрашання “Пасхального Дерева”. Учні наших навчальних закладів мали змогу реалізувати власні творчі здібності та талант в процесі виготовлення пасхальних декоративних іграшок.
Пасхальними писанками, зробленими власноруч дітками та їх батьками, було прикрашено каштан біля селищної ради та було розміщено святкову інсталяцію в вигляді “Пасхального кошика”.
KV: В яких напрямках працювали?
Олександр Вареніченко: Свою роботу, роботу селищної ради та її виконавчого комітету я, як селищний голова, будував, виходячи з вимог та повноважень, наданих Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” і вся робота спрямовувалась на вирішення основних напрямів: виконання місцевого бюджету, соціального захисту та соціального забезпечення незахищених верств населення, забезпечення роботи галузей житлово-комунального господарства у сфері надання якісних послуг населенню громади.
Також велику увагу приділяли покращенню благоустрою селища (будівництво та ремонт доріг, освітлення вулиць), запровадженню енергозберігаючих технологій.
Окрім цього, ми надали вагому допомогу в забезпеченні належного функціонування закладів освіти, культури, спорту.
KV: Чи були між перемогами зради?
Олександр Вареніченко: Зрада, на мою думку, – це люди, які під гімн України підспівують у вишитих сорочках, поклавши руку на серце, а коли він перестає грати, забувають, що вони українці і мешканці Баришівської громади. Вони живуть заради того, щоб задовольнити власні проблеми.
KV: Є люди, які незадоволені вашою політичною приналежністю?
Олександр Вареніченко: Можливо, це і неправильно, але партійні інтереси у нас відсуваються на другий план. Коли мова йде про благо громади, немає політики і партійних вподобань. Я співпрацюю із партією “УКРОП”, з депутатами із “Батьківщини”, знаходжу спільну мову з посадовцями і депутатами від БПП. І жодного разу мені не казали – ти не такий, ти із “Свободи”.
Нещодавно я був із робочою поїздкою в Мюнхені. Хоча був вечірній час, я наполіг, щоб відвідати могилу Степана Бандери. До мене поставилися із розумінням, мерія Пуллаха надала транспорт та супровід. Після цього були закиди, ніби “він із “Свободи”, вирішив виділитись”. Ні. Я просто вважаю, що побувати у Мюнхені і не відвідати могилу Бандери неможливо. До того ж невідомо, чи побуваю я колись там ще раз.
KV: Взагалі в Баришівці багато недоброзичливців?
Олександр Вареніченко: Є в нас група людей, яка постійно називається різними громадськими організаціями і намагається дестабілізувати роботу селищної ради. Постійно приходять, вимагають звіти з 2015 року. Ми з’ясували, що їх фінансують жителі Харкова, які, до речі в одному ролику із Медведчуком і Глазьєвим виступали за “митний союз”. На моєму публічному звіті ми показали цей ролик, то хлопці АТОвці зажадали пояснень. Ті бігали розповідали, що то не вони, просто схожі.
А метою їх було потрапити в систему органів самоврядування як дорадчий орган. Ми відмовили, сказали, як громадська організація – будь ласка, займайтесь. Нас почали поливати брудом. Ми написали в газету, де описали всю ситуацію. Вони на нас подали в суд за “розповсюдження недостовірної інформації”. Суд виніс рішення про повне задоволення позивних вимог, тобто засудив всіх 26 депутатів, голову і секретаря селищної ради. Ми подали апеляцію і виграли наступні два судові процеси.
KV: АТОвці Баришівки забезпечені землею?
Олександр Вареніченко: Так, у 2016 році ми видали їм земельні ділянки. До речі, одну із вулиць, назвали на честь Миколи Семеняки, воїна-інтернаціоналіста та АТОвця, який передчасно пішов з життя, борючись за покращення життя в нашій країні.
KV: Наскільки ми розуміємо, Баришівка вам дісталася з чисельними проблемами. Як вирішували?
Олександр Вареніченко: Коли я прийшов у 2015 році, бюджет Баришівки складав 11 млн гривень. За результатами минулого року ми маємо 21 млн.
В першу чергу мене зацікавила економічна складова Баришівки. Особливу увагу я приділив питанням землі. І виявилось, що є багато ділянок, які десятками років були не оформлені і не сплачували оренду. Це був довгий процес. Найбільше підприємство, яке не працювало, але і не платило податків, зараз дає в бюджет 200 тисяч щорічно. І зараз вони в активному пошуку інвестора.
KV: Таких прикладів багато?
Олександр Вареніченко: Декілька. Були випадки, коли був неправильно оформлений відсоток на оренду, застаріла нормативно-грошова оцінка землі.
Але законодавство у роботі зі сплати податку на нерухомість зовсім недосконале. Я звертався у Державну фіскальну службу, щоб дізнатись про осіб, які мають “зайві квадратні метри”, мені відмовили, пославшись на те, що не мають права розголошувати інформацію без згоди платника податків.
Є в нас голландське підприємство, яке самостійно підрахувало, що має сплачувати 180 тис. податків на рік. Цей виробник звик на своїй території працювати відкрито, тому і в нас хоче працювати відкрито. Йому не потрібні проблеми з боку контролюючих органів.
KV: Що ще було зроблено для наповнення бюджету?
Олександр Вареніченко: В першу чергу це, звісно, плата за землю та реєстрація вільних ділянок. Це також і збільшення вартості самої землі. Щорічно вона індексується, відповідно, і сума збільшується. Це і перегляд ставок з оренди землі. Підприємствам, які працюють і займаються виробництвом, ми понижуємо ставку, щоб стимулювати їх до розвитку. Підприємствам, які просто закуповують і перепродають товари, ми робимо вищу ставку.
У цьому році було проведено нову нормативну грошову оцінку земель населених пунктів смт Баришівка, с. Пасічна, с. Швачиха, яка буде діяти з 2019 року.
Укладено 12 договорів особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Відповідно створюються нові робочі місця, надаються різні види послуг жителям громади.
KV: Баришівка – це промислова територія? Чим цікавиться інвестор?
Олександр Вареніченко: Я завжди говорив і буду говорити, що ми готові прийняти будь-якого інвестора, який має проект щодо створення нових робочих місць, будівництва чогось нового, оскільки в такому випадку здійснюється і сплата пайової участі забудовника в розвиток інфраструктури.
В минулому році в мене були переговори із власником голландської компанії “Т.Метер Україна”, яка має передові технології в інкубації яєць. Мені показали презентацію, де інкубування яйця відбувається просто в процесі доставки до клієнта, тобто він отримує готовий продукт – курча. Це вперше було винайдено в Європі і країну для застосування технологій обирали між Китаєм та Україною. Оскільки ми ментально ближче до Голландії і їм легше з нами спілкуватись, обрали нас. В проекті – будівництво термінала площею 6 тис. кв. м, очікувана вартість – близько 40 млн гривень.
Крім того, в нас відкрилась компанія “Баришівська ГНС”. Вони будуть займатись оптовим продажем скрапленого газу. До нас на територію він буде заходили залізничним транспортом, перевантажуватись у менші ємності і розвозитись по Україні.
KV: Які ще інвестиційні проекти є?
Олександр Вареніченко: Наразі ми розробляємо детальний план на 15 га землі під сонячну електростанцію потужністю 2,5 МВт. Для нас це вигідно, бо дана земля має найвищу нормативну-грошову оцінку і тільки від оренди території бюджет отримуватиме непогані кошти.
Ще на 40 га землі ми розробляємо детальний план під будівництво технопарку. Поряд із ділянкою є всі комунікації, тому інвестор отримає готову землю. Якщо його проект відповідатиме екологічним нормам і техніці безпеки, можна відразу будувати.
Така компанія як “Ультра Лезер”, що займається другим етапом оброблення шкіри, тобто нешкідливим для екології, планує розширюватись. Вони встановлюють додаткову систему очистки стічних вод, буде створено близько 100 нових робочих місць.
Також планується зустріч із представником англійської компанії, яка готова профінансувати будівництво заводу з переробки сміття. Наразі у нас є своє сміттєзвалище, але якщо говорити про економічну складову, то ми маємо гарантувати інвестору певну кількість сміття, тому можемо залучити “сусідів”. За тою технологією, яка була запропонована, після наших відходів залишиться чиста земельна ділянка. Будуть встановлені турбіни, які будуть спалювати залишки сміття і переробляти їх у електроенергію.
KV: Як ви налагоджуєте комунікацію з інвесторами?
Олександр Вареніченко: Мене цікавить тільки комплексний підхід до інвестиції. Наприклад, так званих сортувальників сміття приходило чимало. Але я кажу, що це мають бути офіційно працевлаштовані люди, технологічна лінія, паркан, щоб сміття не літало по території селища.
Завжди розповідаю знайомим і знайомим знайомих, що ми готові розглянути будь-який проект, цікавий для громади.
KV: Багато розмов йде про те, що через 5 років місто Київ не витримуватиме потужності житлової забудови, тому найближча 100-кілометрова зона перетвориться в таку собі агломерацію. Чи передбачено генеральним планом Баришівки масиви під житлову забудову?
Олександр Вареніченко: Є в нас масив, який передбачено під багатоповерхову котеджну забудову. Там мають бути побудовані власні магазини, дитячий садочок. Але інвестор, який приходив на цю територію, пояснив, що поки це не цікаво, бо житло активно будується в Києві, Борисполі, Броварах.
В нас є також недобудови. Місця, відведені під багатоквартирну забудову. І вільні ділянки є. Загалом, Баришівка може прийняти ще близько 5 тисяч населення.
А генеральний план в нас ще 1995 року, тому всі проекти робились у межах детального плану окремих територій.
KV: Амбітних планів перестати бути селищем у вас немає?
Олександр Вареніченко: Я не сильно зважаю на те, як ми називаємось.
KV: Ви сторонник чи противник децентралізації?
Олександр Вареніченко: В мене своє розуміння децентралізації. Якщо ми говоримо про фінансову децентралізацію, то що заважає державі зробити прямі взаємовідносини? Чому не можна віддавати кошти на утримання тих самих садочків відразу громаді?
В нас є школа, яка нібито розташована у селищі, але займається нею управління освіти. Я розумію, що навчальну частину вони мають регулювати, але не займатись господарськими справами. І я не маю що відповісти директору школи, який приходить і просить 20 метрів труби, щоб замінити її перед навчальним роком і зробити нормальне опалення. А в районі і управлінні освіти коштів на це немає.
Голови сільських рад мають розуміти, що маючи навіть невеликі бюджети, вони можуть розвиватись, адже ніхто крім них не знає так добре проблеми села. Основну частину роблять саме сільські голови. І ніхто не заважає зараз знаходити інвесторів і наводити лад в селі. А після децентралізації все залишається так само, тільки сільські голови втратять вплив на вирішення проблем свого села.
KV: Як з приводу Баришівської ОТГ?
Олександр Вареніченко: Створення Баришівської ОТГ – непростий процес, який потребує детального аналізу та вивчення і ми активно над цим працюємо. Згідно перспективного плану, має бути дві громади – Березанська і Баришівська. До нас мають приєднатись ті села, які не увійшли до Березанської громади. Наразі спільно з депутатами селищної ради нами розробляється алгоритм дій щодо створення економічно-спроможної ОТГ.
KV: Чи важливо передбачити для голів кількість каденцій?
Олександр Вареніченко: Я вважаю, що якщо у людини є амбітні плани, якщо їй довіряє громада і депутати, то навіщо обмежуватись кількістю каденцій. Але це досить риторичне питання.
KV: Вам вистачає повноважень?
Олександр Вареніченко: Хотілося б не керувати всім процесом, а хоча б мати важелі впливу на ті ж самі районні комунальні підприємства. Навіть на кадрову політику тих структур, які обслуговують мою громаду.
Читайте: Олександр Однороманенко: “Немає такого господарника, який не пов’язаний із політикою”
