Військові дії у багатьох регіонах країни змусили фермерів шукати більш безпечні місця для ведення бізнесу. Аграрні підприємства, що релокуються, стають прикладом адаптації в нових умовах. Водночас релоковані підприємства створюють робочі місця, підтримують місцеву економіку і демонструють стійкість агросектору під час війни. Київська область також стала однією з ключових точок для релокації аграрних підприємств. Попри відсутність чіткої статистики, вдалося встановити кілька успішних кейсів, які розповідають про відновлення діяльності агрохолдингу, козиної ферми та фермера, який відродив на Київщині власний сорт часнику. З якими основними викликами та складнощами зіштовхуються релоканти та як відбувається адаптація до нових умов – у матеріалі КВ.
Як дізналася КВ, з початку повномасштабної війни Міністерство економіки України реалізує програму з релокації українських підприємств, що перебувають на території бойових дій. Програма дозволяє бізнесам перемістити виробничу потужність до 16 умовно безпечних регіонів, до яких включена і Київська область. У її рамках підприємствам допомагають у виборі місць, перевезенні обладнання, розселенні працівників та відновленні логістичних ланцюгів. Подати заявку на релокацію можна через систему «Прозорро.Продажі”.
Хоча найбільше переїхало в західні частини країни, Київська область залишається привабливою для релокантів. Так, за даними Опендатабот, майже 19 тис. компаній переїхало від початку 2022 року, Найпопулярнішими напрямками для релокації бізнесу виявилися Київська та Закарпатська області.
“Переважно, для переїзду обирають Київську область — 546 переїздів. Це майже кожна друга релокація бізнесу від початку повномасштабної війни. А найпопулярнішим став маршрут з Києва до Київської області: 359 релокацій. Фактично, 30% усіх випадків, коли бізнес переїздить в область, припадають на цей маршрут”, – за даними Опендатабот.
З цих даних на сільське господарство припадає 7,7% або 90 підприємств.
Київщина
Виявилося, що як такої статистики релокованих сільгосппідприємств в Київській області ніхто веде. Зокрема, депутат Київської обласної ради та голова постійної комісії з питань агропромислового комплексу та земельних відносин Олександр Леляк у коментарі КВ зауважив, що обласною радою не розглядалися будь-які питання щодо релокованих господарств, які переїхали на Київщину з прифронтових територій або потребують підтримки у відновлені господарства.
“До нас таких звернень поки не надходило зовсім. Більше, жодних статистичних даних з цього питання також немає. Раніше можна було отримати таку інформацію через управління агропромислового розвитку, але зараз, згідно з чинним законодавством, господарства не зобов’язані подавати свої дані в управління. Якщо працівники адміністрації проводять опитування, то фермери можуть або відповісти, або ні”, – розповів КВ депутат.
За його словами, не передбачені в обласному бюджеті і програми підтримки таких фермерів чи підприємств.
“Є програма компенсації за худобу, але вона досить невелика. Торік вона діяла лише для деокупованих територій Київської області, але частина грошей не була до кінця використана, тому зараз розповсюджується вже на всю область. Комісія при АПК вже розподілила ці кошти на поточний рік. Що стосується наступного року, бюджет ще не прийнятий, тому поки не можу сказати, чи буде фінансування. Та є багато зарубіжних грантових програм для розвитку сільського господарства. Наприклад, підприємство, яке має 20 млн прибутку, може отримати грант до 50 млн, якщо воно інвестує певну частину в розвиток господарства. Але для цього є дуже серйозні вимоги та перевірка документів”, – додав Леляк.
Фактично не вдалося змоделювати статистичну картину й спираючись на дані від Управління агропромислового розвитку КОДА. Адже як зауважив, депутат Леляк, щоб одержати таку інформацію управлінню довелося робити відповідні запити вже до місцевих громад.
Так, дійсно, у відповіді Управління АПР КОДА на запит КВ зазначено, що наразі лише діє Комплексна програма розвитку сільського господарства та сільських територій Київської області на 2024-2027 роки. Вона передбачає фінансову підтримку розвитку галузі тваринництва та льонарства, зокрема часткове відшкодування вартості закуплених племінних телиць, нетелей, корів та насіння льону. Також ведеться робота над впровадженням нових напрямків підтримки сільгоспвиробників, які сприятимуть створенню нових виробництв для переробки сільгосппродукції та розширенню потужностей наявних виробництв. Працює Управління і над залученням грантів від іноземних донорів для відновлення АПК.
Згідно з інформацією, наданою Управлінням, до переліку сільгосппідприємств, які були переміщені з тимчасово окупованих територій, увійшло лише два, які релокували свою діяльність на територію Київщини. Це – ТОВ “Харвіст Холдинг” та ФОП Захаренко Іван Іванович.
ТОВ “Харвіст Холдинг” було переміщено з Донецької області (м. Маріуполь), зараз функціонує в Київській області село Бишів Фастівського району. До релокації підприємство налічувало 18 працівників, а після — 14 осіб. Але як зауважують у самій компанії, у них відбулася лише юридична перереєстрація ТОВ, оскільки до війни вело свою діяльність в Київській та Житомирській областях. HarvEast – український агрохолдинг, який займається вирощування соняшнику, кукурудзи, пшениці, нішевих культур та насінництвом.
Після деокупації регіону компанія змогла відновити діяльність на Київському активі у квітні 2022 року, через що відбулася затримка з виконанням польових робіт. На це вплинула і потреба у розмінуванні близько 10 тис. га землі. Частина техніки також була пошкоджена через обстріли.
Земельний банк на 1 червня 2024 року складає 25 тис. га. З початку військової агресії рф в Україні HarvEast втратив контроль над 150 тис. га в Донецькій області, ці землі зараз знаходяться на тимчасово окупованих територіях. Також під час окупації військові рф захопили частину техніки, яка належить компанії HarvEast.
У 2023 році компанії вдалося впровадити сивозміну: зменшили посівні площі під кукурудзою та збільшили площі під соняшник і озимий ріпак, а також почали вирощувати нові культури, такі як озимий горох. Також компанія запустила нову ділянку зрошення на 165 гектарів, а в липні 2024 року ввела в експлуатацію 5 нових дощувальних машин. Крім того, Холдинг забезпечує роботою працівників у Київській області, які евакуювалися з окупованих територій.
Інше підприємство, ФОП Захаренко Іван Іванович, яке займалося вирощуванням зернових культур і часнику, переміщене з Запорізької області до Київської (село Михайлівка, Білоцерківський район), у якого до релокації працювало 10 працівників.
КВ вже розповідала історію фермера Івана Захаренка, який зумів досягти значних успіхів у вирощуванні винограду та часнику, але через окупацію вимушено залишив Приазов’я. Попри втрату всього майна на півдні, він зміг відновити вирощування власного сорту часнику на Київщині, де нині фермер обробляє 6 гектарів землі та планує розширити посівні площі.
“Лиманська Коза”
Крім того, КВ вдалося розшукати ще один ФОП, яка також релокувалася до пристоличного регіону – «Лиманська Коза». Це – екоферма, історія якої почалася з кількох кіз на мальовничій Херсонщині в Станіславі. Після вторгнення росії у 2022 році родина Білозоренків — Олена та Валентин, власники ферми, — змушені були пережити понад вісім місяців окупації. Вони залишалися на фермі, попри нестачу продуктів та щоденні обстріли, ризикуючи життям, адже не могли покинути своє господарство.
Після звільнення села від окупації родина ще рік намагалася відновити діяльність, але обстріли не припинялися. Переломним моментом став обстріл, який пошкодив приміщення ферми. Знайшовши притулок для тварин у безпечному місці, сім’я вирішила переїхати на Київщину восени 2023 року. Зараз “Лиманська Коза” діє в селі Гвоздів поблизу Василькова.
“Ми не могли евакуюватися, тому що у нас було 11 собак і 8 котів, яких ми підібрали, коли інші люди виїжджали й залишали своїх тварин. Ми не могли їх залишити, тому й залишились в окупації. Після деокупації ще рік ми не збиралися переїжджати, бо, по-перше, потрібно було перевезти 33 тварини, а це дуже складно. Останній обстріл в серпні 2023 року пошкодив наш дім і знищив корм для тварин, а чоловік отримав травми, йому знадобилася операція. Після того ми серйозно замислилися про переїзд на Київщину, та і наша донька в Києві. Почали шукати місце, де можна було б і тварин утримувати, і продовжити виробництво сиру, адже це для нас єдине джерело доходу. Пошуки не давали результатів, але відгукнулися з часом Олександр та Олена Смолянські, які запропонували власну покинуту ферму під Києвом, а також додатково кімнату для нас. Усе сталося дуже швидко. Завдяки допомозі Херсонської ОВА ми знайшли перевізника для тварин. Переїзд вдалося організувати за кілька днів завдяки британським благодійникам. Усі наші друзі та волонтери допомогли нам — ми перевозили тварин, а також усе необхідне обладнання для сироварні. Нас щиро прийняли, а простора ферма стала справжнім раєм для кіз. Ферма знаходиться в прекрасній місцевості під Києвом, де рослинність і клімат виявилися ідеальними для козячого господарства”, – розповіла Олена Білозоренко.
За її словами, на новому місці родина продовжує виробляти сир. Основна проблема — це нове обладнання для сироварні, на яке бракує коштів, організація закупівлі та зберігання кормів для тварин, водопостачання.
“Ми дуже сумуємо за домом, і цей процес адаптації на новому місці дається нелегко. На Херсонщині все було набагато простіше: наш рідний край був добре розвинений для фермерства, і сусіди теж були фермерами. Ми могли купувати зерно, зберігати його у них і мати доступ до необхідних кормів для тварин. Але тут, на Київщині, ситуація інша: великі відстані, дорогий транспорт, і це сильно підвищує витрати на корми. До війни на Херсонщині ми активно займалися екотуризмом з дегустацією наших сирів та козотерапією. Наше село було чудовим місцем для туризму — красиві пагорби, природа, Лиман, усе це приваблювало гостей. Планували розширювати цю діяльність. Тут, на Київщині, також є дуже гарні місця, і ми сподіваємося, що з часом зможемо розвивати туризм і тут. Завдяки отриманому гранту в 300 доларів ми змогли купити альтанку для гостей і електричний мопед для перевезення води для тварин. Однак нам дуже не вистачає житла і більш стабільних умов для ведення господарства, тут усе нове, і ці труднощі додаються до вже важкої ситуації. Ми маємо намір продовжувати свою діяльність, але маємо вирішити багато проблем, щоб зробити це місце комфортним не тільки для нас, а й тварин та гостей, які починають приїжджати до нас. На Київщині, природа та місцевість дуже красиві, і ми хочемо зробити це місце ще кращим для людей, які потребують допомоги”, – додала вона у коментарі КВ.
Зокрема, родина мріє про відкриття мініпансіонату для реабілітації військових, внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та інших постраждалих від війни, включаючи сесію сироварства та козотерапію для психологічного відновлення.
“Ці тварини мають особливу здатність давати тепло і допомагати людям емоційно. Кози насправді допомагають людям відновлюватися психологічно. Спілкування з ними є ефективною формою терапії, яка дуже добре працює для тих, хто переживає стрес або травму. Я переконана, що кози — це не просто тварини, а справжні помічники у реабілітації, особливо для військових або людей, які постраждали від війни.
Нагадаємо, що після деокупації Баришівської громади на Київщині перепелина ферма ТМ “Чарівний птах” стала прикладом стійкості українських виробників, які, попри значні руйнування, відновлюють своє виробництво, дотримуючись принципів сталого розвитку. “Чарівний птах” є одним із найбільших виробників перепелиних яєць не лише в пристоличному регіоні, а й в Україні, входить до рейтингу Forbes – 250 найперспективніших підприємств країни. До війни їхня продукція продавалася в відомих супермаркетах, столичних ресторанах та мала популярність у санаторіях.
Фото: колаж КВ
КиївВладаМатеріал створено за підтримки IDEM (Institut für Demokratie, Medien und Kulturaustausch e.V.) в рамках проєкту МediaДім сталого розвитку для локальних журналістів
Ігор Дармостук
