Українці проти ментальних та релігійних зв’язків з росією, але за “традиційні цінності” як вони їх самі розуміють – ефемерний конструкт, який рф у своїй країні використала серед інших ідеологічних примар задля виправдання повномасштабного російського вторгнення в Україну. Більшість опитаних соціологами людей кажуть, що вони – з Православною Церквою України (ПЦУ, на противагу УПЦ МП), але чимало громадян відверто втомились від православних юрисдикцій, і щодень в Україні більшає атеїстів “Київського патріархату”.
Про це KВ стало відомо з релізів (перший, другий, третій) Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) за результатами опитувань, здійснених у липні 2022 року й оприлюднених у серпні.
Згідно опитування, абсолютна більшість українців – 79% – вважають, що між Україною і росією мають бути закриті кордони з візами та митницями.
Лише 11% вважають, що Україна і росія мають бути незалежними, але дружніми державами з відкритими кордонами без віз і митниць.
Але є і такі, хто попри війну виступають за об’єднання в одну державу – 1%, на межі похибки (але показово, що ці люди готові заявляти про такі свої переконання).
Порівняно з періодом перед повномасштабним вторгненням (станом на лютий 2022 року) з 44% до 79% зросла частка тих, хто вважає, що між Україною і росією мають бути закриті кордони з візами і митницями. Натомість з 48% до 11% стало менше тих, хто виступає за “дружні” відносини між країнами.
Також з 5% до 1% знизилася частка тих, хто виступає за об’єднання в одну державу. Але такі люди все ж є.
При цьому, мова – не має значення: для переважної більшості українців росія є ворогом після 24 лютого. Навіть для російськомовних – закриті кордони і з митницями.
“Результати (…) соціологічних досліджень засвідчують, що в різних аспектах українці остаточно прощаються з російською імперією.
У випадку бажаних відносин з росією українці пройшли умовних три етапи: спочатку в період до 2013 року, тобто до початку Революції Гідності, упевнено знижувалася частка тих, хто прагнув об’єднання України і росію в одну державу. Таких ще в квітні 2008 року було 20%, а в листопаді 2013 року – лише 9%. Утім, частка тих, хто відстоював “закриті” кордони лишалися незмінною на рівні 10-12%, тобто частина українців перейшли від ідеї “об’єднання” до ідеї “дружніх відносин”.”, – коментує Антон Грушецький, заступник директора КМІС.
Він же нагадує, що починаючи з 2014 року “ідея “об’єднання” остаточно маргіналізувалася і трималася на рівні 5-6%. Натомість більш упевненої ваги набула ідея “закритих” кордонів, яка втім мала 40-45% підтримки до лютого 2022 року і переважала лише на Заході, у той час як на Півдні і Сході продовжувала переважати думка про те, що держави мають бути “дружніми” без віз і митниць (загалом по Україні таких було 45-50%)”.
Можливо також, що “справа не в “дружніх” стосунках, а в тому, що багато українців мають родичів в Росії і хотіли б залишити потенційну можливість з ними бачитися без перешкод у вигляді віз та митниць. Так, за даними нашого опитування листопада 2021 року 43% українців відповіли, що у них є близькі родичі в Росії (ще 14% відповіли, що є родичі в Росії, але вони не вважають їх близькими). Частка респондентів, які мають таких родичів зростає від 33% на Заході до 53% на Сході”.
Але “після лютого 2022 року агресивність керівництва росії і “звичайних” росіян разом із звірствами російської армії поховали і ідею “дружніх” і “зручних” відносин”.
“Не тільки на рівні України в цілому абсолютна більшість вважає потрібними візи та митниці з росіянами, але і у всіх регіонах ця думка абсолютно переважає. Українці незалежно від регіону чи мови прагнуть відгородитися від росії”, – резюмує КМІС це дослідження суспільної думки.
Інше дослідження того самого КМІС свідчить: переважна більшість респондентів продовжують себе ідентифікувати як православні.
Наразі 72% респондентів ідентифікують себе як православних.
Серед Православних Церков “лідирує” Православна Церква України (ПЦУ, загалом 54% серед усіх респондентів зараховують себе саме до ПЦУ, 4% ідентифікують себе з Українською Православною Церквою Московського Патріархату, УПЦ МП).
Ще 14% вважають себе просто православними, без конкретизації.
Порівняно з 2021 роком частка тих, хто ідентифікує себе з ПЦУ, зріс з 42% до 54%. Натомість з 18% до 4% знизилася частка тих, хто ідентифікує себе з УПЦ МП.
Окрім православ’я найбільше респондентів ідентифікували себе як атеїстів (10%) і греко-католиків (8%).
При цьому, у всіх регіонах найбільше людей ідентифікують себе саме з православ’ям, а саме – саме з ПЦУ (від 59% у центрі країни до 42% на її сході).
УПЦ МП називають своєю релігійною організацією 3-6% залежно від регіону (“навіть на Сході і Півдні – лише 5-6%”).
Водночас зростає частка тих, хто вважає себе православним, але не зараховує себе до жодного патріархату.
І – все більше атеїстів.
І навіть серед російськомовних росіян хоча переважання й відносне, але все-таки 36% зараховують себе до саме ПЦУ, у той час як до УПЦ МП – 13%.
Що важливо, то це, – як коментують соціологи у своєму релізі, – “у цьому опитуванні ми вивчали саме самоідентифікацію респондента. Іншими словами, респондент може ходити до іншої Церкви (наприклад, тому що в його населеному пункті інших варіантів немає) чи взагалі не відвідувати будь-яку, але в питанні самоідентифікації робити певне “політичне” рішення (звідси і жарти про “атеїстів Київського Патріархату”)”.
Нарешті, “консолідація громадської підтримки євроінтеграції та отримання Україною статусу кандидата на вступ до ЄС активізували дискусії щодо бажаних цінностей українців (особливо на тлі ухвалення Стамбульської конвенції)”.
“Насправді, справжнє наукове дослідження цінностей потребує кропіткої роботи та застосування комплексних методик (як, наприклад, у European Social Survey або European Values Survey), і неможливо одним чи декількома запитаннями визначити, які цінності поділяють українці, – кажуть соціологи КМІС у своєму релізі. – Нашим же завданням було проілюструвати, що в українських реаліях дискусії про “традиційні” цінності (у цілому, без деталізацій і глибини) контекстно залежні і залежно від їх “позиціонування” можна отримати різні, навіть протилежні результати”.
Не-соціологічною мовою можна сказати, що як для українців закон “що дишло”, так рівною мірою й “цінності” для них – “як вийшло”.
Цитуючи соціологів: “коли “традиційні цінності” є “чисто українськими”, вони безумовно перемагають – 78% вважають, що саме їх треба поширювати і зміцнювати. При цьому підтримують поширення і зміцнення саме європейських / Західних цінностей 12%”.
Проте, “якщо “традиційні цінності” ідуть в “обгортці” “спільних для східних слов’ян” із згадуванням росіян та білорусів, то в цьому випадку вже лише 33% віддають їм перевагу”.
А водночас 51% віддають пріоритет європейським (“західним” цінностям).
КМІС упродовж 6-20 липня 2022 року провів всеукраїнське опитування громадської думки “Омнібус” 2000 респондентів методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.
Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% – для показників, близьких до 10%, 1,1% – для показників, близьких до 5%.
Соціологи зауважують: “За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2.5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати менше респондентів, що проживають в окупованих населених пунктах, зокрема їх кількість складає 0.2%. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах” війни.
За даними аналітичної системи YouControl, ТОВ “Київський міжнародний інститут соціології Лтд” (*) зареєстровано 30 грудня 1992 року. Керівником та співзасновником ТОВ є киянин Володимир Ілліч Паніотто (32%). Крім нього співзасновниками ТОВ значаться кияни Тетяна Володимирівна Пясковська (7%), Наталія Миколаївна Харченко (22%), Валерій Євгенович Хмелько (27%) та Володимир Валерійович Хмелько (12%). Обидва Хмелька зареєстровані за тією ж адресою.
Читайте: У бою з окупантами загинув єромонах ПЦУ Пимен Пеприк
* ТОВ “Київський міжнародний інститут соціології Лтд” (код ЄДРПОУ: 13684906)
Фото: “Прямий”
