Сьогодні добігає кінця перший рік перебування на посаді командуючого Національною гвардією України (НГУ) бригадного генерала Олександра Півненка.
Про призначення Олександра Півненка на посаду Президент Володимир Зеленський повідомив 8 липня минулого року у Львові, під час зустрічі із звільненими з полону захисниками «Азовсталі» Денисом Прокопенком, Святославом Паламарем, Сергієм Волинським, Олегом Хоменком, Денисом Шлегою, які саме повернулися з Туреччини.
«Серед нас зараз є Герой України Олександр Півненко, потужний воїн Нацгвардії, бойовий офіцер, відзначився в боях проти російських окупантів, зокрема, в боях за Бахмут. Я призначив Героя України Олександра Півненка командувачем Національної гвардії України», – сказав Президент, принагідно побажавши новому командувачу Нацгвардії «звільнення всієї нашої землі, повернення всіх наших людей, а також омріяної перемоги».
38-річний командир НГУ професійно займається легкою атлетикою, тайським боксом і карате, змагається в бігу з перешкодами, бігає марафони та напівмарафони, а курсантом побив рекорд Харківського інституту танкових військ по підйомам з переворотами на турніку. Олександр Півненко займається міським альпінізмом і запевняє, що так виробляються навички для штурму будинків, а також стрибає з парашутом: пройшовши навчання за програмою AFF, зараз має допуск до стрибків з парашутом типу «крило», а не більш простий «купол».
Служба в Нацгвардії для Олександра Півненка почалась 20 років тому в загоні особливого призначення «Омега», потім – в загоні спеціального призначення та боротьби з тероризмом 1-шої бригади оперативного призначення, тобто в підрозділах, діяльність яких традиційно не є дуже публічною. Перед цим майбутній генерал закінчив Криворізький ліцей з посиленою фізичною підготовкою, Військовий інститут танкових військ НТУ «ХПІ» та Національний університет оборони України.
Як і інші його побратими, Олександр Півненко брав участь у бойових діях з 2014 року, певний час був керівником Східного територіального управління НГУ. На посаді командира загону спецпризначення «Омега» подаючи власний приклад, отримав берет з відзнакою – це те саме, що колись краповий берет. Щоб отримати його, бійці виконують нормативи з тактичної, вогневої, військово-медичної підготовки, вирішують низку завдань на логіку, метають гранати на дальність, долають психологічні виклики, виконують силові вправи в умовах, наближених до бойових дій. У фіналі претенденти виходять на ринг, де мають протистояти професійним кікбоксерам, майстрам з рукопашного бою, бойового самбо, дзюдо. Відповідний іспит відбувається раз на рік.
З початком масштабного вторгнення російської федерації під командування Півненка перейшла 3-тя бригада оперативного призначення, що стримувала російські війська на підступах до Харкова. Зокрема, її бійці знищили кілька колон російської техніки на кільцевій, а 6 березня 2022 року збили над містом літак, одного з пілотів якого взяли в полон. Також бригада брала участь у звільнені Малої Рогані, Циркунів, Кутузівки, Дементіївки, Руської Лозової. На циркунівському перехресті БТР-4Е з командиром упритул зіштовхнувся з російською бронетехнікою, знищивши в ході швидкоплинного бою танк Т-72 і БМП. По самому «Буцефалу» теж були влучання з РПГ, але він витримав.
Потім була участь у вересневому контрнаступі і витісненні окупантів з Харківщини. Півненко називав запорукою успіху цієї операції той факт, що на цьому напрямку українським силам вдалося створити кількісну перевагу і завдяки прориву змусити росіян «втратити управління передньою лінією».
Пізніше гвардійці виконували завдання у Соледарі.
Найбільш складним завданням, яке довелося виконувати майбутньому командувачу стала оборона Бахмуту. Це були дуже важкі бої в міських умовах, де наші позиції перемішувалися з ворожими і кулі могли прилітати звідки завгодно. Сам Півненко називав згодом захист Бахмуту «обороною на виснаження противника» – тут, як і в Маріуполі знайшли собі могилу тисячі росіян.
За бої під Бахмутом майбутній командуючий отримав звання Героя України. Наприкінці березня Володимир Зеленський вручив йому золоту Зірку Героя біля монументу Батьківщині-матері, під час випуску курсантів Національної академії Національної гвардії. А уже на початку липня, як вже казалось, 37-річному Півненку було довірено керувати уже всією Національною гвардією, таким чином він став одним з наймолодших командувачів в українських військових підрозділах.
«Ми військові. Де сказали, там і будеш служити. Йде війна. Якби я став командувачем до повномасштабного вторгнення, я б дуже радів. Вважав би, що це феєричний успіх. А зараз розумію, що це необхідність, щоб швидше виконати ту роботу, яка була поставлена. Війна все змінює, керівництво шукає кращих, щоб швидко діяти», — розповів Півненко у коментарі одразу ж після призначення.
Протягом року йшло формування нової управлінської команди з людей, що пройшли випробуванням в боях. У підсумку була зібрана команда фахівців, кожен з яких опікується своїм напрямком професійним чи загальновійськовим.
Війна швидко еволюціонує, і людям важко встигати за все новими викликами, що постають перед нею. Старі кадри, достатньо професійні для мирного часу, замінювались молодими, що більш гнучко могли пристосовуватись до нових умов. Водночас творилася і нова комунікація між Головним управлінням та підрозділами, яка досягла такого рівня, що його не було з самого початку створення НГУ. У підсумку, сьогодні будь який військовий має можливість звернутися до свого командувача напряму. Може це й не завжди узгоджується зі статутами, але і пришвидшує вирішення завдань, і поглиблює мотивацію.
У відповідності до логіки війни мінялися і пріоритети: зараз це БПЛА, РЕБ, логістичне забезпечення. В структурі НГУ з’явилося управління безпілотників в частинах, відповідно, створені роти. Постійно вдосконалюється тактика знищення бронетехніки ворога. Розробка нових апаратів координується з Мінцифри, виготовлення їх налагоджено на власних потужностях. Паралельно з еволюцією дронів, еволюціонує і РЕБ, в тому числі окопний. Міняються підходи і до бойової підготовки, все частіше впроваджується досвід загонів спеціального призначення, а це – й особистий досвід самого командуючого.
Серед основних завдань НГУ Олександр Півненко називав в тому числі і остаточне формування бригад для «Гвардії наступу», яке було розпочато ще за трагічно загиблого міністра МВС Дениса Монастирського. У підсумку було сформовано сім підрозділів, які уже виконують завдання на різних ділянках фронту. Управління за стандартами НАТО, підготовка на рівні загонів спецпризначення, забезпечення на рівні всіх інших збройних сил України – все це робить гвардійські частини привабливими для служби, тут немає проблеми з комплектуванням. Крім того, новоприбулим тут гарантовано двомісячну стандартну базову підготовку, яка для окремих спеціальностей (танкісти, снайпери) може бути продовжена ще на три місяці. Гвардія продовжує нарощувати спроможності і формує додаткові нові підрозділи для виконання задач на фронті.
Наймолодший підрозділ – 13-та бригада НГУ «Хартія» -уже відзначився в обороні на Лиманському напрямкові, звідки був оперативно перекинутий на північ Харківщини під час наступу ворога на Липці та Вовчанськ. Разом із своїми підлеглими на новий напрямок відбув і командувач, який залишався на лінії зіткнення до самої стабілізації ситуації. Командному пункту генерала Півненка доводилось постійно міняти локації, оскільки ворог полював в тому числі і за командувачем Нацгвардії.
Зокрема, командний пункт планувалось розмістити в приватному готелі біля озера – то ворог, дізнавшись про це, зніс його ракетами. У цих боях проявилося іще одне вміння Олександра Сергійовича – бути і командиром, і лідером одночасно. Під час відпрацювання бойових завдань у критичних ситуаціях загартовувалась довіра, здобувався авторитет. Нова команда йде за своїм лідером коли люди бачать, що командувач такий самий, як вони – і це є найкращою мотивацією.
Фото: сайт НГУ
Микола Поліщук, журналіст і волонтер
