КП “Київський метрополітен” намагається в судовому порядку витребувати із володіння ТОВ “ВМ Солюшнс”, що входить до орбіти бізнесменів Максима Школьника і Андрія Козіна (на колажі ліворуч і праворуч), будівлю на вул. Межигірській, яка “заважає” йому будувати метро на Троєщину. Свого часу це майно і розташовані поруч будівлі належало одному з деревообробних комбінатів, і на початку 2000-х років столична влада ініціювала їхній викуп, за що було сплачено 10,8 млн гривень. Але вже після цього дана нерухомість була декілька разів перепродана, аж поки не опинилася у власності вищезгаданої ТОВки. Наразі “підземка” немає успіхів – комунальне підприємство програло вже у двох судових інстанціях. Однією з причин, вочевидь, стало те, що керівництво міста не виділило тепер вже збанкрутілому комбінату ділянку в якості компенсації, хоча обіцяло це зробити. Не менш важливим є і те, що у 2024 році Київрада передала “ВМ Солюшнс” ділянку під належною йому будівлею, через що, на думку служителів Феміди, тепер це спір не просто за майно, а й за землю, на яку метрополітен не має жодних прав.
Як стало відомо КВ, КП “Київський метрополітен” намагається витребувати будівлю площею 392,4 кв.м. із володіння ТОВ “ВМ Солюшнс” на вул. Межигірській, 78 (Подільський район Києва).
Столичний метрополітен ще в позаминулому році подав відповідний позов до Господарського суду Києва, але успіхів поки немає: підприємство програло і в першій інстанції, і в апеляційній. У січні 2025-го “підземка” ініціювала оскарження таких рішень судів у Касаційному господарському суді, але поки що служителі Феміди не відкрили провадження за скаргою КП. Разом з тим, ця нерухомість, за твердженнями представників “Київського метрополітену”, заважає йому надалі займатися будівництвом метро на Троєщину – Подільсько-Вигурівської лінії.
Передісторія
Ще 29 квітня 1993 року Київрада своїм рішенням №32 погодила “Київській дирекції будівництва метрополітену та дирекції будівництва спеціальних інженерних споруд” місця розташування Подільсько-Воскресенської лінії метрополітену (на той час вона називалася саме так. – КВ) і Подільського мостового переходу через річку Дніпро. Згідно з цим рішенням, траса будівництва повинна була проходити у тому числі по земельній ділянці площею 1,5 га на вул. Межигірській, 78, яка на той час належала ВАТ “Деревообробний комбінат-3” (“ДОК-3”).
У 90-х роках столична влада безпосередньо будівництвом метро на Троєщину не займалася, лише приймала окремі рішення, які мали б вирішити проблемні питання щодо реалізації такого проєкту в майбутньому. Наприклад, 20 травня 1999 року Київрада рішенням №254/355 доручила Київській міськдержадміністрації (КМДА) здійснити заходи по визначенню територій, що підлягають резервуванню під будівництво Подільського мостового переходу і Вокзально-Воскресенської лінії метрополітену (і така назва була у цієї гілки метро. – КВ), а також наклала мораторій на використання таких територій під забудову, приватизацію та довгострокову оренду “до остаточного вирішення питання будівництва Подільського мостового переходу”.
А вже на початку нового століття, 20 липня 2004 року, Київська міськдержадміністрація (КМДА) своїм розпорядженням №1312 погодила відновлення робіт з проектування та спорудження Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену від станції “Вокзальна” до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина. Втім, на шляху реалізації такого проєкту стало в тому числі те, що “на маршруті” майбутньої гілки метро розташовувалися низка будівель і споруд – зокрема, тих, які належали ВАТ “Київоздоббуд”, ЗАТ “Супутник” та вищезгаданому ВАТ “ДОК-3”. Через це постало питання їхнього знесення та компенсації власникам грошових коштів з міського бюджету за “втрату” майна. У результаті 10 грудня 2008 року КМДА розпорядженням №1759 (відсутнє у відкритому доступі. – КВ) визначила розмір збитків для вказаних компаній. У випадку з ВАТ “ДОК-3” йшлося про 50,8 млн гривень, які цьому акціонерному товариству мало сплатити КП “Київський метрополітен” – за рахунок фінансових ресурсів, передбачених на будівництво метро на Троєщину.
29 грудня того ж року столичний метрополітен уклав з ВАТ “ДОК-3” договір щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій даній компанії. Згідно з цією угодою, ВАТ “ДОК-3” зобов`язалося відмовитися від права власності на комплекс будівель і споруд по вул. Межигірській, 78, але з умовою, що Київрада ухвалить рішенням про надання йому в користування рівнозначної земельної ділянки та надходження на його рахунок грошової компенсації. 18 грудня 2009 року між КП “Київський метрополітен” і вказаною компанією було укладено акт приймання-передачі під розбирання будівель та споруд за вказаною адресою. Відповідно до нього, компанія отримала 10,8 млн гривень, а столична “підземка” – частину (62,77%) будівель лісоцеху площею 1,2 тис. кв.м.
Втім, надалі, до березня 2010 року, ВАТ “ДОК-3” уклало низку договорів з приватними компаніями, відповідно до яких майно цього акціонерного товариства на вул. Межигірській, 78 було відчужено, а надалі – декілька разів перепродано. І врешті-решт, 1 грудня 2020 року один із “проміжних” власників частини цього майна – ТОВ “реал Подод Істейт” – вніс одну з нежитлових будівель площею 392,4 кв.м. до статутного капіталу ТОВ “ВМ Солюшнс”. До слова, уже через рік, у грудні 2021-го, ВАТ “ДОК-3” було ліквідовано за процедурою банкрутства.
Кримінальні справи, суди, земельне питання
Ще у грудні 2013 року ексголова правління ВАТ “ДОК-3” Степан Камінецький отримав вирок Подільського районного суду за перевищення службових повноважень в результаті вищезгаданого продажу будівель, які мало б викупити КП “Київський метрополітен”. Тоді йому було призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 127,5 тис. гривень, а також цей громадянин мав виплатити столичній “підземці” вищезгадану суму 10,8 млн гривень збитків. Правоохоронці тоді довели суду, що Камінецький не мав права “розпродувати” це майно, адже очолювана ним компанія вже отримала з бюджету столиці за нього кошти. Втім, наразі у реєстрі судових рішень відсутня інформація стосовно того, чи був цей вирок остаточним, чи тодішній обвинувачений все ж оскаржив його у апеляційній та касаційній інстанціях.
Паралельно з цим, протягом 2012-2016 років КП “Київський метрополітен” спільно зі столичною прокуратурою в рамках кількох судових справ добилися визнання недійсними договорів, відповідно до яких “ДОК-3” здійснив відчуження майна на вул. Межигірській, 78. Йшлося у тому числі і про угоди, які стосувалися будівлі площею 392,4 кв.м. Але де-юре ці об’єкти так і не перейшли до комунальної власності.
Приблизно у цей же період, у районі 2015 року, на вул. Межигірській, 78 розпочалося будівництво житлового комплексу (ЖК) “Loft House Podol”, який складався з одного 3-поверхового будинку. Він зайняв територію, суміжну з тією, на якій знаходиться будівля, що стала предметом “свіжого” судового спору за ініціативою “Київського метрополітену”. Зведення цього ЖК супроводжувалося скандалами – він навіть потрапляв до переліків об’єктів самочинного будівництва від КМДА.
А вже майже через десятиліття, у жовтні 2023-го, у Київраді було зареєстровано проєкт рішення про передачу сусідньої ділянки на вул. Межигірській, 78 в оренду ТОВ “ВМ Солюшнс” для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і громадського будинку (кадастровий номер – 8000000000:85:316:0050). У документі було зазначено, що цю ділянку площею 0,49 га ця ТОВка мала отримати в оренду на 3 роки без права нового будівництва. При цьому, проєктом рішення було передбачено внесення змін до вищезгаданого рішення Київради №254/355 від 20 травня 1999 року. Так, було запропоновано, щоб вищезгаданий мораторій був “частковим” – у проєкті рішення зазначалося, що зарезервовані території не можна віддавати під забудову, приватизацію та оренду на термін понад 3 роки.
Ділянка на карті
У пояснювальній записці до проєкту рішення зазначалося, що підставою для цього землевідводу є те, що ТОВ “ВМ Солюшнс” є власником відразу трьох розташованих на цій землі будівель загальною площею понад 3,2 тис. кв.м. – окрім вищезгаданої споруди площею 392,4 кв.м. йшлося про нежитлову будівлю площею 2,6 тис. кв.м. і громадський будинок площею 220 кв.м. Можна припустити, що останні два об’єкти свого часу також знаходилися у власності “ДОК-3”. При цьому, в документі уточнювалося, що найбільша з цих будівель перебуває в процесі реконструкції на підставі будівельного дозволу, який на сайті Єдиної електронної системи в сфері будівництва відсутній.
У січні 2024 року вказаний проєкт рішення було “забраковано” управлінням правового забезпечення діяльності Київради. Зокрема, юристи вказали на те, що цим документом фактично скасовується необхідність резервування територій під будівництво метро на Троєщину і Подільсько-Воскресенського мостопереходу, що було передбачено все тим же рішенням №254/355. Також у висновку юруправління вказувалося на те, що у проєкті рішення відсутня інформація про те, чи виконувала КМДА доручення щодо врахування необхідності такого резервування при підготовці питань щодо надання земельних ділянок в оренду чи користування. Юристи вказали на те, що Київрада повинна комплексно переглянути рішення №254/355, а тому проєкт рішення щодо відведення ділянки на вул. Межигірській, 78 було повернуто без погодження.
Але не дивлячись на це, 8 лютого 2024 року Київрада рішенням №7772/7813 без обговорення затвердила передачу вказаної ділянки в оренду ТОВ “ВМ Солюшнс” – за це проголосували 70 депутатів.
При цьому, дане питання розглядалося вже під час нинішнього судового спору, ініційованого “Київським метрополітеном”. Так, у вересні 2023-го столична підземка звернулася до Господарського суду Києва із позовом щодо витребування все тієї ж будівлі площею 392,4 кв.м. із володіння ТОВ “ВМ Солюшнс”. В обґрунтування своїх вимог у КП зазначили, що після вчинення правочину, за яким ВАТ “ДОК-3” відмовлялося від права власності на частину належного йому майна, останнє не мало права вчиняти інші правочини з відчуження того ж майна”. Тобто, на переконання представників метрополітену, усі договори, які в подальшому були укладені “ДОК-3”, не мають юридичної сили, а тому ТОВ “ВМ Солюшнс” не є добросовісним набувачем вказаної будівлі.
У відповідь на це у “ВМ Солюшнс” зазначили, що умовами укладеного між ВАТ “ДОК-3” та метрополітеном договору, мовляв, насправді не передбачалося набуття останнім права власності на об’єкти нерухомого майна по вул. Межигірській, 78 (вочевидь, йдеться про те, що нерухомість мала б бути знесена, а не передана метрополітену. – КВ). Окрім того, у ТОВці підкреслили, що станом на зараз “не настала відкладальна обставина” – тобто, “ДОК-3” так і не отримав від столиці в якості компенсації іншу земельну ділянку, як це було передбачено рішеннями міськради і вказаною угодою. Також у компанії зауважили, що спірне майно взагалі не перебуває в зоні забудови Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену.
Скріншот рішення суду по цій справі від 3 липня 2024 року
3 липня 2024 року столичний госпсуд відмовив КП “Київський метрополітен” в задоволенні його вимог. Підставою для цього, зокрема, стало вищезгадане рішення міськради про передачу ділянки в оренду ТОВ “ВМ Солюшнс”. Так, у суді зазначили, що Київрада вирішила питання землекористування даною ділянкою до 2027 року, метрополітен не є її користувачем, а “звільнення землі від розташованих на ній перешкод (будівель . – КВ) стосується прав на землю”. А надалі, 30 січня 2025 року, Північний апеляційний господарський суд, до якого “підземка” звернулася з апеляційною скаргою, залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Кому це вигідно?
За даними аналітичної системи Youcontrol, ПАТ “ДОК-3” (раніше мало організаційну форму ЗАТ і ВАТ) було зареєстроване у 1996 року, а в 2021 році, як зазначалося вище, припинило існування. Раніше компанія займалася виробництвом дерев’яних і металевих будiвельних конструкцiй, а також столярних виробiв. Останнім керівником “ДОК-3” був вищезгаданий Степан Камінецький, а основним акціонером даної компанії тривалий час, аж до її “закриття” був відомий “комунальний забудовник” ПрАТ “ХК “Київміськбуд”.
Столичне ТОВ “ВМ Солюшнс” було зареєстроване у липні 2016 року. Його керівницею зазначено Ольгу Пилипенко, засновниками – ТОВ “Ріал Подол Істейт”, АТ “ЗНВКІФ “Персей”, а також киян Максима Школьника і Ольгу Кавуніченко, яка також є кінцевим бенефіціаром “ВМ Солюшнс”.
Дану компанію система Youcontrol відносить до т.зв. групи “Focus Estate Fund”, яка об’єднує близько п’яти десятків суб’єктів господарювання, що займаються будівництвом та управлінням нерухомістю в Україні та країнах Центральної та Східної Європи. Ключовими особами даної групи є двоє бізнесменів – Андрій Козін та вищезгаданий Максим Школьник. Батько останнього є досить відомою у Дніпрі особою: Леонід Школьник свого часу займав різні посади у місцевих органах влади, а також був членом та очільником низки бізнес-асоціацій тощо. До слова, на інтернет-форумах можна знайти інформацію, що все той же Андрій Козін спільно з вищезгаданою Ольгою Кавуніченко начебто мали або мають причетність до компаній, які займалися будівництвом ЖК “Loft House Podol”.
Як раніше неодноразово повідомляла КВ, у столичної влади регулярно виникають різні “непередбачувані ситуації” із реалізацією різних інфраструктурних проєктів саме через т.зв. “майнові питання”. Так, керівництво міста спочатку декларує певні плани, а лише потім займається вирішенням усіх проблем. Зокрема, розміщення на деяких ділянках на перехресті вулиці Межової та проспекту Правди різних СТО, кіосків та гаражів було однієї з причин того, що міська влада відкладала початок будівництва іншої сумнозвісної гілки метро – на Виноградар. Справа в тому, що вказані об’єкти нерухомості знаходилися на території, де заплановано будівництво станційного комплексу “Проспект Правди”.
Читайте: Строительство метро на Виноградарь под угрозой срыва
Ще одна гучна історія мала місце при реконструкції Шулявської розв’язки. Так, у 2022 році керівництво Києва викупило за бюджетні гроші цех №5 заводу “Більшовик”, адже без знесення цих будівель, мовляв, неможливо було проводити вказані роботи. При цьому, ймовірно, тоді йшлося про “переплату” на суму понад 78 млн гривень, адже до загальної суми викупної вартості цеху було додано ціну землі, яка і так знаходилася в комунальній власності столиці. Цікавим і є те, що окремі фахівці раніше висловлювали думку, що спроєктувати цю реконструкцію було можливо і без знесення цеху №5.
Метро на Троєщину вже стало своєрідним мемом. Міська влада ледь не щорічно обіцяє “ось-ось” розпочати роботи, але поки віз і нині там. За озвученими у минулі роки прогнозами КМДА, ця гілка буде збудована не раніше 2035 року. Наслідком тривалих обіцянок без практичних дій стало, зокрема, суттєве здорожчання “можливого” будівництва: за підрахунками окремих фахівців, якщо у 2008-2009 роках будівництво перших черг Подільсько-Вигурівської та Лівобережної (ще одна гілка, яка не була побудована і вже не буде побудована. – КВ) ліній становили 1,8 млрд доларів, то станом на 2023-ий ця сума вже складала 2,5 млрд доларів.
Читайте: Генплан VS новый Генплан: как в Киеве развивают метрополитен
Важливою причиною того, що метро на Троєщину не на “фінішній прямій” була і затримка в будівництві Подільсько-Воскресенського мосту – найбільш багатостраждального і багатомільярдного довгобуду столиці. Наприкінці 2024-го міська влада частково відкрила рух через нього і навіть оголосила про готовність трьох станцій метро у ньому. Але насправді це просто ті станції, які лише існують у конструкціях самого мосту – роботи у наземних частинах на правому та лівому берегах Києва ще далекі від завершення.
Читайте: К чему приведет строительство Подольского моста через озеро Радунка
КП “Київський метрополітен” з 17 березня 2024 року очолює Віктор Вигівський. На даній посаді він змінив Віктора Брагінського, який керував цим підприємством з 17 липня 2014 року, а також був депутатом Київради поточного скликання від партії мера Києва “УДАР”. Дане КП підпорядковане Департаменту транспортної інфраструктури КМДА, яким з 1 вересня 2021 року керує Руслан Кандибор. Діяльність цієї структури з 9 листопада 2021 року особисто контролює очільник столиці Віталій Кличко.
Читайте: 61 млн для “підземного картелю”: ще один підрядник “Київського метрополітену” опинився під слідством
Фото: колаж КВ
Олександр Глазунов
КиївВлада
