19-річна дефлімпійська чемпіонка Юля Черненко – гордість столичного коледжу легкої промисловості.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
У липні цього року на XXIII літніх Дефлімпійських іграх у турецькому місті Самсун представники нашого пляжного волейболу виступили просто блискуче. І їхній тріумф там цілком міг стати абсолютним, якби жереб не звів обидві українські жіночі пари у півфіналі.
Таким чином, у поєдинку за золоті нагороди Анні Затилкіній і Раїсі Риловій судилося зустрітися з представницями Литви, а Юлії Ярошевській та Юлії Черненко довелося визначати сильніших у бронзовому протистоянні з російським дуетом. Та зрештою всі наші дівчата провели вирішальні матчі просто чудово! Продемонструвавши неабияку майстерність і самовіддачу, українки вибороли бронзу і золото!
А за свою перемогу окрім олімпійської медалі Юля Черненко отримала й державну нагороду – орден “За мужність” III ступеня.
Напрочуд тиха й сором’язлива дівчина не любить великої уваги й публічності. Проте, незважаючи на серйозні проблеми зі слухом , має незламну силу волі й жагу до перемоги. Вона народилася на Полтавщині, а зараз мешкає в столиці, тому своїми рідними містами вважає і Київ, і Кременчуг.
“Проблеми зі слухом я маю з народження, – розповідає Юля. – Але це помітили лише коли мені виповнилося три рочки. Дідусь якось випадково звернув увагу на те, що дитина його не чує. Мені поставили діагноз “хронічна двустороня сенсонервова туговухість”. З того часу ношу слуховий апарат”.
KV: Чому ти вирішила займатися спортом?
Ю.Ч.: Навіть не знаю. Я з дитинства була дуже активною, одразу знайшла себе у спорті. Коли я займаюся спортом – отримую неабияке задоволення і силу. Спочатку я зайнялася легкою атлетикою, не можу сказати, що мені було складно, ні, просто не подобалося. Я не отримувала від цього жодного задоволення. Тому вирішила знайти себе в чомусь іншому. Мій вибір припав на пляжний волейбол. І не прогадала, вже 5 років займаюся ним.
KV: Пам’ятаєш, як проходили дефлімпійські ігри?
Ю.Ч.: О, так. Я дуже хвилювалася і навіть не вірила у власну перемогу. Коли я побачила інших спортсменів, то навіть засумнівалася у своїх силах. Але мене заспокоїли і допомогли повірити в себе. Мені дуже допомогли мої батьки і тренер Олег Юрійович Крайній, вони щодня підтримували мене і продовжують це робити. Я дуже їм вдячна.
KV: Як тобі вдалося досягти такого успіху?
Ю.Ч.: Я навіть не знаю, що відповісти, адже я ще не стала суперуспішною, – така як усі. Думаю, в мене просто доля така, я просто доклала трохи зусиль. Особливих секретів у мене немає… Хоча ні – є! Потрібно бути вдячним. Кожного ранку прокидатися і казати “дякую” за те, що ти живеш. Бути вдячним за будь-яку допомогу. А також необхідно якомога більше тренуватися.
Титулована спортсменка продовжує опановувати швейне виробництво в Київському коледжі легкої промисловості й посилено тренується, готуючись до нових спортивних вершин. “Я б хотіла порадити кожному знайти себе. У будь-якій сфері – чи то спорт, навчання чи щось інше. Неважливо. Знайдіть себе, удосконалюйтесь. Ніколи не здавайтесь, а, головне, вірте у себе”, – каже Юля Черненко.
До речі, 2 грудня 2017 року президент Петро Порошенко підписав указ №400/2017, яким за значний особистий внесок у розвиток дефлімпійського руху нагородив орденом “За заслуги” II ступеня Олега Крайнього – головного тренера жіночої штатної збірної команди України з пляжного волейболу, тренера Юлії Черненко.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“