Українська економіка, яка всі роки незалежності здійснює процес трансформації від планової до ринкової економіки, досі має більше 3 тис. державних підприємств. Причин повільної приватизації багато: від неефективності проведення приватизаційних аукціонів до небажання Фонду державного майна (ФДМУ) здійснювати відчуження без “замовлення”.
Про це KV стало відомо під час обговорення “Механізми досягнення ефективності державних підприємств, який відбувся 29 жовтня в інформаційному агентстві УНІАН за ініціативи Інституту демократії та розвитку “PolitA”.
Президент Інституту розвитку та демократії “PolitA” Катерина Одарченко окреслила ключові питання обговорення:
– чи потрібно Україні 3200 державних підприємств?;
– чи буде прибутковим процес приватизації?;
– яка роль Фонду держмайна в процесі управління держпідприємствами?;
– які інструменти ефективності є у керівників державних підприємств.
Політичний експерт Валентин Якушик зазначив, що ФДМУ створювався по німецькому типу, коли Німеччина була розділена на дві частини, і головна функція німецького органу полягала в ідеологічному ефекті. Якушик також навів приклад Ізраїлю, де є подібна структура, але її функціонал зовсім інший, зараз вона ефективно керує 13% усіх земельних угідь Ізраїлю, а його головна мета – надавати послуги, без політичних вказівок.
На думку Якушика, Україна змушена затвердити конкретну концепцію управління та приватизації держмайна. Як приклад неефективності управління державним майном, Якушик назвав міжнародний аеропорт “Бориспіль”, оцінку діяльності якого він особисто здійснював. Майном аеропорту розпоряджається ФДМУ, через що оренда затягується на роки, конкуренція між бізнесами не розвивається, хоча у цьому є економічна доцільність.
Продовжуючи тему не ефективності розпорядження ФДМУ площами аеропорту “Бориспіль”, політичний консультант, керуючий партнер консалтингової групи “Сoncept GR” Юлія Комарова навела приклад переслідування екс-керівника Євгенія Дихне, який був визнаний одним із найефективніших менеджерів України, а зараз НАБУ проти нього веде кримінальну справу за успіхи саме того періоду.
Комарова підкреслила, що допоки Дихне не прийшов в “Бориспіль”, це був глибоко збитковий державний актив, який буквально за рік почав приносити суттєвий прибуток державі і, схоже, що Євген Дихне став жертвою бажання антикорупційних органів за будь-яку ціну продемонструвати показники своєї роботи.
Вона стверджує, що в Україні питання управління державними активами розглядається через призму політичних та бізнес-інтересів окремих груп. Крім цього, в українському законодавстві існує маса юридичних прогалин, які можна вирішити політичною волею, але це не робиться. Зокрема, операційною діяльність підприємств займаються міністерства, а майном керує ФДМУ, який не враховує інтереси ані профільного міністерства, ані безпосередньо державного підприємства.
Радник з питань взаємодії з органами влади, віце-президент Всеукраїнської асоціації фахівців оцінки, президент українського об’єднання саморегулівних організацій оцінювачів та член Громадської ради ФДМУ Олександр Потімков зазначив, що питання приватизації в Україні точаться близько 30 років, в той час як у інших країнах її провели давно. Він стверджує, що в Україні правильні розмови про модель приватизації і управління не реалізуються на практиці, або використовуються у приватних, особистих інтересах.
Заслужений юрист України та екс-заступник голови ДП “Укроборонпром” Володимир Кострицький розповів про особливості роботи державних компаній, що відносяться до військово-промислового комплексу. Специфіка підприємства полягає у тому, що з 130 суб’єктів господарювання віднесених до “Укроборонпрому”, лише 116 перебувають на підконтрольній Україні території. Частина з них вже втратила зв’язки з оборонною промисловістю і необхідність їх перебування саме в такий моделі управління є необгрунтованою. Відповідно, якщо вони будуть передані приватним власникам, це піде на корсить державі, вважає Кострицький.
Народна депутатка Анна Скороход (депутатська група “За майбутнє”) вважає, що існує ряд державних компаній, які не можуть бути приватизованими, оскільки вони є стратегічними, а отже забезпечують державну безпеку. Водночас, Анна Скороход стверджує, що окремі управлінські рішення в Кабінеті міністрів щодо держпідприємств ухвалюються на користь окремих груп впливу, а не держави як головного акціонера.
Народний депутат Сергій Шахов (депутатська група “Довіра”) заявив, що вся приватизація в Україні від початку 90-х років відбувалась не в інтересах українського суспільства. Також сучасною проблемою корпоративного управління, на його думку, є те, що до наглядових рад держпідприємств та корпорацій призначаються іноземці, які здійснюють зовнішнє управління не в інтересах України.
Обговорення тривало майже дві години, що вказує на актуальність проблематики, навіть попри те, що розмови не вщухають усі роки незалежності. Кожен спікер погодився, що такі заходи варто проводити регулярно, адже суспільна дискусія допоможе якщо не вирішити проблему, то підняти градус дискусії та інтерес громадянського суспільства.
Фото: УНІАН
