“Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, ані таємного, яке не стало б явним”. Євангелії від Луки, 12:2
Нещодавно в інтервʼю “Лівому берегу” керівник Київського метрополітену Віктор Брагінський вперше, напевне, офіційно голосно артикулював те, що вже давно є таємницею Полішинеля, і про що і я неодноразово писав, зокрема, 16 лютого 2022 року “Знову про “Львівську браму”, або Як хвіст виляє собакою”.
Цитата з інтерв’ю “ЛБ”: “Для станції “Львівська брама” не будують входи-виходи, тому що там дуже кабальний інвестиційний договір, підписаний ще у 2005–2006 році, не пам’ятаю точно”.
Директор метрополітену уточнив, що йдеться про договір між КМДА та інвесторами. Щоправда, на запитання “А інвестор у нас хто?”, заявив, що не памʼятає. Дивна забудькуватість.
Зате розкрив його зміст: “За ним, інвестор зобов’язаний зробити 40 метрів котлован стіни в ґрунті, побудувати там свій об’єкт інфраструктурний, а ми повинні знизу добратися до них – і буде вихід з метро через інфраструктурний об’єкт”.
І далі: “Самостійно будувати на цій ділянці ми не можемо, бо це буде порушення умов конкурсу. Тому придумали інший сценарій. Ще до початку великої війни відпрацювали передпроєктні рішення, щоб винести вихід зі станції трішки вбік, лівіше. Там є земельна ділянка, яка належить місту”.
Ви, мабуть, памʼятаєте цю історію? Йшлося про сквер на перетині Кудрявської та Січових стрільців, де зараз бювет. Навіть оголосили тендер. Але в червні 2022 року його скасували. На тому й закінчилося.
Зі слів Брагінського, потрібен рік, щоб зробити якісний проєкт і пройти експертизу. І приблизно два роки – щоб побудувати. Однак, зʼясувалося, що на поточний рік кошти на це не передбачені. Але якщо завтра місто ухвалить рішення проєктувати “Львівську браму”, мовляв, ми почнемо працювати й проєктуватимемо.
Абсолютно туманні перспективи. І позиція в інтерв’ю загалом цікава: я не я, і хата не моя, і як тільки, так зразу.
При цьому за дужками розмови залишилися слова 2018 року того ж начальника Київського метрополітену Віктора Брагінського, що він планує розірвати договір з інвестором, який не виконав своїх обіцянок.
Чому цього не сталося? Питання риторичне.
Я в згаданій вище публікації 2022 року писав, що у цій проблемі стирчать вуха бізнес-інтересів та на додаток управлінська неміч та безгосподарність міської влади, завдяки чому кияни, які потребують тут метро, стали заручниками комерційної структури, яка забажала, щоб УСІ виходи з метро були лише прямо в їх торговельні ряди, а сам торговельний комплекс так і не спромоглася звести.
Тобто інтереси “інвесторів” для нинішніх столичних посадовців така священна корова, що вони 18 років не можуть вирватися з пут тих кабальних договорів часів пізнього Олександра Омельченка і раннього Леоніда Черновецького – і зрештою відкрити вихід на поверхню з фактично готової станом на січень 1996 року станції “Львівська брама”.
А інтереси міста і киян при цьому до уваги не беруться.
Єдине, що тішить, так це запевнення керівника столичної підземки: “Станція в нас законсервована. За нею постійно наглядають чергові операційники. Нічого руйнівного там не відбувається”.
Ви ще маєте сумніви, що містом насправді керують забудовники, які й в цьому конкретному питанні зробили киян заручниками?
Леонід Косаківський, Київський міський голова, голова Київради, голова міської державної адміністрації в 1993-1998 рр.