Денис Борисенко – фахівець у сфері фінансів з двадцятилітнім стажем роботи в державних структурах. Сьогодні він балотується у депутати до Київради у Деснянському районі від політичної партії “ЗА Майбутнє” з інноваційною програмою. Обираючи округ на Троєщині, Денис поставив собі амбітну мету – реорганізувати цю територію.
– Денисе, яким був ваш шлях до політики?
– Я народився у Павлограді. У мене було звичайне дитинство: шахтарське провінційне місто, дитячий садок, школа, тричі на рік відпочинок на морі. Навчатись я поїхав у Дніпропетровськ, там пройшли мої студентські роки. Але замість того, щоб після навчання йти грати у футбол чи “валяти дурня”, я йшов у офіс, працював. Це був офіс компанії, яка займалась кур’єрською доставкою, її організували мої друзі. Спочатку я працював там безоплатно, вивчав справу, потім виріс до директора, а згодом – і партнера. Таким став мій перший бізнес. Пізніше були й інші бізнеси, наприклад, торгівля комп’ютерною технікою. Я програміст за першою освітою, тому я розумів що це таке. Потім я почав займатися політикою. У 2006 році став депутатом Дніпропетровської обласної ради.
Понад 10 років тому переїхав до Києва. У 2015-му я став депутатом Київської обласної ради від Немішаєвого. Я живу в Ірпені і все Немішаєве об’їздив на велосипеді. Для мене це була зрозуміла територія, люди, тому я обрав цей округ і почав ним займатися.
– У вас був досвід навчання в Німеччині. Розкажіть про нього детальніше.
– У 2010 році ми створили партію “Україна майбутнього”. Цією політсилою ми пройшли на різні рівні рад у Дніпропетровській області, потім розбудовували її на державному рівні. Я був заступником голови партії, керівником секретаріату. З нуля будував роботу партії, і важливим етапом цієї роботи став аналіз різних європейських і світових ідеологій. Вивчаючи їх, ми визначилися, що нам більше відповідає ліберальна ідеологія. Встановили контакт з Фондом Фрідріха Науманна. Напередодні були парламентські вибори-2012, тому ми з партією поставили для себе мету: до початку виборів інтегруватися в ліберальну європейську сім’ю.
Почали дуже щільно працювати, і в фонді тоді багато хто був здивований, що в Україні вперше з’явилася партія, яка так реально і системно просувала ліберальну ідеологію в країні і досягала в цьому успіхів.
Тоді мені запропонували поїхати на курс політичного лідерства в місто Гуммерсбах, в Академію Теодора Гойсса. Я поїхав і вчився разом з людьми з різних країн – Бразилії, Аргентини, Південної і Східної Азії, Африки.
– Ви також вели боротьбу з піратством.
– Це було у 2002-му, коли боротьба з піратством, легалізація програмного забезпечення були в тренді. Тоді в Україні за підтримки Всесвітньої організації інтелектуальної власності створили інститут державних інспекторів. Їх призначали на кожну область. У Дніпропетровській області таким інспектором став я. Пройшов конкурсний відбір. Мені дуже подобалася ця робота! Вона дозволяла спілкуватися з різним контингентом людей. Держслужбовці, працівники відділу культури й освіти, мер, губернатор, правоохоронна система, торговці на ринку і навіть криміналітет! Зіштовхувався з різними людьми. Тоді я дуже якісно удосконалив навички комунікації.
– Зараз ви балотуєтесь до Київради у Деснянському районі. Яке ваше бачення району та його проблем?
– Коли я обирав, де балотуватися, вирішив проїхати Києвом і подивитися, відчути те місце, де я міг би бути більш корисним. Троєщина нагадала мені місця мого дитинства, юності, студентства – Павлоград, Дніпропетровськ. Наче в молодість повернувся – все мені зрозуміло, все знайоме, я жив в такій атмосфері. Але в Павлограді я був бізнесменом, а тут я чиновник, політик і можу багато вирішувати. Ця територія кидає серйозні та цікаві виклики! Це буде перспективна і корисна співпраця для мешканців цього району. Тому я вибрав 4-й округ.
Це унікальний район Києва, іншого такого немає. Віддалений, важкодоступний через незручне і застаріле транспортне сполучення, що живе окремим від усього міста життям. На Троєщину неможливо потрапити випадково, її не можна проїхати транзитом. Ти або там живеш, або їдеш туди з якоюсь метою: до друзів, на роботу, на зустріч. Тому на Троєщині “всі свої”.
По суті, це навіть не район, це потенційне невелике місто. Місто в місті. І у Троєщини, як у міста, повинні бути всі необхідні елементи міського життя. Логічна інфраструктура, доступні сервіси, всі рівні освіти, а не тільки середні школи, всі опції охорони здоров’я, системи безпеки, соціальна допомога в повному обсязі, інклюзія, рекреація, місця для концентрації молоді, локації для людей старшого покоління, місця для публічних дискусій.
– Ви вважаєте, що можете вирішити наявні там проблеми. А ви знаєте чим займався там ваш попередник? Чим ви кращі за нього?
– Я представляю партію “ЗА МАЙБУТНЄ”. Ми думаємо про майбутнє. Тому міркувати про дії попередників немає ні часу, ні сил. Ми думаємо про майбутнє, хочемо побудувати там іншу інфраструктуру, створити там іншу атмосферу. А попередники… Ми ж бачимо результати. 29 років Троєщина стоїть без якісних змін. Так, там щось зроблено, не буду казати, що все погано. Там є хороші проекти, територія доглянута, чисто. Але видно, що район застряг в часі – десь у 90-х, 2000-х. Немає сучасного наповнення, яке вже є по всьому світу. Там є можливості реалізуватися і показати, що місто і територія можуть бути зовсім іншими. Треба проектувати майбутнє, треба думати, мріяти і отримувати нові результати.
У партії “ЗА Майбутнє” є напрацювання і розуміння, яким має бути новий Генплан Києва і якою має бути стратегія його розвитку. Свої починання ми прописуємо і збираємося втілювати за участю киян. Ми не станемо витрачати бюджетні гроші на непотрібні споруди, коли в місті є реальний запит на місця для дозвілля, концертні зали, в деяких районах – лікарні!
– Коли йдеться про Троєщину, найгостріше, мабуть, стоїть транспортне питання. Як ви збираєтесь його вирішувати?
– Воно не найгостріше. Сьогодні кожен другий, хто балотується по Троєщині або в крісло мера, вважає своїм обов’язком пообіцяти троєщинцям метро. Я не буду говорити про примарність цієї обіцянки, я просто уявив, що метро взяли і дійсно побудували вже сьогодні. Що це дасть людям?
Район відразу ж охоплять недобросовісні забудовники, наплодять будинків-спальників без дитячих садків та іншої необхідної інфраструктури, ціна на оренду і купівлю квартир зросте, але чи район стане кращим? Троєщинці почнуть більше платити за своє житло, продовжуючи трохи швидше, ніж зазвичай, добиратися по всьому Києву, щоб заробити на цю оренду або купівлю. А справжня мета грамотного проектувальника повинна бути такою: кияни мають захотіти їхати на Троєщину. Щоб попрацювати, повчитися або продати там свої послуги, сервіс. Мешканці Троєщини повинні отримати доступ до роботи, навчання, дозвілля – у себе в районі. Це ключ до розвитку території. І поки метро ще не побудоване, тут потрібно грамотно організувати простір. Цим і займаюсь я та мої колеги у партії “ЗА Майбутнє”.
І, звичайно, ті, хто читав програму нашої партії, знають: ми пропонуємо інновацію в транспортній системі міста, у нас є рішення зі створення системи паркування. Звідки гроші? З бюджету. При грамотному і головне прозорому розподілі коштів все це можливе.
– Ви йдете до Київради з партією “ЗА Майбутнє”. Чому?
– За час перебування в політиці я зрозумів, по-перше, мені дуже важливі цінності тих людей, які мене оточують, які зі мною в команді. По-друге, важливий сам склад. Троєщині, Києву, Україні потрібні глобальні зміни, а для них необхідна команда. Ось за цими критеріями і за ці цінності я обрав “ЗА Майбутнє”.
Читайте: Денис Борисенко поддержал строительство стадиона на Троещине
Фото: сайт “За Майбутнє”
Джерело: “За Майбутнє”
