Чи вірите, Ви, шановні читачі, що у системі нинішніх суспільних взаємовідносин: “громадяни-влада” домінують толерантні і справедливі відносини, а чиновники здебільшого дотримуються положень Конституції і Законів України?
“Блаженний, хто вірує, сказано у Святому Писанні. Але чимало скептиків, серед яких і автор цих рядків, не вірять у ці байки. “Будуємо нову країну! – гучно заявляють представники різних гілок влади. Фраза з підтекстом. Проте, поки суціль бачимо руйнацію, життя народу погіршується. Особливо кризовою є галузь житлово-комунального господарства. І в столиці, зокрема. Детально зупинюся на одному характерному прикладі.
У Деснянському районі Києва по вулиці Драйзера 14/33 майже 30 років стоїть житловий 16-ти поверховий будинок, у якому жодного разу не було капітального ремонту, а ліфти відпрацювали свій термін і вже давно потребують капітального ремонту чи заміни на нові. Адже їх подальша експлуатація загрожує життю і здоров’ю людей, що є зухвалим порушенням конституційних прав громадян.
Не зайвим буде нагадати, що у вказаному будинку проживають понад 10 інвалідів і 25% громадян – пенсіонерів похилого віку. Хто-хто, а вони заслужили на підвищену увагу від влади. Уявіть ситуацію, коли ліфти у будинку останні півтора року дуже часто і хронічно не працювали. Це легко перевірити по дзвінках мешканців на телефонні гарячі лінії Кабінету Міністрів України і Київської міської державної адміністрації. Яких фізично-психологічних тортур зазнавали весь час люди? Задумаємось над цим, чиновництво. Всілякі обіцянки і стандартну брехню на різні життєві теми громадяни завжди чують і бачать перед черговими виборами. Не думаю, що так триватиме вічно. Люди прозріли і не бажають чекати на зміни десятиріччями.
Відтак, повернуся до розпочатої теми. Будинок 14/33 знаходиться навпроти Деснянської райдержадміністрації по проспекту Маяковського,29 (приблизно 250 метрів пройтися до нього з райдержадміністрації) І була б, певно, тільки шана районним чиновникам, якщо б вони відірвали своє заднє місце від крісел та пройшлися сходами і поверхами будинку, побачили б у якому він занедбаному стані і допомогли у вирішенні проблеми з ремонтом і заміною ліфтів. Що до речі, обіцяла зробити колишня міська і районна влади ще у 2014 році! А питання заміни ліфтів було взяте на контроль Уповноваженим Верховною Радою України з прав людини.
Проте, керівники Деснянської РДА встали на інший шлях, який межує із беззаконням, їхнім недостатнім професіоналізмом, протидією громадськості. Колективне звернення мешканців будинку районні керівники…передали “відписувати” людям у комунальне підприємство Деснянського району “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду”. Цей лист-відписка не витримує критики і відрізняється справжнім окозамилюванням реальних фактів і ситуації навколо будинку.
Ганьба й виконавцям риторичної й безвідповідальної відписки: директорові комунального підприємства І.Бойко, заступникові цієї ж організації Л.Мнацаканян і начальнику ЖЕД-306 О.Скороход ! Як ви думаєте, що думає справжня людина, коли зіштовхується із такою несправедливістю, чиновницькою зухвалістю ?.. Гадаю, про іржавість чиновницької системи, згадує недобрим словом про тих, хто призначав і триває на посадах героїв публікації, про важкість життя. Про широкий спектр відступництва. Про самокаліцтво і самозречення. Про втрату честі і гідності. Про схильність до мавпування чужого. Про суржик і загальний занепад. Про одвічну роз’єднаність і колотнечу. Примітиви…Вони не просто потрібні комусь. Вони потрібні поки що частково і плебеїзованому суспільству. І цей процес триватиме поки люди самі не перебудуються на європейсько-демократичний правовий лад, не навчаться по-справжньому боротися за свої конституційні права.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
Дещо конкретніше зупинюся на діяльності керівників Деснянської районної держадміністрації. Вже тривалий час її очолює В.Онуфрійчук, щоправда з дивною приставкою: тимчасово виконуючий обов’язки голови. Скільки ж можна виконувати обов’язки голови: тиждень, місяць, два. Але щоб значно більше. Це нонсенс ! Цікаво й інше. Пан Онуфрійчук успішно працював заступником голови райдержадміністрації у часи президентства В.Януковича. І все ,здається, робив, щоб догодити тодішній владі. До речі, виходило у нього тоді все значно краще ніж зараз. Парадокс. Але питання у громадськості залишається: чи досить було стати прихильником (чи членом ??) партії “Удар” Віталія Кличка, щоб обійти люстрацію чи кадрову реорганізацію та зайняти тепленьку чиновницьку посаду ? Така ж дивна ситуація існує і навколо першого заступника голови Деснянської РДА В.Крохмалюка. Він також у часи Януковича віддано працював заступником голови Деснянської РДА. Але його звільнили, коли головою Київської міської держадміністрації став О.Попов. Пройшло небагато часу. І ось В.Крохмалюк тепер обіймає ще вищу державну посаду. Це один з парадоксів держави Україна і самоврядування м.Києва. Парадокс затяжний, але сьогодні він вийшов на фінішну пряму. Людям боляче дивитися на такі “кадрові” реорганізації. Як житимемо далі, кияни, якщо матимемо таку міську державну адміністрацію, яка “не помічає” цих деградаційно-кадрових процесів або дотримується непередбачуваної, дивної пасивності ?…
У продовження порушеної вище теми, відзначимо, що не тільки будинок 14/33 по вулиці Драйзера занедбаний і потребує ремонту. Таких у районі кілька сот. Чимало ліфтів також потребують ремонтів, замін. Не відповідають вимогам часу десятки спортивних майданчиків, занедбані і неосвітлені значна частина підземних переходів, платні туалети тут велика рідкість, на зупинках громадського транспорту багато бруду і сміття, сотні кілометрів труб, через які йде водопостачання до житлових будинків прогнили. Понад 15 років міська і районна влади обіцяють мешканцям Деснянського району метро, адже тут мешкає майже 400 тисяч. І цей ганебний перелік можна ще довго продовжувати. Ради цим процесам ніхто не дає. Ганьба!! Отож, до цієї теми варто повернутися. А між іншим, принаймі три останні роки неподалік від Деснянської РДА майорить рекламний трол із закликом до мешканців району, щоб зробити його зразковим для проживання. Напевно це фарс-комедія з дійовими особами, які не можуть дати собі раду.
Загалом, проблема корозії людини – та грізна проблема, яка стоїть перед українцями, жителями Києва у третьому тисячолітті. Усі наші кризи – наслідки кризи людини. Але, повторимо, якщо в інших країнах вона стримується системою законів, усталеними нормами життя, то в постколоніальних, як наша, живиться хаосом існування. Людина деградує у всіх вимірах. З державного починаючи…Цікаво: чи задумаються про це, там, на Горі??
