Верховна Рада (ВР) звільнила з посади уповноваженого ВР з прав людини призначену у 2018 році Людмилу Денісову. “Слуги народу” закидають Денисовій зокрема те, що вона недостатньо ефективно відстоювала права українців, незаконно депортованих у росію, займалась організацією гуманітарних коридорів тощо. Втім, відомо що до війни Денісова виступала критиком політики президента Володимира Зеленського, як-от в історії з “антиолігархічним” законом. Хто замінить пані Денісову на посаді Рада ще не визначилась.
Про висловлення недовіри Людмилі Денісовій як омбудсмену KВ стало відомо з повідомлень за підсумком чергового (одинадцятого від початку широкомасштабного вторгнення рф в Україну) пленарного засідання ВР 31 травня 2022 року.
Як повідомив народний депутат Ярослав Железняк, за недовіру Денісовій, а отже її звільнення проголосували 234 народних депутати.
Железняк додав, що призначення іншої людини замість Денісової сьогодні не відбулось.
Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться
Раніше член фракції “Слуга народу” Павло Фролов звинуватив Денісову в тому, що вона під час війни не користується належним чином своїми повноваженнями для полегшення страждань українців.
“На превеликий жаль, з початку війни та великих страждань українців пані Денісова майже не виконувала своїх повноважень щодо організації гуманітарних коридорів, захисту та обміну полонених, протидії депортації людей та дітей з окупованих територій, іншої правозахисної діяльності. Всі ці питання фактично вимушено робила (віце-прем’єр-міністр України – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій – KВ) Ірина Верещук”, – запостив у Фейсбуці нардеп Фролов.
Він додав: “До того ж тривалий час після 24 лютого діюча Уповноважена Верховної Ради з прав людини провела за кордоном, але не в росії чи білорусі, де її статус та повноваження могли би допомогти полоненим, депортованим та потерпаючим від окупації мешканцям Херсонщини, а у Давосах, Віднях, Варшавах та інших теплих спокійних західних європах”.
Речниця парламентської фракції “Слуга народа” Юлія Палійчук напередодні повідомила, що депутати зібрали необхідну кількість підписів про висловлення недовіри Уповноваженому з прав людини Денісовій.
Нагадаємо, згідно закону №389-VIII “Про правовий режим воєнного стану” (стаття 12) у період дії воєнного стану ВР може прийняти рішення про звільнення посадової особи з посади, призначення на яку та звільнення з якої віднесено до повноважень Ради. Питання про висловлення недовіри може бути ініційовано спыкером парламенту або не менш як однією четвертою народних депутатів від конституційного складу (тобто не менш як 113-ма депутатами).
Згідно ухвалених раніше цього місяця змін до згаданого закону, таке питання розглядається на пленарному засіданні невідкладно згідно з Регламентом, “без урахування процедур, передбачених спеціальними законами, що визначають правовий статус відповідних посадових осіб. Рішення про висловлення недовіри вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України. Висловлення Верховною Радою України недовіри має наслідком звільнення посадової особи із займаної посади”.
Зазначимо, до початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну Людмила Денисова була опонентом президента Володимира Зеленського в таких питаннях, як прийняття “закону про олігархів”, вважаючи його норми неконституційними і такими, що порушують права людини. Але ні Денисова, ні інші критики “антиолігархічного закону” не змогли перешкодити його прийняттю.
Як інформувала KВ, ВР попереднього, VIII скликання призначила Людмилу Денисову (тоді – народного депутата з фракції “Народний фронт”) 15 березня 2018 року. При цьому призначення Денисової пройшло з порушенням закону про омбудсмена: депутати голосували не таємно (бюлетенями), а відкрито (за допомогою системи “Рада”). Крім того, закон вимагає, щоб омбудсмен мав попередній досвід правозахисної роботи. У Денисової немає такого досвіду на момент призначення в 2018 році не було.
Читайте: Рада с нарушениями назначила новым омбудсменом Людмилу Денисову из “Народного фронта”
Фото: “Слово і діло”
