Народний депутат VIII скликання ВР Юрій Левченко (на фото) зареєстрував електронну петицію, у якій закликає Президента України Володимира Зеленського накласти вето на ухвалений Радою закон, що змінює порядок повернення в народну власність незаконно приватизованого майна. На думку політика, прийнятий закон дозволить “крадіям народного майна лишати собі награбоване” та надасть їм амністію безвідносно до розслідуваних правоохоронцями проваджень.
Про це КВ дізналася з електронної петиції №22/243870-еп на Офіційному інтернет-представництві Президента України.
“12 березня 2025 року Верховна Рада України проголосувала за законопроект №12089 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», прийнявши його в цілому як закон. Новоприйнятим законом змінюється порядок повернення в народну власність незаконно приватизованого майна. Насамперед ці зміни були проведені під вкрадені землі, зокрема ділянки лісу та узбереж”, – сказано в петиції.
Її автор деталізує: якщо зараз процедуру повернення можна запустити через будь-який час з моменту незаконного відчуження, і без будь-яких компенсацій “власнику” земельної ділянки, то з набранням чинності цим законом (цитуємо):
- визначено максимум 10 років строку давності на можливість повернути незаконно відчужене майно, після чого ця можливість закриватиметься назавжди, причому на практиці це означатиме автоматичну неможливість повернення вкраденого під час правління Януковича, а кияни можуть забути про повернення вкраденого в часи Омельченка та Черновецького й на початку каденції Кличка;
- цей строк в 10 років буде обчислюватися з моменту відчуження, а не з моменту виявлення правоохоронними органами такого незаконного відчуження, що на практиці означатиме, що в більшості випадків реальний строк на повернення майна буде значно меншим;
- в разі ухвалення позитивного рішення про повернення землі чи іншого майна у власність держави чи громади, центральна влада чи місцеві органи самоврядування зобов’язані сплатити компенсацію останньому «власнику» цього майна з бюджету за так званими «ринковими цінами»;
- для того, щоб навіть отримати можливість ініціювати повернення майна, потрібно буде спочатку покласти на депозит суду цю суму «ринкової вартості» наперед. І тут риторичне питання – а чи буде взагалі корумпована влада закладати в бюджет кошти, щоб їх можна було покласти на такий депозит? Немає виділених коштів в бюджеті на повернення вкраденого у держави і громад – немає взагалі ніяких позовів!
“Очевидно, що ці нововведення фактично унеможливлять повернення українському народу вкраденої землі та іншого майна, й були проголосовані депутатами в інтересах злочинців, які вкрали масу народного майна й тепер хочуть встигнути “застрахуватися” перед можливими змінами в країні”, – пише автор петиції.
Читайте: Верховний Суд повернув садибу Терещенків до комунальної власності
Петицію зареєстрував Юрій Левченко – голова партії “Народовладдя” (з 2020 року; від 2008 по 2019 – ВО “Свобода”), раніше – народний депутат (ВР попереднього, VIII скликання, до 2019 рр., обраний 2014 року по округу №223 – Шевченківський район м. Києва). Депутат Київської міської ради (червень — листопад 2014). Наразі засновник Волонтерського центру UA.HELP.
Згаданий законопроект №12089 від 3 жовтня 2024 року був прийнятий 12 березня 2025 року й переданий на підпис Президенту (наразі – не підписаний), передбачає, зокрема:
- “вирішення питання компенсації добросовісному набувачеві при витребуванні майна на користь держави чи територіальної громади та подальшого відшкодування шкоди за рахунок винних осіб на користь держави чи територіальної громади;
- посилення правових засад захисту прав та інтересів добросовісного набувача у випадку вибуття майна з власності держави чи територіальної громади;
- проголосованим законом передбачено, що встановлення запобіжника стосовно незастосування інституту віндикації у разі, якщо з дати проведення державної реєстрації права приватної власності набувача (фізичної або юридичної особи) на державне або комунальне нерухоме майно, незалежно від виду такого майна, минуло більше 10 років, а також, якщо з дати передачі набувачеві (фізичній або юридичній особі) у приватну власність державного або комунального рухомого або нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі чинним законодавством не передбачалась державна реєстрація правочину або реєстрація права власності, минуло більше 10 років”.
Також народні депутати згодились в рамках прийнятого документу “встановити, що суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про компенсацію органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві ринкової вартості майна. При цьому, суд постановляє рішення про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором ринкової вартості майна на депозитний рахунок суду. Перерахування ринкової вартості майна з депозитного рахунку суду відбувається без пред’явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, які на підставі рішення суду компенсували добросовісному набувачеві ринкову вартість майна, набувають право вимоги про стягнення виплаченої ринкової вартості майна до особи, з вини якої таке майно набуте добросовісним набувачем”.
При цьому, що важливо, передбачається, що поширення положень цього проекту закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві ринкової вартості майна на справи, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на момент набрання чинності цим законом.
“Чинна редакція Цивільного кодексу України в частині нормативного регулювання віндикаційних та негаторних позовів, позовної давності має наслідком формування за останні роки неоднозначної судової практики на рівні Верховного суду, якою фактично відбувається підміна віндикаційного позову негаторним, що не узгоджується з його ж судовою практикою стосовно правової природи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, суперечить практиці ЄСПЛ та ст.1 Першого протоколу до Конвенції”, – кажуть ініціатори законопроекту – Ігор Фріс (фракція “Слуга народу”), Тарас Батенко (голова депутатської групи групи “Партія “За майбутнє”) та інші з ними в Пояснювальній записці до законопроєкту.
Як інформувала КВ, давній соратник Батенка – колись близький до олігарха Ігоря Коломойського нардеп Ігор Палиця – досі в епіцентрі скандалу навколо права власності на одну з історичних пам’яток столиці, садибу Терещенків. Йдеться як раз про повернення до власності громади будівель, колись, на думку прокурорів та захисників пам’яток, незаконно “прихватизованих”. Ця судова історія тягнеться мацже десятиріччя.
Читайте: Кияни проти Палиці: Верховний суд має вирішити долю Садиби Терещенків
Фото: Володимир Левченко на Facebook
Олексій Ігнатьєв
