Шоколад — наче молочні цукрові бульбашки, які тануть на язиці, солодкий присмак повністю огортає, а запах, схожий на трав’яне масло пронизує ззовні. З кожною плиточкою хочеться взяти ще й ще. Шоколад — це те, що змушує заплющити очі від насолоди.
Мокрий асфальт — наче розпечені на сонці краплини води випаровуються і утворюють туман над землею. Прохолодний, шорсткий на дотик, а запах… суміш дощової води, мокрого пилу, землі і цементу, утворюють не різкий, але відомий всім запах, який ні з яким іншим не переплутаєш!
Смак лимона — наче маленькі тонкі водяні капсули з жовтою, кислою на присмак рідиною всередині, які від кожного легенького натиску лопаються. Різка, їдуча рідина, яка судомить язик, лезом ковзає потрапляючи в горло. Від цього тіло рефлекторно тремтить і покривається “мурахами”, а повіки міцно стискаються, обличчя на секунду пересмикується, а потім повертається до звичайного стану.
Роздратування — наче молоко або чайник, який довго тримає у собі окріп. В один момент розігріте молоко скіпає і утворює пінку. І з’являється бажання якомога швидше її здути. І вже тоді легшає, але з часом молоко знову починає повільно нагріватися…
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Образа — відчуття, наче щось з хрускотом зламалося всередині і ти намагаєшся це склеїти, старанно бинтуєш і змащуєш клеєм. Але пом’ятий лист паперу вже не буде таким рівним як до цього. І розмита картина важко домальовується. Головне, щоб те, що зламалося в душі ще було живе, як гілка дерева наприклад. Її ще можна зцілити забувши образи. Головне залежить від людини.
Любов — почуття, наче ти отримав щось, чого дуже хотів. Почуття неоднозначне, тобі завжди хочеться тримати цю річ у руках, але вона гостра. Стиснеш — поріжеш руки. А дивитися на неї зі сторони, ще гірше ніж тримати у руках. З любов’ю потрібно уявити себе терезами і ставати там де утримаєшся на ногах. Але головне зуміти поставити біля себе на терези ту людину яку любиш.
Шум метро — наче океан звуків які огортають тебе, голоси людей, стукіт коліс, гуркотіння жетонів у автоматах, кроки людей, шум екскаваторів. Сам гуркіт, запах метро створює атмосферу відстаней в суєті.
Анастасія Шапоренко, студентка університету ім. Б.Грінченко
