Депутати Верховної Ради взялися вдосконалювати інститут старост. Розроблено новий законопроєкт, який надасть старостам більше повноважень, одночасно виключивши їх з виконкомів. Своїх представників у раді відтепер матимуть і міста. Як законодавча новела вплине на повноваження та головне – статус та положення старост у радах громад – дізнавалася KV.

Як стало відомо KV, 22 грудня 2020 року у Верховній Раді був зареєстрований законопроєкт №4535 “Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку інституту старост”. Новелла викликала хвилю дискусій, а почасти і обурення серед громадськості, експертів та очільників громад.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”

Новий статус старост

За словами народної депутатки України Олени Бойко, законопроєкт передбачає декілька змін і, в першу чергу, до ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”. Так, змінено термін “старостинський округ”, це має допомогти запровадити інститут старост у містах, які не є центрами громад.

“Це є позитивною зміною, оскільки міста, не адміністративні центри громад, зможуть мати свого представника – старосту. Така зміна забезпечує рівність прав у місцевому самоврядуванні та сприятиме розвитку інституту старост […] староста виключається із системи місцевого самоврядування в Україні (зміни до ст. 5). Це зумовлено вимогою балансування самої системи у зв’язку з наступними змінами до Закону”, – говорить депутатка.

А наступні зміни передбачають, що винятково на пленарних засіданнях ради вирішуватиметься питання “утворення старостинських округів, затвердження Положення про старосту, прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень старости відповідно до чинного законодавства”.

Торкнулися зміни і статусу старост та його повноважень (стаття 54-1 Закону). Обов’язковими стануть публічні консультації: голова громади буде зобов’язаний обговорювати з громадою всі кандидатури на посаду старости. Нагадаємо, старости призначаються радою громади за поданням голови, при цьому подекуди не береться до уваги думка мешканців.

На думку Бойко, це позитивна зміна і вона сприятиме прозорому процесу добору кандидатур на посади старост, це – протидія політизації процесів призначення старост.

Крім того, у громадах не буде величезних або дуже дрібних старостинських округів. Критерій з кількості населення старостинського округу – 1500 осіб. А старости працюватимуть на постійній основі і не зможуть суміщати свою діяльність з іншою посадою чи представницьким мандатом: бути депутатом районних та обласних рад, мати іншу оплачувану роботу, займатися підприємницькою діяльністю. За винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час.

“Староста не буде членом виконавчого комітету. Проте така пропозиція є дискусійною, оскільки це призведе до звуження повноважень старости. Аргументами “за” такої пропозиції є сприяння ефективній роботі виконкомів (за умови великої кількості старост-членів виконкому ускладниться робота самого виконкому) […] Питання членства старости у виконавчому органі та кількісні параметри створення старостинських округів можуть бути предметом фахової дискусії, проте не мають зробити заручником прийняття законопроєкту як такого”, – додала Бойко.

Новий закон додасть старостам і повноважень. Староста гарантовано зможе виступати у виконкомі, сприяти жителям округу у підготовці документів, виконувати окремі завдання адміністратора ЦНАПу. Також, якщо нині староста бере участь у підготовці проєкту місцевого бюджету в частині фінансування програм, що реалізуються на території його округу, то пропонується, що староста братиме участь лише у підготовці пропозицій. Якщо проєкт затвердять, то староста звітуватиме не лише перед радою, а й перед жителями округу.

Закон не стосуватиметься призначення старост, яке вже відбулося, або відбудеться до набуття його чинності.

Точка зору

На думку директора політико-правової консалтингової групи PLC Group Марини Мельниченко, сьогодні староста – це представник інтересів мешканців в громаді, їхній “адвокат” і те, що староста не входитиме до складу виконкому, ставить під сумнів реальні важелі впливу старост на прийняття рішень.

“Зрозуміло, що так званий “гарантований виступ” на засіданнях – мильна бульбашка порівняно з повноцінним представництвом у складі виконавчого комітету […] Виконуватиме окремі завдання адміністратора ЦНАПу. Тут не вистачає конкретизації – які саме завдання, з якою метою, і чи не проти адміністратор ЦНАПу, щоб виконували його роботу […] Громадський “фейс-контроль” однозначно вплине і на відкритість процедури обрання старости, і на рівень залученості громадян до суспільного життя населеного пункту. […] Тут важливо не перетворити алгоритм затвердження/звільнення старости на політичний ринг в кулуарах депутатського корпусу. Необхідно це питання врегулювати, зокрема, із затвердженням на законодавчому рівні чітких підстав для припинення повноважень […] Враховуючи всі новели та імовірні колізії – законопроєкт однозначно потрібно доопрацьовувати з урахуванням міжнародного досвіду та фаховими обговореннями з практиками місцевого самоврядування, які працюють безпосередньо в полях”, – прокоментувала вона законопроєкт на своїй сторінці у Facebook.

Також народна депутатка Бойко зауважила, що проблема “недопредставлення” населених пунктів у радах громад криється не у реформуванні інституту старост, а у виборчій системі та її партизації. З цим твердженням погоджується і cтароста Дерев’янського сільського старостинського округу Обухівської міської громади Олександр Бойко.

“Відбулися вибори і до нашої міської громаді увійшло 13 сіл та 34 депутати. Із них тільки одиниці представники із села. І яка вірогідність, що решта депутатів підтримуватиме село? Необхідно було надати можливість обрати хоча би по одному депутату від кожного села. У громаді має бути рівномірний розподіл за кожною територією, як і виділення коштів старостам. Деякі старости проти здійснення додаткових повноважень з надання адмінпослуг. Більшість звикли, що цими питаннями займалися секретарі сільрад, нині – допомагають з цим діловоди. Та це для населення є позитивним. Ми приєдналися до громади торік, і наразі особисто виконую ці обов’язки”, – розповів він у коментарі KV.

Як він зауважив, старостам нададуть дорадчий голос не тільки на виконкомі, а й на сесіях ради. Та найголовніша помилка на його думку – це те, що старост не вибирають, а призначають.

“Громада має самостійно обирати старосту, який буде відстоювати своє село. А якщо староста піде наперекір голові у відстоюванні інтересів свого округу, то його можуть звільнити достроково. Адже старост призначає голова. Громадські обговорення кандидатур є значним плюсом. Голова змушений буде зустрітися із жителями, які зможуть висунути свою кандидатуру”, – каже він.

Виборність посади старости відстоював і керівник Офісу реформ в Київській області, депутат обласної ради Володимир Удовиченко. За його словами, останній варіант закону “Про місцеве самоврядування” відмінив це право, увівши старосту, як члена, до виконкому раду. Та наразі триває дискусія і про скасування цього положення.

“Моє враження, що цього інституту почали боятися. Але він є головною складовою та рушійною силою реформи. Староста повинен мати максимальні можливості для участі в житті громади, як уповноважений представник відповідної території. Це безпосередній зв’язок території села із громадою в цілому та її владою. Думаю, що законопроєкт на статус старост у раді не вплине. Якщо немає виборності старости, то, як на мене, сучасний голова і так має зробити опитування серед населення, поцікавиться їхньою думкою. Сьогодні відбір старост відбувається за якимось особистими вподобаннями, коли дуже важливо, щоб ця кандидатура була все ж ефективною. Мають бути збережені все ж принципи партисипативної демократії – демократії участі. Інститут старост необхідно посилювати і за нього виступає все ж більша частина депутатів. Диспути тривають”, – додав він.