В День пам`яті і примирення та на відзначення 73 річниці перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні біля ДОТу №179 під Києвом було відтворено події 5 серпня 1941 року. А напередодні юні журналісти та майбутні психологи Київського Палацу дітей та юнацтва взяли участь у облаштуванні й підготовці ДОТу до реконструкції. Молодь разом з викладачами відвідала й облагородила могилу невідомого льотчика, який загинув над Боярським лісом на початку вересня 1941 року.
На південній околиці Києва, в селищі Віта-Поштова біля ДОТу №179 відбулася військово-історична реконструкція запеклого бою захисниками Києва та військами Вермахту під час героїчної оборони столиці України в 1941 році. В заході взяли участь бійці спеціального пошукового об’єднання “Вертикаль”, військово-історичного клубу “172 піхотний полк” та Міжнародної Асоціації дослідників фортифікації “Цитадель”.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
“Я хочу, щоб у нас у всіх було ставлення до того, що ми зараз побачимо, не як до якогось костюмованого заходу. Подивіться сюди. Тут стоїть чотири малих труни. В них людські останки. Останки бійців, які воювали і захищали Київ в 1941 році. І загинули на цій землі”, – сказав Павло Нетьосов.
Літо 1941-го було таким же спекотним. Німецькі війська 6 армії Вермахта під командуванням генерала Паулюса підійшли до північно-західної околиці Києва. Розгорнулися жорстокі бої – їм на заваді стали ДОТи Київського укріпрайону, гарнізон одного з яких тут, біля Віти-Поштової, складався з 25 бійців 28-го окремого кулеметного батальйону під командуванням капітана Івана Кипаренка.
Бійці польового підрозділу Червоної Армії займають оборонні позиції. У лісовій смузі з’являється передовий загін німців. Зав’язується бій. Німці через гучномовець пропонують бійцям РККА здатися в полон, але у відповідь – довга кулеметна черга з “Дегтярьова”. Перша атака ворога захлинулася. В бій вступають німецькі мінометники, починається артобстріл позицій РККА – німці атакують знову. І знов – невдача.
Німці, несучи втрати, відступають. Штурмувати ДОТ починає група у складі огнеметників. Охоплений полум’ям, ДОТ огризається кулеметним вогнем. На схилі гори та біля її підніжжя зав`язується фінальна сутичка.
ДОТ № 179 мужньо стояв на смерть, тримаючи оборону Києва до останнього бійця проти двох штурмових груп 3 моторизованої роти 171 саперного батальйону під командуванням лейтенанта Куні та фельдфебеля Есковіц, 2 та 3 роти 191 піхотного полку.
“Цей ДОТ тримав оборону 73 дні. Нам вдалося за багатьма документами й відеоматеріалами, роздобутими в німецьких архівах, відтворити бій 5 серпня 1941 року”, — додав Павло Нетьосов.
За його словами, останки трьох бійців знайшли місцеві пошуковці під керівництвом Вадима Січкаренка на території селища Віта-Поштова, а четвертого – неподалік села Дзвонкове Васильківського району. Особи загиблих не встановлено. І завтра їх поховають в братській могилі на сільському цвинтарі.
ДОТ 179 батальйонного району N6 в Віті-Поштовій відомий також як мінна група № 179 Київського укріпрайону. Він розташований на невеликому пагорбі над річкою Сіверка. Ще за часів Київської Русі тримав тут оборону прикордонний форт стародавнього урочища Звенигород, захищаючи рубежі Києва від степових орд. А через тисячу років захисники вбудованої в цей пагорб бетонної цитаделі стримували німецько-нацистських загарбників.
Довготривалу вогневу точку було побудовано в 1930 році за індивідуальним проектом. Бойовий каземат на три кулеметних амбразури вписаний в пагорб. ДОТ має три входи в розгалужену мережу підземних галерей протяжністю 227 метрів глибиною залягання 7 метрів.
Понад 70 років фортецю було законсервовано. Завдяки цьому тут збереглися унікальні елементи внутрішнього обладнання: протиштурмові грати, броньована заслінка з оглядовими щілинами, броньовані двері.
Хвилина мовчання. Учасники реконструкції, знявши головні убори, схиляють голови. Ліцеїсти Боярського навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею ім. Івана Богуна разом із начальником – учасником АТО, полковником Петром Потєхіним покладають квіти до пам’ятного знаку захисникам ДОТу.
Сьогодні ДОТ розчищений зусиллями волонтерів. Після реконструкції всі бажаючі можуть пройтися його галереями. Люди до сих пір регулярно знаходять останки солдат, які загинули під час оборони Києва. І не дивно, адже на цій ділянці фронту, на окремо взятому відрізку Київського укріпрайону в липні-серпні 1941 року велися кровопролитні бої.
Ось скупі рядки військової хроніки:
“Вранці, о 6:00, 4 серпня 41-го після годинної артпідготовки , із застосуванням важкої артилерії аж до надвеликих калібрів, почався штурм КиУР . Так поблизу ДОТу № 179 до останньої можливості стримувала німецьку атаку 210 гаубична батарея молодшого лейтенанта А.М.Федорака. Але удар німецької 71 піхотної дивізії був дуже сильним. Для боротьби з ДОТами 71-а задіяла важку артилерію, 1 дивізіон і 1 додаткову батарею реактивних мінометів, самохідні установки залпового вогню з запальними реактивними снарядами, штурмові групи, озброєні вогнеметами, вибухівкою і гранатами. Під сильним вогнем піхота польового заповнення КиУР відступала, кидаючи напризволяще гарнізони ДОТів і ДЗОТів . Таким чином німецькі штурмові групи, використовуючи мертві простори, безкарно підбиралися до ДОТів і закидали їх гранатами та димовими шашками. Наші частини почали відходити. Місцями виникла паніка. Але радянське командування вжило енергійних заходів до відновлення становища: пошарпані роти і батальйони приводилися в порядок, вводилися резерви, організовувалися контратаки, з другої половини дня посилилися дії радянської авіації в районі с. Віта-Поштова. Незважаючи на це, ворог, відбивши всі радянські контратаки, прорвав першу смугу оборони і просунувся на кілька кілометрів. За підсумками дня 4 серпня 1941 71-а пд заявляє про руйнування 33 дотів і дзотів, одного танка, і про захоплення 750 полонених. Власні втрати дивізії склали всього (!) 5 чоловік убитими і 55 пораненими”.
Хроніка 71-ї пд так описує знищення ДОТів КиУР в цей день:
“Штурмова група фельдфебеля Йесковіца , яка була підпорядкована 2- й роті 191 пп, близько 8:00 знищила бункер поблизу с. Віта-Поштова, який був озброєний 1-ю гарматою та 2-ма кулеметами. Після того як у амбразури кинули в'язку гранат, 2 заряди вибухівки і 4 ручних гранати, з бункера вийшли семеро бійців. Але з дверей бункера продовжували кидати гранати. Після того, як бункер кілька разів закидали зарядами вибухівки та димовими шашками, з нього вийшло ще 3 солдат. Після того, як в отворі виходу знову зявилися стрілки з гвинтівками в руках, в одну з амбразур всунули 2 заряди вибухівки на жердинах. Це призвело до успіху: ще 11 солдат вийшло з бункера. Полонені повідомили, що в бункері залишилися лежати вбитими 2 офіцери і 1 комісар”.
На вечір 6 серпня 1941 року загальні втрати захисників КиУР на південній ділянці (с. Віта-Поштова-Юрівка-Тарасівка-Гатне-Чабани) складали понад 3300 осіб. Резервів майже не лишалося.
Жорстокі бої в цьому районі тривали до 10 вересня. В ніч на 18.9.41 Ставка дозволяє 37-ій армії залишити Київ. І це – лише окремі сторінки оборони Києва.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Фото авторов
