Український парламент рясно представлений обранцями зі столичного регіону. Дехто з них вважається неформальним керманичем на своїх округах, дехто знаходиться із місцевою владою в стадії війни, а дехто примудряється не конфліктувати ні з ким. Аби розібратися із тим, чи покращують нардепи життя виборців, до кого дослухаються, а кого вважають ворогом, КиевVласть вирішила провести серію інтерв’ю із обранцями, що мають стосунок до Києва і області. Щопонеділка видання представлятиме на осуд читачеві розмову із політиком про владу, корупцію і проблеми, які не вирішуються роками. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із народним депутатом від Київщини Олександром Марченком (член депутатської групи партії “ВО “Свобода”).
KV: Які з проблем Київської області, на Вашу думку, є найбільш актуальними? Які з них не вирішуються протягом десятиліть через специфічні особливості пристоличного регіону?
Олександр Марченко: На Київщині продовжується знищення головного нашого ресурсу – людського. Це політична проблема, адже влада не має ніякої стратегії для його збереження. Людей під час війни виганяють на заробітки за кордон. Лише цього року з Київщини на заробітки виїхало 17 500 людей, – професійних, кваліфікованих, сильних фізично. Підкреслю, це лише цьогоріч! І влада на місцях навмисне замовчує ці шалені цифри. Містечка на Київщині завішені оголошеннями “Робота в Польщі”, “Робота в Чехії” і т.д. Це – величезний недолік у роботі місцевих, обласної та центральної влад, і правлячі сили декларують все для того, щоб ми покидали українську землю.
KV: Що потрібно робити владі, щоб хоч якось реабілітувати таку ситуацію?
Олександр Марченко: В першу чергу, зайнятися соціально-економічними питаннями, щоб як мінімум зберегти робочі місця. Не “фейкати” про створення нових, а саме не допустити росту безробіття. Розібратися, з чого ментально складається область, район, кожне містечко та село. Наведу приклад свого округу. Біла Церква – це третина працівників будівельної галузі, третя частина – харчової, переробної та машинобудівної галузей, і ще третина – це бюджетна сфера. Це – величезний виробничий досвід. Не варто придумувати велосипед, бо наші люди мають і хист до такої роботи, і необхідну базу знань. Так,ми в Білій Церкві маємо машинобудування, але чомусь ніхто з білоцерківських підприємців не виграє тендери “Укроборонпрому”, який, натомість, користуються іноземними пропозиціями. А для того, щоб наша продукція мала попит, потрібні спільні зусилля влади, яка виділяє земельні ділянки для розширення потужностей, та монополіста, який підводить інженерні мережі, а також співфінансування бюджетів різних рівнів.
KV: Ваше ставлення до адміністративно-територіальної реформи та ідеї добровільного об’єднання громад.
Олександр Марченко: Я б назвав цей процес добровільно-примусовим об’єднанням. Відповідний закон депутати-”свободівці” у Верховній Раді не підтримали. Реформа вже проводиться не перший рік, а досі ніхто не знає, які довідки і де можна отримати, з якими питаннями можна звертатися у сільську раду, яка, до речі, сьогодні у деяких депресивних селах Київщини є чи не єдиним місцем працевлаштування. І роздуваючи апарат у центрі, влада знищує управління на місцях.
“Свобода” обов’язково запропонує українцям адміністративно-територіальний устрій, який тут ментально знайомий. Це – створення трьохсот повітів, розширення сільських рад. Це ті стежки, які у нас стоптані історично, формат, коли люди прив’язані до якогось центру. Зараз у нас відбувається своєрідне накопичення. Голови РДА і об’єднаних громад скоро почнуть один одного з‘їдати, бо переплутали повноваження. Так, нам потрібна професійна адміністративно-територіальна реформа, але таких аморфних утворень, як райдержадміністрація та облдержадміністрація, навіть на даному етапі розвитку просто не повинно бути, – їх функції легко можуть виконати виконкоми при районних радах.
KV: Нещодавно прийнятий Закон №5520, який дав можливість селам приєднуватися до міст обласного значення, має перспективи в Київській області? Власне, на його прийняття чекали в місті Березань. Навколо об’єднання Білої Церкви з довколишніми селами також постійно точаться дискусії…
Олександр Марченко: Гадаю, до міст обласного значення ні в якому разі не можна приєднувати села. У кожного міста так багато проблем, що селам таке об’єднання нічого хорошого не принесе. Давайте відверто: хіба буде прагматичний голова дбати про якийсь хутірець під містом, якщо більшість його виборців – це місто? Сумніваюсь. Наші управлінці краще проведуть благоустрій кількох центральних алей і покажуть свою роботу десяткам тисяч виборців, а не займатимуться проблемами сотні жителів села, яке виявило бажання приєднатися.
KV: Побутує думка, начебто, Київщина розвивається лише за рахунок своєї землі, і саме земля є найперспективнішим ресурсом регіону. Наскільки це твердження, на Вашу думку, відповідає дійсності? Чи на часі зараз скасування мораторію на продаж землі?
Олександр Марченко: Київщина – це потужний сільськогосподарський край, громади якого розвиваються завдяки обробітку землі та урожаю. А от на продажі землі тримається єдина сила – система чиновників. Для них якраз є небезпека: якщо закінчиться вільна земля, чим тоді торгувати?
Земля – це стратегічний ресурс, який давно вже “викачують” у громади олігархи. У Київській області – Засуха, в інших областях свої діячі… Але якщо у нас відбудеться скуповування землі у великих об’ємах – це неправильно. Люди, доведені до відчаю бідністю і хворобами, можуть за безцінь продати кільком великим власникам свої наділи. І це – штучний процес, який ні до чого доброго не доведе. Тому питання відміни мораторію для держави – неприпустиме. Вона повинна зайнятися професійною оцінкою землі, щоб люди отримували за її оренду гідну плату, а орендарі поводили себе не так, ніби ми на цій землі живемо один день.
KV: Ви співпрацюєте з облдержадміністрацією?
Олександр Марченко: Я взагалі рідко звертаюся до влади на місцях, намагаюся більше використовувати свої депутатські повноваження для роботи, але нещодавно таки звернувся до голови ОДА Олександра Горгана з пропозицією співфінансування бюджетами різних рівнів деяких соціально важливих об’єктів.
Зокрема, потребує реконструкції Київський обласний онкодиспансер у Білій Церкві. Необхідно побудувати сучасне відділення хіміотерапії. Ця проблема несправедливо залишається поза увагою, адже Біла Церква – “лідер” Київської області за статистикою онкозахворювань. Ми випереджуємо Київську область у 3,5 рази, Україну загалом – у 12 разів. Місто свого часу стало базовим для переселення жителів Прип’яті після аварії на ЧАЕС. І хворіють у нас не тільки ліквідатори аварії, не тільки очевидці горя, але й їх нащадки. Крім того, попросив розглянути питання добудови школи №18. Діти ходять у місті обласного значення у їдальню за півкілометра від школи, минаючи дуже незручні дорожні переходи. Крім того, там немає нормального спортзалу, хоча школа далеко не найгірша в місті. Актуально також будівництво дитячого садочка в районі Піщаний. Там поселилося багато молодих сімей, які змушені відвозити дітей у найближчий дошкільний заклад, а в громадському транспорті це вкрай незручно. Ще два питання серед поданих мною – будівництво об’їзної дороги навколо Білої Церкви та багатоквартирного житла для військових, адже в Білій Церкві базується потужна 72-га військова бригада.
KV: В адміністрації відреагували на Ваші звернення?
Олександр Марченко: Я отримав лише одну відповідь від голови КОДА Олександра Горгана щодо онкодиспансеру. Звучить вона в руслі “ми купимо маршрутки і будемо возити людей у Київ”. Але для чого так знущатися над людьми? Я обов’язково зустрінуся з ним особисто і не раз підніму це питання. Я вважаю, це ненормальний підхід до роботи зі сторони всієї команди, а “службісти” і взагалі таким чином підставили свого голову.
KV: Тобто, підставили свого голову? Хтось навмисне готує і подає Горгану некоректні документи?
Олександр Марченко: Таке припущення очевидне. Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі, якщо роблять отакі фейкові відповіді і відносять керівнику. І саме через такі відповіді у мене формується незрозуміле ставлення, надіюсь, це звучить достатньо коректно, до пана Олександра Горгана, який ставить на аркуші свій підпис.
А щодо реконструкції диспансеру у Білій Церкві є декілька висновків Міністерства охорони здоров’я, Володимир Гройсман підтримав це питання, а ОДА планує купувати онкохворим людям маршрутки… Сміх і маячня.
KV: Як Ви вважаєте, чи впливає Ваш колега Ярослав Москаленко на прийняття рішень у ОДА?
Олександр Марченко: Стверджувати однозначно не берусь, але той факт, що голова ОДА співпрацює з Ярославом Москаленком і прислуховується до його думки, – очевидний. Але, знаєте, була б з цього користь якась…Я цього поки що не бачу.
KV: Як Ви вважаєте, конкурс на посаду голови ОДА відбувся чесно?
Олександр Марченко: Ні, я не вірю. Без коментарів.
KV: Чи зберігся у Київській області вплив колишнього голови ОДА Анатолія Присяжнюка?
Олександр Марченко: Щодо цієї теми я можу хіба тільки пазли складати, але, напевне, таки зберігся. Виконавці замовлень минулої влади на Київщині так і не озвучені публічно. Ніхто не відповів перед Законом за “розбазарення” земель після такого соціального вибуху, як Революція Гідності. Ми з цією ідеєю виступаємо завжди і всюди – наслідки режиму Януковича повинні бути усунені, а Анатолій Присяжнюк саме з цієї команди. Я вже не говорю про рейдерство та беззаконня зі сторони поплічників режиму, – це компетенція силових відомств. Знову ж таки, нова система правоохоронних органів не сформована. Саме в усуненні наслідків режиму вони бездіють, і ніяка реформа МВС, тримісячні курси для полісменів та переодягання у нове вбрання цьому процесу не допоможуть.
KV: Чи можна стверджувати про формування нового політичного клану з центром у облдержадміністрації?
Олександр Марченко: Знову ж таки, ми всі прекрасно знаємо, хто сьогодні “опікується” нашим головою ОДА. Керманичі Київщини, які пов’язані до “Волею народу” – це продовження корумпованої, прогнилої і атрофованої політичної системи, яка не змінилася по суті. Системи, яка лише накопичує зловживання. Доки не відбудеться очищення, поки не будуть покарані попередні голови ОДА, говорити, що це нові люди не варто. Якщо аналізувати з огляду на політичне минуле Київщини, то це просто новий клан, а не новий підхід до влади.
фото: berlin-visual
