Від початку повномасштабної війни росії проти України, на території Київщини із 28 місцевих судів частина опинилася під окупацією та у зоні активних бойових дій. Про те, наскільки зазнала руйнувань в пристоличному регіоні судова інфрастраструктура, чи вдалося евакуювати справи і коли відновиться правосуддя на звільнених територіях в інтерв’ю КВ розповіла очільниця Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області Світлана Шевченко.
KВ: Яка ситуація із судами на території Київщини? Скільки об’єктів інфраструктури постраждало?
Світлана Шевченко: На території Київської області працює 28 місцевих загальних судів. Постраждало чотири райони. Найбільше зазнав руйнувань Бородянський районний суд – його фактично знищено. Та, на щастя, ніхто не постраждав, вдалося зберегти судовий архів, всі справи: і тривалого зберігання, і поточні справи. Також постраждало приміщення Макарівського районного суду: осколки, вибиті шибки – для його відновлення знадобиться багато часу. Аналогічна ситуація з Ірпінським міським судом. Крім того, там було зафіксовано проникнення в приміщення суду з пошкодженням оргтехніки. Та, зауважу, всі архіви та справи збережені. Якщо порівнювати окуповані території, то найменше постраждав Іванківський райсуд. Тут лише кульові отвори у вікнах.
KВ: Орієнтовно, коли всі ці суди зможуть відновити свою діяльність та здійснювати правосуддя на Київщині?
Світлана Шевченко: Вірогідно, що Іванківський райсуд, із тих, де була змінена територіальна підсудність, найпершим відновить свою роботу. Як тільки там відновлять електропостачання, судовий апарат зможе взятися за виконання своїх повноважень. Орієнтовно, суд може відновити свою роботу вже з початку наступного тижня. Щодо Ірпінського, то там теж ще мають провестися роботи з відновлення електропостачання, замовлено нові склопакети. Необхідне ще буде провести генеральне прибирання і через два тижні можна запускати його роботу.
Макарівський суд продовжить роботу у своєму приміщенні. Працівники, навіть, мають намір працювати у приміщенні, не очікуючи на заміну склопакетів. Колектив суду самотужки перекрив розбиті вікна плівкою, провів весняну толоку. Звичайно, що перед цим на території довелося попрацювати саперам. Затримка лише у відновленні освітлення, а загалом там вже готові здійснювати правосуддя.
KВ: Виходячи із складної ситуації в Бородянці, яка доля там місцевого райсуду?
Світлана Шевченко: Також наразі ведемо відповідні перемовини з відновлення роботи суду. Зібрали відповідні листи та звернення, нас підтримує і голова судової адміністрації й обласна військова адміністрація щодо перенесення роботи Бородянського райсуду за адресою: селище Бородянка, вул Шевченка, 3. На другому поверсі цієї будівлі розміщується казначейська служба. Адміністрація суду зможе тимчасово розміститися на першому поверсі. Так, приміщення невеликі, але головне зараз відновити правосуддя в Бородянському районі. Це стане можливим, сподіваємося найближчим часом, коли вдасться здійснити переїзд.
Адже як відомо, Бородянка найбільше постраждала від окупації – знищено 80% інфраструктури. Наразі обмежено доступ на територію і для громади, які були змушені тимчасово виїхати. Але голова суду на місці, як і частина правників апарату. Зараз вони перебувають у відпустці, оговтуються від пережитого.
Загалом в апараті цього суду працює 28 працівників, в штаті – п’ять судів. Так ось із 28 – в 21 працівника апарату та чотирьох суддів житло або зруйноване, або пошкоджене. Працівники фактично залишилися без даху над головою. Проте люди мають чітку патріотичну позицію і не бажають переїздити, тож тимчасово шукатимуть прихистку у своїх друзів, сусідів, рідних, знайомих. Вони хочуть жити і працювати саме у Бородянці.
KВ: За фактом, коли розпочалися воєнні дії, Бородянський райсуд ще працював чи судді та працівники апарату були відправленні у тимчасову вимушену відпустку?
Світлана Шевченко: 24 лютого, коли розпочався широкомасштабний наступ російських військ, суд ще працював і здійснював правосуддя. 26 лютого розпочалися перші обстріли, в тому числі і по приміщенню суду. Зокрема, вибило вікна, наступного, 27 лютого, був обстріляний вже фасад будівлі. І вже наступного дня через авіабомбардування приміщення суду було повністю зруйновано.
Зокрема ще 27 лютого працівники суду, під керівництвом голови разом із службою судової охорони, до пізньої ночі рятували справи і виносили із приміщення суду найцінніше. 28-го голова ще розглядав санкцію про продовження тримання під вартою. Тож, коли було скинуто авіабомбу, голова перебував поряд із будівлею суду. Коли вже розпочалися активні бойові дії, були працівники, які залишалися ще в Бородянці. 7 квітня ми, зокрема, перебували в Бородянці і голова райсуду показував нам наслідки війни. Подивились на будинок однієї із суддів. Він повністю зруйнований. Судді разом зі своїми старенькими батьками вдалося вижити виключно через те, що вони переховувалися у льосі. Зрештою більшості вдалося виїхати. Загалом всм працівникам судового апарату Київської області вдалося залишитися живими та здоровими.
Голова Верховного Суду змінив територіальну підсудність Бородянського райсуду на Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд. Тож термінові справи продовжували розглядатися вже переяславськими суддями, на більш безпечній території. Це, зокрема, кримінальні провадження та клопотання слідчих та прокурорів, продовження тримання під вартою. Цивільні справи на той час не розглядалися. Загалом під час воєнного стану, відповідно до законодавства, суди продовжують здійснювати правосуддя. Та і надалі на суддів чекає дуже багато роботи – мародерство, адмінправопорушення тощо.
KВ: Яким чином вдалося врятувати напрацьовані архіви?
Світлана Шевченко: Архіви із Київської області не вивозилися. А Бородянському райсуду, у цьому плані взагалі пощастило, бо весь архів було переміщено у безпечне місце і, таким чином, він залишився неушкодженим. Вся канцелярія, справи, печатки та трудові книжки – все вціліло, навіть, офісний папір. Аналогічна ситуація і в інших судах. Загалом архіви дуже об’ємні, але працівники зуміли їх зберегти.
KВ: Зважаючи на ту кількість паперових справ, чи після війни не планується робота щодо їхнього оцифрування? Важливість цього питання, наскільки відомо, піднімалося на рівні держави неодноразово.
Світлана Шевченко: Звичайно, що плани такі є. І Державна судова адміністрація України переймалася і займалася цим питанням. Як і наше Державне підприємство “Інформаційні судові системи”. Питання у значному технічному оснащенні, а це у свою чергу – значні кошти. Насправді, якщо порівнювати практику оцифрування в інших країн, то цими процесами мали б займатися відповідні підприємства. Але тут також не обійтися без фінансування. Загалом інструкції з оцифрування почали впроваджуватися ще з 2010 року. Також поступово впроваджується Єдина судова інформаційна телекомунікаційна система (скорочено ЄСІТС, – KВ) і триває оцифрування всіх поточних матеріалів. Мова йде про оцифрування архіву справ до 2010 року, тобто про архіви тривалого зберігання.
Нагадаємо, як раніше повідомляла KВ, міста та села Бучанського району на Київщині одними із перших прийняли на себе ворожий удар “другої армії світу”. Свою сторінку в історію боротьби у війні росії проти України вписала і Дмитрівська громада. Загалом до тергромади входить 14 сіл. Це – Бузова, Буча, Горбовичі, Гурівщина, Дмитрівка, Капітанівка, Личанка, Лісне, Любимівка, а також – Мила, Мрія, Петрушки, Хмільна та Шпитьки.
Читайте: Зруйнований суд у Бородянці хочуть якомога швидше відновити
Фото: колаж KВ, фото Facebook Верховного Суду
