В Києві чимало закладів грузинської кухні і всі вони пречудові. Але відомиий києвський фуд-блогер Інна Гордієнко переконана: таких хачапурі, як в “Чічіко” в український столиці не знайдеш. Інна проводить для читачів КиевVласть смачну екскурсію по цьому ресторану.

– Гамарджоба! Михариа тквени нахва!, – зустрічає нас на вході до грузинського ресторану “Чічіко” веселий хлопчина-хостес.

– А ви знаєте, що з грузинської “чічіко” означає “веселун, герой анекдотів”?, – звертаюся я до подруг. – Мабуть, недаремно такий хлопчина нас зустрічає.

Ми сідаємо за заброньований для нас столик – і вже через декілька секунд біля нас офіціант Єгор, який пропонує скуштувати грузинського вина на аперетив. Ми не проти. Поки нам несуть домашнє вино Gvivabi Khareba (26 гривень за 50 мл), починаємо вивчати меню.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”

– Що це так мало людей, ти казала тут завжди нема де яблуку впасти?, – дивується Світлана.

– Почекай, ще не час. Ми просто рано прийшли як для вечері, – пояснюю я.

З`являється Єгор з вином і смішними нагрудними серветками.

– Це обов’язковий атрибут, чи ми можемо відмовитися?, – з посмішкою запитую я.

– Як вам буде зручно!, – каже Єгор.

– Давайте мені ось той з бараном!, – вирішую я і одразу приміряю на себе.

Дівчатка вибирають з котами. Нам подобається весь цей ритуал з нагрудниками, ми просимо Єгора зробити фото на пам`ять.

Тим часом, всі столики в основному залі заповнюються вщент. За сусіднім сидить дуже запальна та галаслива компанія, яка складається на половину з грузинів, наполовину з українців. Вони очевидно щось святкують і не стримують своїх емоцій.

– Я буду класичний грузинський салат з горіховим соусом (125 гривень) і, звичайно, хачапурі, – безальтернативно заявляє Анна

– Візьміть хачапурі “Чотири сири” (118 гривень) і хачапурі “По-аджарські” (98 гривень), – раджу я. Вони тут не дуже великих розмірів, так продумано навмисно, щоб одна людина могла опанувати.

Ми робимо замовлення і я веду дівчат на екскурсію – показати, як тут випікаються наші хачапурі, як печеться лаваш відразу на очах гостей в справжньому тандирі. Хлопець, який розкатує тісто, посміхається нам – і майстерно розташовує зліплені хлібці на стінках тандиру.

Ми рушаємо повз нього в зал-терасу, яка також переповнена людьми, і примощуємося біля бару, щоб випити домашньої чачі (50 гривень за 50 мл) для апетиту.

– Ваші страви вже чекають на вас, – доповідає нам Єгор.

Ми повертаємося до столу, і нас дійсно чекають неймовірно запашні хачапурі, пхалі зі шпинату, буряка та гарбуза (99 гривень), аджпсандал (грузинське рагу із овочів – 95 гривень), чкмерулі з курчам (155 гривень), люля-кебаб з яловичини (155 гривень).

Єгор в нашій присутності замішує сир з яйцем в хачапурі “По-аджарські”. Спостерігати процес неймовірно цікаво і хвилююче. У нас у всіх починають текти слюнки, і виділятися шлунковий сік.

– Смакота неймовірна!! Я такої грузинської кухні і таких хачапурі давно ніде не пробувала, – заявляє Світлана.

– Я, насправді, бувала в багатьох грузинських закладах, але, так як тут, мені теж ніде не смакує, – погоджуюсь я.

Раптом, ми чуємо дивні звуки. Звідкись взялась ціла група хлопців та дівчат (стає зрозуміло, що це офіціанти закладу), які б’ють ложками в пательні, вигукують голосно якісь слова і наближаються до нас.

Адміністратор ресторану Яна тримає в руках тарілку з величезним хінкалі (оригінальна грузинська варіація шматка торту), в якого устромлено запалену свічку. Виявляється, в такий спосіб ресторан вітає відвідувачів, що святкують свій День народження.

– Оце так несподіванка! Так приємно, – ділюсь своїми відчуттями з дівчатами.

– Давай вже пробувати твій святковий хінкалі, – не витримує Анюта.

Хоча спосіб поїдання хінкалі не терпить ножа та виделки (їдять хінкалі виключно руками, так щоб м’ясний бульончик, що знаходиться всередині тіста потрапив вам до роту, а не вилився на тарілку), ми все ж таки починаємо його ділити на трьох.

Єгор умовляє взяти нас солоденьке, але ми вже почастували шматком хінкалі, тому ввічливо відмовляємося.

– Сподіваюсь, вам все сподобалось?, – біля нас з’являється управляюча ресторацією Ірина Кушнірська.

Вона завжди присутня в ресторані, і наповнює свій заклад шаленою енергетикою і грузинською гостинністю. Таке враження, що ти знаходишся в такому собі духані (традиційна тбіліська харчевня), де вино і чача ллються рікою, а столи ломляться від страв.

– Мої подруги під враженням! Ми страшенно задоволені і кухнею, і атмосферою!, – відповідаю я.

– Приходьте ще до нашого ресторану “Chang В’єтнамська Бістрономія”, який знаходиться через стінку, – запрошує Ірина.

– Я вже давно збираюся, сподіваюся нарешті спробувати фо бо (традиційний в’єтнамський суп). А ще я не зможу піти з “Чічіко” без цього нагрудника!, – сміюся я.