Керівництво України декларує рішучий рух на шляху членства в Євросоюзі. У зв’язку з цим, Міністерству захисту довкілля і природних ресурсів України треба вже зараз в “режимі принтера” подавати на затвердження Верховної Ради пакети законопроектів для приведення вітчизняного законодавства в галузі захисту природи у відповідність до вимог ЄС. Гарним прикладом для нас в цьому напрямку може бути досвід Чеської Республіки. Про це в інтерв’ю “КиївВладі” розповів голова постійної комісії з питань екології Київської обласної ради (КОР) Роман Титикало (на фото).
КВ: Ви не так давно повернулись з Чехії (перебували там 23-27 вересня), куди українська делегація їздила переймати досвід збереження біорізноманіття, виконання низки “екологічних” директив ЄС. Зустрічались з представниками Агентства з охорони природи Чеської Республіки, екологічними громадськими організаціями та керівниками об’єктів природно-заповідного фонду, відвідували їхні природні заповідники. Що сподобалось? Що здивувало?
Читайте: Українці повчаться у чехів берегти природу
Роман Титикало: Що тут сказати. Гарна країна, гарні люди, красива природа. За межами міст багато заповідників, диких тварин, птахів, комах. Полювання дозволене, при цьому, рослинний і тваринний світ захищається більш ніж гідно.
Можна констатувати, що їх система охорони довкілля краща за нашу. Ще й заборонено продовжувати урбанізувати природу. В нас куди завгодно їдеш за місто і повсюди бачиш житлову та іншу забудову, яка межує чи вклинюється в ареали діючих чи потенційно необхідних об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ). Для цього в Україні механізмів вистачає – затвердив відповідний Детальний план території (ДПТ) і вперед. А в Чехії вже досить давно законодавчо заборонено розширення населених пунктів. Вони, щоб зберегти природу, лише ущільнюють вже колись створену міську і селищну, житлову і промислову забудову. Як нам пояснили, коли ми відвідували їх природні парки, те, що ми бачимо десь одинокі будиночки, то – забудова ще 90-х років, більше так не роблять.
Загалом відрядження було потрібним і дуже сподіваюсь, що буде корисним. Більшість нашої делегації становили екологи, працівники національних парків, Українські журналісти, представники Міністерства захисту довкілля і природних ресурсів України. Зважаючи на те, що керівництво України оголосило, що ми йдемо у ЕС прискореним темпом, то Мінекології вже зараз має посилено займатися імплементацією законодавства ЄС в сфері захисту природи.
Чеська Республіка в Євросоюзі з 2004 року і має вагомий досвід та успіх в цьому напрямку. В них вже зараз сумарна територія природно-заповідного фонду (ПЗФ) складає 22% (в ЄС вимагається, щоб мінімум був 15% від території країни, в нас поки що лише 6,9%) і, впевнений, чехи збільшать цей показник до 30% до 2030 року, як це і вимагає Конвенція ЄС по збереженню природи. Інакше, Чехії просто прийдеться сплачувати великі штрафи в бюджет Євросоюзу, бо Єврокомісія кожного року все це перевіряє.
Вважаю, що вивчення досвіду Чехії для нас важливе. На прикладі об’єктів ПЗФ точно можу сказати, що вони в Чехії набагато легше, ніж у нас створюються і охороняються.
КВ: Що означає – легше створюються?
Роман Титикало: Це означає, що в Чехії для створення будь-якого нового об’єкту ПЗФ, чи розширення площі вже створеного заповідника, чи ландшафтного парку, на відміну від України, навіть не потрібно отримувати згоду на це у власника чи користувача землі. Достатньо, щоб науковці Агентства з охорони природи та ландшафту Чеської Республіки обгрунтували цю необхідність і було прийнято рішення про створення такого об’єкту. Тоді до власників землі, включаючи приватних власників, просто доводяться нові правила і обмеження її використання.
Власник такої земельної ділянки при цьому вираховує свої фінансові збитки (наприклад, фермер десь не зможе, як збирався, косити траву, чи саджати картоплю) і подає запит на відповідну компенсацію, яку потім отримує за рахунок державного бюджету. Таку ж компенсацію за законом він отримує, наприклад, за зведення на своїй землі спеціального дротового електричного паркану для відлякування диких тварин та на придбання спеціально навчених собак для пастухів. Також компенсацію фермери отримують і за те, що вовк (в Чехії серед іншого почали збільшувати чисельність вовків) з’їв їх козочку чи теля.
В Україні ж, згідно з чинним законодавством, об’єкт ПЗФ ніяк не створити, якщо власник земельної ділянки не дасть на це згоди. Важелів і законних механізмів отримати таку згоду, скільки б наші науковці і екологи не обгрунтовували необхідність зберегти якусь екосистему в природному стані, не існує. Особливо це стосується приватної власності. Ми на базі нашої комісії в Київській обласній раді, ви знаєте, приділяємо велику увагу цьому процесу, але на практиці створити якийсь заповідник чи заказник виходить тільки, якщо мова йде про землі, які знаходяться у комунальній чи державній власності.
Ми виходимо на місцевих депутатів, працюємо з ними, переконуємо, вони потім приймають відповідні рішення на рівні своїх рад. Вдається не завжди, але хоч так. Наприклад, вже у “лісників” таке погодження отримати буває набагато важче. У багатьох державних структур зовсім інші, в основному комерційні, плани на ці території, а важеля примусу не існує. Так, показник створення ПЗФ по Київській області (під охороною знаходиться близько 10% території) кращий за загальний по країні (6,9%), але цього явно недостатньо.
КВ: Об’єкт ПЗФ можна створити і тільки на папері, у нас так буває не рідко. Можна, наприклад, потім десятиліттями не оформлювати межі таких об’єктів, що фактично унеможливлює їх захист. Чи не може бути так і в Чехії?
Роман Титикало: Ні, в них точно не так, як у нас. В Чехії цим процесом займається Державне агентство з охорони природи та ландшафту, яка має для цього достатні ресурси і повноваження. Ця структура, після створення наукової частини, саме замовляє відповідну землевпорядну документації, вносить необхідні дані в їх публічний земельний кадастр, в якому є окремий “природоохоронний” шар з межами ПЗФ, і встановлює ці межі в натуру. Імплементаційне законодавство ЄС дозволяє чехам це робити набагато швидше, ніж в Україні. Це ж держагентство надалі, силами своїх співробітників і контролює природоохоронний режим на таких територіях – погоджує компенсації, накладає штрафи на порушників тощо.
КВ: А як у Чехії з захистом Смарагдової мережі (території особливого природоохоронного інтересу)? Можливе в них таке явище як у нас, коли ліс, який входить до цієї мережі біля села Мархалівка на Київщині, раптом починає вирубати державна структура для будівництва військового кладовища, незважаючи на підписання Україною Бернської конвенції?
Роман Титикало: Уявити таке в Чехії складно, європейське законодавство фактично робить такі речі неможливими. До речі, державі Україна, думаю, тепер доведеться за порушення зазначеної конвенції сплатити великі штрафи.
Усі розуміють, що військове меморіальне кладовище в Україні потрібне, але явно не за рахунок знищення лісу, який входить до Смарагдової мережі. Ми на засіданнях екологічної комісії КОР “розбирали” цю ганебну ситуацію двічі і направили претензійні висновки з обгрунтуваннями і до державної установи (ДУ) “Національне військове меморіальне кладовище” і в інші органи. Потім ці висновки були прийняті до уваги судом, в якому Київському еколого-культурному центру (КЕКЦ) вже вдалося оскаржити відповідну постанову нашого Кабміну. Суд першої інстанції вже став на сторону охорони природи. При цьому, роботи по будівництву військового кладовища не зупиняються. Таке можливе лише у нас, не в ЄС. І тільки тому, що затвердивши, наприклад, ту ж Бернську конвенцію, Україна не імплементувала її положення потім в багато інших вітчизняних законів.
КВ: Тобто природоохоронне законодавство Чеської республіки працює на порядок краще за наше тому, що тримає “високу європейську планку”? На Ваш погляд, що в нас треба міняти в цьому напрямку в першу чергу?
Роман Титикало: Чехія по території в сім разів менша за Україну, але в їхньому Міністерстві захисту довкілля природно-заповідною справою займається 40 людей. У відділі ПЗФ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України цим займається лише 17 працівників. В Чехії є чотири національні парки, в яких охороною природи займається 150 працівників, в 14 регіональних державних адміністраціях питаннями ПЗФ та охороною природи займається біля 100 працівників. В наших обласних адміністраціях, для порівняння, по одному – два працівника. Ця диспропорція в чисельності спеціалістів – сама по собі якесь непорозуміння.
Плюс, повторюсь, Агентство з охорони природи та ландшафту – дуже ефективна установа, в якій налічується десь 500 працівників. Нічого подібного у нас немає, але воно нам необхідне. Головне, що функції цього Агентства повністю відрізняються від функцій профільного міністерства. У Міністерстві захисту довкілля Чеської Республіки лише пишуть проекти законів, нормативні акти і методології тощо. Виконанням і контролем за дотриманням всієї цієї бази правил займається вищезазначене агентство. У нас інакше. Міністерство захисту довкілля і природних ресурсів України одночасно займається і створенням правил, і погодженням створення об’єктів ПЗФ, і видачею різних ліцензій, і контролем за дотриманням всього цього. Це провокує корупцію в цій сфері.
Так, при нашому Міндовкілля є і працює Екологічна інспекція. Але ця структура, крім того, що повністю підпорядкована міністерству, ще й займається дуже великим спектром питань, включаючи контроль за викидами і екологічними нормами в промисловому секторі. Через це до контролю над дотриманням законодавства в сфері ПЗФ, можна сказати, просто “руки не доходять”.
КВ: Можна зробити висновок, що для покращення ситуації в сфері охорони природи і набуття реальних шансів на вступ в ЄС, в Україні треба вже вчора приймати величезну кількість законодавчих змін?
Роман Титикало: Так, безумовно.
Фото: Романа Титикало
Спілкувався Марк Красногородський
КиївВлада